22 червня народним депутатам було запропоновано ухвалити проект змін до закону «Про банки і банківську діяльність» щодо ліквідації банку (реєстр. №3575). Серед інших позитивних нововведень, запропонованих НБУ, було приховано небезпечну норму, яка могла б фактично вивести Нацбанк з-під судового контролю. Йдеться про встановлення винятку, за яким оскарження в суді рішення НБУ про ліквідацію банку чи дій ліквідатора, призначеного Нацбанком, усупереч Конституції, не зупиняли їхнього виконання.

Активна позиція лідера Християнсько-ліберальної партії Леоніда Черновецького щодо неприпустимості таких нововведень, яку підтримали більшість депутатів і, зокрема, голова Комітету з питань правової політики Василь Онопенко, дозволила банкам зітхнути з полегшенням. Законопроект навіть не було повернено на доопрацювання.

Пропонуємо вашій увазі основні виступи народних депутатів під час обговорення цього проекту.

Олександр ШЛАПАК, заступник голови Національного банку України:

— Потреба в розгляді цього законопроекту мотивована нами двома основними причинами. Перша з них — це доручення Верховної Ради, яке сформульоване в п.10 постанови ВР про інформацію Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для з’ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану банку «Україна».

Другий мотив такий. 4 роки ми працюємо в межах закону «Про банки і банківську діяльність» за тими статтями, які стосуються безпосередньо ліквідаційних процедур. Встигли набути певного досвіду, встигли зрозуміти певну суперечливість нашого закону з іншими законами, а отже, є потреба врегулювати ряд норм або суперечливих, або тих норм, які життя вимагає виправити вже сьогодні. І оскільки обмаль часу, я зупинюся на основних новаціях, які пропонуємо ми на сьогодні.

Закон «Про банки і банківську діяльність» розмежовує поняття «відкликання банківської ліцензії» (це ст.20) і «ліквідації банків» стст.73, 87 і 88. Хоча для розсудливої людини зрозуміло, що відкликання банківської ліцензії і ліквідація банку, по суті, одне і те саме. Тому ми вимушені були забрати саму внутрішню суперечливість у законі для того, щоб підстави, як для відкликання ліцензії, так і започаткування ліквідаційної процедури, були одні і ті ж.

Більше того, ми пішли далі. Оскільки в чинному законі у нас єдина підстава запровадження ліквідаційної процедури банку — це його неплатоспроможність, яка в подальшому тлумачиться в нормативних документах безпосередньо Національного банку. Нам видається це не зовсім правильним. І хотілося б навести тут юридичний порядок, чітко виклавши ті причини, той стан справ, після якого може початися реальна ліквідація банку.

Таким чином, ми поправили ст.87, де вказали, що такими підставами можуть бути: зменшення регулятивного капіталу банку до розміру нижчого, ніж зареєстрований і сплачений статутний капітал, надання недостовірної документації для реєстрації банку та отримання банківської ліцензії, зменшення значення показника адекватності регулятивного капіталу до 2% і менше тощо.

Коли ми розглядали цей проект у комітеті ВР, ми дійшли висновку, що є потреба поправити термін «платоспроможність», і ми готові під час розгляду його у другому читанні обговорити цей термін для того, щоб жорстко прив’язати ознаки неплатоспроможності до невиконання платіжних документів клієнтів банку протягом місяця та у визначених законом сумах.

Також цей проект пропонує скасувати заборону на проведення санації банку після відкликання банківської ліцензії. Теж із живої практики ми неодноразово стикалися із ситуацією, що після того, як ліцензія відкликана, знаходяться інвестори, які хотіли б зупинити ліквідацію банку, внісши відповідний капітал. Але закон забороняє сьогодні робити це, а отже, пропонується повернутися до існуючої практики ліквідації будь-якого господарського суб’єкта.

Хочу підкреслити, що такий підхід повністю відповідає директивам Європейського Союзу і принципам банківського нагляду.

Друга принципова річ, яка пропонується у законопроекті, — це надати рішенню Національного банку статусу виконавчого документа з метою попередження протидії керівників банку щодо недопущення ліквідатора банку до виконання своїх обов’язків та збереження активів банку. Надання статусу виконавчого документа рішенню Національного банку дозволить застосувати заходи примусового виконання зазначеного рішення органами державної виконавчої служби відповідно до закону «Про виконавче провадження».

Я хочу нагадати вам, що у ст.73 таке право надається документу Нацбанку про запровадження тимчасової адміністрації. Є пропозиція доповнити і ліквідаційну процедуру.

Хочу звернути вашу увагу на третю зміну, яка, на нашу думку, є найбільш принциповою і яку чекають сьогодні ті люди, які потрапили в ліквідаційні процедури, особливо йдеться про вкладників банку. А саме — в законопроекті передбачено позачергове задоволення вимог кредиторів, які забезпечені заставою, а також перенесення до першої групи кредиторів фізичних осіб, які на сьогодні знаходяться в другій групі. Більше того, пропонується не тільки перенести вимоги вкладень фізичних осіб з другої до першої групи, а й при цьому задовольняти вимоги вкладників фізичних осіб не пропорційно з усіма іншими подальшими чергами кредиторів, а повністю — спочатку вимоги вкладників — фізичних осіб, а потім вимоги інших за чергою кредиторів.

Ще одна дуже важлива річ, з якою ми зіткнулися при ліквідації банку «Україна». Нами пропонується внесення змін до ст.91, в якій прописати процедуру зняття грифу «банківська таємниця» не тільки з самих банків, а й з його боржників. Щоб ми не стикалися більше з ситуацією, коли ми не могли доповісти Верховній Раді і слідчій комісії про тих, хто довів банк безпосередньо до банкрутства.

Що стосується внесення змін до ст.88. Практика показала, що трирічний термін, який встановлений у чинному законі, на превеликий жаль, недостатній. Тому ми пропонуємо, що стосується невеликих банків, або так званих несистемних банків, цю процедуру збільшити на рік, щодо системних банків — на 2 роки. Як показує практика ліквідації більш як 20 банків, саме цей термін є оптимальним для того, щоб ліквідатор міг якісно і повністю провести ліквідаційну процедуру і максимально розрахуватися з кредиторами банку. Переконані, що такі зміни і доповнення впорядкують процедуру ліквідації. Я хочу ще раз наголосити на тому, що такого рішення чекають вкладники — фізичні особи, оскільки в такому разі вони зможуть отримати свої кошти значно швидше, ніж при чинному законі.

Василь ОНОПЕНКО, голова Комітету з питань правової політики:

— Ми не проти того, щоб удосконалювати закон «Про банки і банківську діяльність», особливо в аспекті того, що сталося з банком «Україна». Але потрібно це робити продумано, виважено і відповідно до Конституції та чинного законодавства.

Наш комітет розглядав питання, пов’язані з тим, чи можна оскаржувати до суду дії Нацбанку як ліквідатора будь-якого банку. Тобто мова сьогодні зводиться, з точки зору компетенції нашого комітету, до того, чи вправі суд зупинити дії Нацбанку.

Нацбанк вважає, що суд не має права це робити. Ми вважаємо, що не можна робити виняток для Нацбанку, оскільки всі суб’єкти цивільних правовідносин мають бути в рівних умовах. І якщо, скажімо, Нацбанк помиляється, то зацікавлена сторона повинна звернутися до відповідного суду. І суд має право в порядку забезпечення позову (є відповідні норми у Цивільному процесуальному кодексі) зупинити дії Нацбанку.

Тому я вважаю, що з цим погодитися ніяк не можна. Адже відповідно до ст.124 Конституції юрисдикція судів поширюється на будь-які правовідносини в суспільстві і державі. Якщо б ішлося про ліквідацію приватного чи якогось іншого підприємства, то в таких випадках суд зупиняє провадження у справі чи дії певного суб’єкта. У даному випадку ми бачимо намагання зробити певний виняток із загального правила. Тому вважаю, що цю позицію підтримувати не можна.

У комітеті є висновки Верховного Суду, Вищого господарського суду, де висловлена така сама позиція. Крім того, ми прийняли Цивільний процесуальний кодекс, який має набрати чинності 1.01.2005. У першому читанні голосуватимемо щодо проекту Господарського процесуального кодексу, і ця пропозиція суперечить концепції цих кодексів.

Тому я вважаю, що підтримувати такий проект не можна. У кращому випадку — направити на повторне перше читання для доопрацювання і врахування позицій асоціацій банків, позицій Верховного та Вищого господарського судів і науковців.

Віктор КАПУСТІН, перший заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності:

— У законопроекті №3575, викладення якого ми щойно почули, йдеться фактично про процедуру ліквідації банків. Звичайно, ми розуміємо, що багато норм цього закону виходять із практики, від того досвіду, який накопичувався декілька років і в Нацбанку, і в усіх цих структур, які займаються банківською сферою. Тому що ліквідація банку — це дуже складна операція. Це не ліквідація якоїсь невеликої господарської структури, а це фактично ліквідація структури, яка має довготермінові, багаторічні кредиторські та дебіторські зобов’язання, які дуже часто виходять за межі 3, 5, навіть інколи 10 років. Тому, звичайно, система ліквідацій, механізм усієї ліквідації має бути чітко виписаний і чітко визначений.

Ми обговорювали це питання на комітеті дуже детально. Я сказав би, що спроба НБУ владнати це питання є дуже позитивною і правильною. На жаль, є питання, з якими ми не можемо погодитися, і передусім — це питання, про яке говорив перший співдоповідач пан Онопенко щодо юридичних аспектів цієї ситуації.

Я маю на увазі пропозицію Нацбанку про доповнення ст.2484 ЦПК новим положенням у частині, яка виглядає таким чином: подання скарги до суду не зупиняє виконання оскарженого рішення або дії Нацбанку чи його посадових осіб, тимчасового адміністратора чи ліквідатора банку. На нашу думку, це питання дуже суттєво обмежує позицію суду, позицію судочинства взагалі, судової системи, що є неприпустимим під час якихось господарських, економічних, фінансових спорів.

Узагалі комітет пропонує підтримати цей законопроект у першому читанні, але все ж таки це зауваження, на нашу думку, є дуже і дуже суттєвим. Нам усім треба його врахувати, коли ми будемо зараз голосувати.

Я зараз викладаю рішення комітету: підтримати, проголосувати в першому читанні за цей законопроект. Але я ще раз говорю від свого власного імені, що це положення, про яке я щойно говорив, є дуже і дуже суперечливим, з ним дуже важко погодитись.

Адам МАРТИНЮК, головуючий:

— У нас є проект постанови №3575/п-1 про неприйнятність проекту №3575. Автор ініціативи — народний депутат Л.Черновецький, я надаю йому слово.

Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ, лідер Християнсько-ліберальної партії України, фракція «Наша Україна»:

— Я являюсь президентом Киевского Банковского Союза, и в том, что я дальше скажу, нет ничего личного ни по отношению к Александру Витальевичу Шлапаку, ни к его команде.

Речь идет всего лишь об одном важном принципиальном моменте. Есть правда, а есть неправда. Правда состоит в том, что этот закон не прошел комитет, и если только вы за него проголосуете, комитеты не нужны. По полтора года лежат мои законопроекты, их не рассматривают, тут за 3 дня давай рассматривать.

Теперь, что предлагает Национальный банк? Весь ужас состоит в том, что он предлагает, чтобы действия ликвидатора банка невозможно было оспорить в суде. Я не буду утверждать и хочу верить в лучшее, но предполагаю, что 99% ликвидаторов — это жулики, и лишь 1% — порядочные. Если кто-то из вас в зале знает порядочных ликвидаторов, назовите, я тут же отзову свою инициативу.

Почему речь идет только о ликвидаторе, назначенном Нацбанком? Почему эту же норму не предлагается распространить на все другие предприятия? Давайте их все ликвидируем без суда и закона! Чтобы никто не мог вмешаться в их действия. Вот в чем ужас!

Председатель Высшего хозяйственного суда дал заключение: нельзя голосовать за этот проект, так как он противоречит Конституции. Председатель правового комитета такого же мнения... Мы всего лишь собирали мнения, и я предлагал Александру Витальевичу: найдите возможность, посчитайте меня за человека, скромного народного депутата, сядьте со мной как с президентом Киевского Банковского Союза и за 1,5 часа давайте этот закон доделаем. Нет, к сожалению, я для него не человек, при том, конечно, что он-то человек хороший и большой.

Не голосуйте за этот законопроект, он нарушает Конституцию, он неправильный. Сегодня вкладчики хотя бы могут создать какое-то объединение и выбрать своего ликвидатора, после чего «сесть на голову» председателю Нацбанка — и он назначит этого ликвидатора.

Если вы за него проголосуете, то ликвидатором будет очередной жулик, который, как в банке «Украина», будет тащить последний холодильник из офиса.

Юрій КАРМАЗІН, Партія захисників Вітчизни, фракція «Наша Україна»:

— Зверніть увагу, про що тут доповідав голова Комітету з питань правової політики Василь Онопенко. Те ж саме практично, тільки іншими словами, говорив Леонід Черновецький.

Я звертаю вашу увагу, що цим так званим законопроектом, який не пройшов належних експертиз, порушується вимога Конституції. Тому що йде колосальний наступ на права суддів і судів.

Я процитую тільки зміни, що пропонуються в ст.2484 ЦПК, яка доповнюється такою частиною: «подання скарги до суду не зупиняє виконання оскарженого рішення або дій Національного банку чи його посадових осіб, тимчасового адміністратора чи ліквідатора банку». Тобто остаточне слово в цій державі з усіх питань буде за Нацбанком.

Далі — ст.67 ГПК «Заходи до забезпечення позову»: не дозволяється забезпечення позову шляхом заборони Національному банку, тимчасового адміністратору вчиняти певні дії і т.д.

А як же з нормою Конституції про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в Україні? Можливо, у вас є відповідь на це запитання?

А я поставлю вам таке запитання. Хто стоїть за двома банками: ТАС і ТАС-Інвест? У чиїй вони власності? За даними Партії захисників Вітчизни, вони у власності голови Національного банку С.Тігіпка. Скажіть мені, будь ласка, в якій країні — в Танзанії навіть такого немає, щоб голова Нацбанку мав у своїй власності банки, а потім змушував інших, щоб вони приєднувалися. І вже приєднуються.

У 1990—92 роках, коли С.Тігіпко був головою правління «Приватбанку», до 1 мільярда підійшло через рахунки у прибалтійські банки. Ніхто цим не займається. 9 мільярдів золотовалютних запасів сьогодні зберігається в доларах США, і ми з вами втратили 25% за рахунок підняття євро, бо не було ніякої диверсифікації. І знову ніхто за це не відповідає.

Цей закон, який дуже швидко поданий, абсолютно правильно депутати сказали, тільки 16.06 нам виданий цей документ. 16.06 виданий, сьогодні вже розглядаємо. Це лобіювання, іншого я нічого не називаю.

Ярослав СУХИЙ, фракція «Трудова Україна»:

— Для нас, народних депутатів України — мажоритарників і списочників від Запорізької області, немає ніякого сумніву щодо того, як голосувати за законопроект №3575. Я прошу уваги тих народних депутатів, які мали ці проблеми і знають, що таке людське горе і людська біда, коли в оцих різних ініціативних групах люди вмирали, не дочекавшись повернення грошей від банку, який збанкрутів. Той шквал людських бід та проблем, який упав на запорізьких депутатів після ліквідації банків «Слов’янський», «Наш банк», не залишає нам вибору. Законопроект ми чекали давно, його слід підтримати обов’язково. Подібний законопроект нещодавно був внесений, зареєстрований народним депутатом Артеменком та іншими народними депутатами від Запорізької області.

Перше. Ми давно чекаємо нового визначення неплатоспроможності банку. Це надзвичайно важливий аспект. До чого тут «Прикінцеві положення», на яких два виступаючих із цієї трибуни побудували всю політику? Та це ми можемо легко виправити в другому читанні.

Ми чекаємо прозорого і зрозумілого переліку заходів впливу щодо комерційних банків. Це сьогодні якась вотчина для багатьох бізнесменів.

Досі Запоріжжя однозначно говорить і про необхідність підтримати норму щодо вимог до ліквідаторів. Читайте цей закон, там же чітко виписано кадрові вимоги до ліквідатора, професійні вимоги, його відповідальність перед судом, перед законом.

Особливо ми чекали, і добре, що в цьому законопроекті виписано норму (послухайте уважно) щодо черговості, точніше, першочерговості отримання коштів при ліквідації банку саме для фізичних осіб, для тих людей, які насамперед страждають, коли стається непоправне лихо — банкрутує банк. Особливо ще й тому, що передусім ці вимоги будуть задовольняти вимоги фізичних осіб, а це фактично кредитори цього банку. Цей законопроект слід прийняти в першому читанні обов’язково.

Володимир ЧЕРНЯК, фракція «Наша Україна»:

— Питання, яке ми сьогодні розглядаємо, є класичним проявом конфлікту інтересів, але, як кажуть, суп окремо, мухи окремо.

Що стосується супу. В економіці України дуже багато дрібних банків. Звичайно, ситуація зобов’язує, щоб діяв закон концентрації капіталу, щоб відбулося злиття банків, щоб вони були більш потужними. Це поза сумнівом.

А тепер про мух. Треба вдосконалити процедуру ліквідації банків. Вона складна. Це правда. Але що є неприйнятним у законопроекті №3575? Те, що при спорах між банком і ліквідаторами рішення суду не береться по суті до уваги. Може прийматися рішення суду, а процес ліквідації банку триває. Це питання треба узгодити. Треба більш чітко виписати процедуру ліквідації банку, пов’язати це із рішенням суду. Тому я підтримую пропозицію, що перший проект треба відправити на повторне перше читання.

Микола РУДЬКОВСЬКИЙ, фракція СПУ:

— Дії двох останніх президентів та Національного банку під час так званої реформи в Україні призвели до знецінення заощаджень громадян та повного доведення до відчаю переважну більшість вкладників в Україні, втрати повної довіри до держави. І цей законопроект, на жаль, не підвищує довіру до Нацбанку, бо знову пропонує його поставити вище незалежних судових органів. Я вважаю, що цей законопроект треба відправити на повторне перше читання.

З ініціативи Олександра Мороза було прийнято рішення про індексацію заощаджень громадян, але Нацбанк до цих пір не вніс пропозиції конкретних механізмів повернення заощаджень.

Головуючий:

— Обговорення завершено. Будемо голосувати…

Я ставлю на голосування про прийняття за основу в першому читанні проекту закону про внесення змін до закону «Про банки і банківську діяльність» щодо ліквідації банку (реєстр. №3575).

Прошу голосувати.

«За» — 177. Рішення не прийнято.

По фракціях, будь ласка.

«Наша Україна» — 5, «Регіони України» — 25, КПУ — 57, СДПУ(о) — 30, «Демініціативи» і «Народовладдя» — 11, «Трудова Україна» — 28, Народна аграрна партія — 0, СПУ — 3, Блок Тимошенко — 0, «Союз» — 9, НДП — ПППУ — 3, «Центр» — 1, позафракційні — 5.