Як відомо, чинний закон «Про адвокатуру» був прийнятий майже 12 років тому. І за цей час, звичайно, значно відстав від вимог нового законодавства та Конституції. Нова редакція закону, запропонована народними депутатами М.Маркуш, С.Соболєвим та В.Демьохіним, містить 43 нові статті та суттєво змінює і доповнює зміст тих статей, які залишено в проекті.

Зокрема, якщо Конституція УРСР 1978 року визначала адвокатуру як систему регіональних колегій адвокатів, то ст.59 Конституції України однозначно визначає адвокатуру як єдину функціональну систему в державі. А ст.131 Конституції санкціоновано проведення з’їзду як найвищого органу адвокатури.

Такий підхід уможливлює вирішення питання про статус адвокатури як всеукраїнської організації з визначеною Конституцією єдиною назвою — адвокатура України. Цей загальнодержавний професійний інститут, за визначенням авторів проекту, утворюють усі адвокати України, тобто всі ті особи, які на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю постійно займаються такою діяльністю.

Автори проекту відходять від механічного віднесення адвокатури до громадських організацій, враховуючи, що адвокатура діє для захисту й представництва конституційних прав і законних інтересів членів суспільства та юридичних осіб. Оскільки Конституцією функцію адвокатури визначено як надання «правової допомоги», а не надання «адвокатських послуг», то на адвокатську діяльність, вважають розробники проекту, безпідставно поширено оподаткування за схемою оподаткування підприємницької діяльності. Тому метою діяльності адвокатських бюро, об’єднань, фірм визначено не отримання прибутку, а організаційне забезпечення адвокатської діяльності. Вони фінансуються за рахунок адвокатських внесків, що не оподатковуються.

Проект визначає умови та порядок набуття статусу адвоката, містить зміст Присяги адвоката, підстави неможливості набуття такого статусу, поняття роботи за спеціальністю юриста, необхідної для отримання статусу адвоката. Визначено, хто і на яких підставах може бути помічником адвоката, а також порядок і умови проходження стажування.

У проекті зазначені підстави анулювання або зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Серед гарантій адвокатської діяльності закріплено професійні та соціальні права адвоката, його професійні обов’язки, дано визначення поняття «адвокатська таємниця», а також перелік видів дисциплінарного стягнення, які застосовуються до адвоката.

Перелічено підстави та умови надання безоплатної правової допомоги.

Закон передбачає створення Всеукраїнської палати адвокатів, визначає компетенцію з’їзду адвокатів України, порядок набуття та втрати членства у ВПА.

Ознайомившись із текстом проекту, ви можете висловити свої думки щодо запропонованих положень. Як запевнив редакцію «ЗіБ» лідер ХЛПУ, заслужений юрист України Леонід Черновецький, усі ваші пропозиції будуть опрацьовані та подані у вигляді зауважень до проекту.

Отже, тепер від вашої позиції залежить, якою буде українська адвокатура.

Проект вноситься народними депутатами України
М.Маркуш, С.Соболєвим, В.Демьохіним

(на заміну раніше поданих № 3061 від 23.04.2004 р.,
№ 3061-1 від 30.10.2003 р., № 5187 від 27.02.2004 р.)

Закон України «Про адвокатуру»

Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Cфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з адвокатською діяльністю, організацією та функціонуванням адвокатури України.

Стаття 2. Адвокатура України і засади її організації та діяльності

1. Адвокатура України є професійним недержавним незалежним інститутом правової системи, спеціально уповноваженим Конституцією України забезпечувати право на захист від обвинувачення, представляти інтереси фізичних та юридичних осіб, надавати їм правову допомогу .

2. Адвокатура України діє на засадах верховенства права, законності, демократизму, поваги до прав людини, конфіденційності, незалежності, самоврядності, корпоративності, рівноправності адвокатів.

3. Адвокатура України складається виключно з адвокатів України.

Стаття 3. Адвокат

1. Адвокатом України є громадянин України, який набув статус адвоката і здійснює адвокатську діяльність в порядку, визначеному цим Законом.

2. Адвокати України об’єднуються у Всеукраїнську палату адвокатів (далі — ВПА) на засадах обов’язкового членства.

Стаття 4. Здійснення в Україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної держави

1. Адвокат іноземної держави може надавати правову допомогу в Україні лише з законодавства країни, у якій він отримав статус адвоката.

2. Право на надання такої правової допомоги виникає з моменту включення адвоката іноземної держави за рішенням ВПА до Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні, та видачі йому Свідоцтва встановленого ВПА зразка.

3. При наданні правової допомоги, зазначеної у ч.1 цієї статті, на адвоката іноземної держави поширюються чинне законодавство та Правила адвокатської етики, що діють в Україні, а також їх діяльність може регулюватися міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

4. Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України в порядку та організаційних формах, передбачених розділами 3 — 5 цього Закону.

5. Право на надання правової допомоги в Україні адвокатом іноземної держави, включеним до Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні, може бути припинено рішенням ВПА у разі порушення ним чинного законодавства України, Правил адвокатської етики або втрати статусу адвоката іноземної держави.

6. Рішення ВПА про припинення права на надання правової допомоги в Україні тягне за собою виключення адвоката іноземної держави із Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні. ВПА повідомляє відповідний національний орган, який надав йому статус адвоката, про порушення ним законодавства України чи Правил адвокатської етики і про виключення його з Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні.

Стаття 5. Єдиний реєстр адвокатів, що діють в Україні

1. Єдиний реєстр адвокатів, що діють в Україні, та адвокатів іноземної держави, що здійснюють адвокатську діяльність в Україні, ведеться з метою забезпечення достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України. Ведення і оприлюднення Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні, здійснює Всеукраїнська палата адвокатів.

2. На кожного адвоката, включеного до Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні, ведеться окрема реєстраційна картка (в тому числі на магнітних носіях), в якій зазначається: реєстраційний номер, прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, дата та номер рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про складання кваліфікаційного іспиту, назва цієї комісії, дата прийняття Присяги і вступу до Всеукраїнської палати адвокатів, назва та адреса адвокатського бюро, адвокатського об’єднання або іншого місця, де адвокат здійснює адвокатську діяльність, його ідентифікаційний код, дата і номер Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю(далі — Свідоцтва), дата і номер рішення, яким Свідоцтво анулюється або зупиняється його дія.

Стаття 6. Правове регулювання організації і діяльності адвокатури України

1. Організація та діяльність адвокатури України регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України та нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, актами Всеукраїнської палати адвокатів, прийнятими відповідно до цього Закону та Правилами адвокатської етики, що діють в Україні.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

Розділ 2
Статус адвоката

Стаття 7. Порядок набуття статусу адвоката

1. Статус адвоката набуває громадянин України, який має диплом державного зразка про вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» або «магістр», стаж роботи за спеціальністю юриста або помічником адвоката не менше двох років, володіє державною мовою, пройшов стажування, склав кваліфікаційний іспит, Присягу адвоката України, одержав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, включений до Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні.

2. Статус адвоката засвідчується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (далі — Свідоцтво). Свідоцтво та посвідчення адвоката видається Всеукраїнською палатою адвокатів на підставі рішення територіальної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі Всеукраїнської палати адвокатів (далі — територіальною КДКА ВПА) протягом п’ятнадцяти днів з дня прийняття цього рішення.

3. Статус адвоката набувається на невизначений термін і не може бути обмежений певним віком адвоката.

4. Дія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю може бути зупинена або Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю — анульоване, статус адвоката зупинений або припинений у випадках і в порядку, встановлених статтею 16 цього Закону.

5. Форма Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката затверджуються З’їздом адвокатів України.

Стаття 8. Неможливість набуття і користування статусом адвоката

1. Статус адвоката не може набувати прокурор, слідчий, суддя, нотаріус, експерт, народний депутат України, будь-яка особа, яка працює в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державної влади і управління, місцевого самоврядування або перебуває на військовій чи державній службі, а також особа, яка займається юридичною підприємницькою діяльністю під час знаходження ними на цих посадах чи виконання ними цих робіт.

2. У разі заняття адвокатом посад чи виконання ним робіт, зазначених у частині першій цієї статті, статус адвоката зупиняється на термін і у порядку, передбачених цим Законом.

3. Статус адвоката не може набувати особа, яка має непогашену чи незняту судимість або визнана недієздатною чи обмежено дієздатною у встановленому законом порядку.

4. Особа, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю якої було зупинено або анульовано з інших, ніж вказані в частині 3 цієї статті підстав, або яку було звільнено з правоохоронних органів за службовою невідповідністю, порушення статутних вимог або порушення присяги, протягом 5 років з дня прийняття відповідного рішення не може набувати статусу адвоката.

5. Статус адвоката не може набувати особа, до якої застосовувалось дисциплінарне стягнення — анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, протягом 7 років з дня прийняття рішення КДКА про анулювання Свідоцтва.

Стаття 9. Стаж роботи за спеціальністю юриста

1. До стажу роботи за спеціальністю юриста, необхідного для отримання статусу адвоката, зараховується робота на посадах:

1) судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, юрисконсульта помічника судді, помічника прокурора, помічника адвоката;

2) викладача юридичних дисциплін у професійно-технічних, вищих та післядипломних закладах освіти, якщо така посада вимагає наявності вищої юридичної освіти;

3) працівника науково-дослідних установ, якщо така посада вимагає наявності вищої юридичної освіти;

4) працівника органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, якщо така посада вимагає наявності вищої юридичної освіти.

Стаття 10. Помічник адвоката

1. Помічником адвоката може бути громадянин України, який має диплом державного зразка про вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижчим, ніж «бакалавр».

2. Адвокатське бюро (адвокат, адвокатський кабінет, адвокатське об’єднання або фірма) укладає з помічником адвоката трудовий договір (контракт) із дотриманням усіх вимог законодавства про працю. Умови роботи помічника адвоката визначаються цим договором (контрактом).

3. Помічник адвоката може виконувати доручення тільки у справах, які знаходяться у провадженні цього адвоката, крім тих, що належать виключно до процесуальних повноважень адвоката.

4. Помічник адвоката зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю і дотримуватися Правил адвокатської етики в тій їх частині, яка може застосовуватися до нього відповідно до наданих йому повноважень.

5. Помічником адвоката не може бути особа, вказана в частинах першій, третій, четвертій та п’ятій статті 8 цього Закону.

6. Термін роботи на посаді помічника адвоката зараховується до стажу роботи в якості адвоката, якщо особа набуде статус адвоката у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 11. Стажист

1. Особа, яка має намір набути статус адвоката, зобов’язана пройти стажування строком шість місяців.

2. Положення про порядок проходження стажування і програма стажування затверджуються З’їздом адвокатів України. Програма стажування узгоджується з програмою складання кваліфікаційних іспитів.

3. Стажист проходить стажування у адвоката, призначеного Радою територіального відділення ВПА з числа адвокатів, які мають стаж адвокатської діяльності не менше 7 років.

4. Стажування оплачує особа, яка має намір стати адвокатом, на підставі відповідного договору, укладеного з Радою територіального відділення ВПА. Вартість стажування та порядок розрахунків з керівником стажування встановлюються та змінюються З’їздом адвокатів України. Кошти вносяться на рахунок територіального відділення ВПА.

5. Стажист виконує доручення адвоката, у якого проходить стажування, і не може здійснювати професійні повноваження, що надані цим Законом виключно адвокату.

6. Стажист зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю і дотримуватися Правил адвокатської етики в тій їх частині, що може застосовуватися до нього відповідно до наданих йому повноважень.

7. За результатами стажування та кваліфікаційного іспиту територіальна КДКА приймає рішення про видачу або відмову у видачі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

8. У разі непроходження особою стажування, територіальна КДКА ВПА приймає рішення про відмову в допуску до кваліфікаційного іспиту. У разі виявлення за результатами іспиту незадовільної професійної підготовки, територіальна КДКА ВПА приймає рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Ці рішення можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів (далі — ВКДКА ВПА) або до суду.

9. Стажистом не може бути особа, вказана в частинах першій, третій, четвертій та п’ятій статті 8 цього Закону.

10. Термін стажування зараховується до стажу роботи в якості адвоката, якщо особа набуде статус адвоката у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 12. Допуск до кваліфікаційного іспиту

1. Особа, що відповідає вимогам статті 7 та 9 цього Закону, має право звернутися до територіальної КДКА ВПА з заявою про надання їй статусу адвоката. Крім заяви, особа подає до територіальної КДКА ВПА:

1) копію документа, що посвідчує її особу;

2) анкету з автобіографічними відомостями;

3) копію трудової книжки чи інший документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю юриста;

4) копію документа про вищу юридичну освіту;

5) документ, що засвідчує проходження стажування особою у порядку, встановленому цим Законом;

6) для іноземців — копію документа, що підтверджує законність їх перебування в Україні.

2.Копії документів, що подаються до територіальної КДКА для набуття статусу адвоката, мають бути посвідчені в нотаріальному порядку.

3. Надання недостовірних відомостей є підставою для відмови в допуску територіальною ВПА до стажування і територіальною КДКА до складання кваліфікаційного іспиту, а у випадку набуття статусу адвоката — тягне за собою втрату статусу адвоката у порядку, встановленому цим Законом.

4. Територіальна КДКА ВПА при необхідності організовує протягом двох місяців перевірку достовірності документів і відомостей, поданих претендентом. При цьому має право звернутися до відповідних органів з запитом про перевірку або підтвердження достовірності зазначених документів і відомостей. Ці органи зобов’язані повідомити територіальну КДКА ВПА про результати перевірки документів і відомостей або підтвердити їх достовірність протягом місяця з дня одержання запиту територіальної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

5. Після завершення перевірки територіальна територіальна ВПА приймає рішення про допуск до стажування і територіальна КДКА до складання кваліфікаційного іспиту.

6. Рішення про відмову в допуску особи до стажування і до складання кваліфікаційного іспиту може бути прийнято тільки з підстав, зазначених у цьому Законі. Рішення про відмову в допуску до стажування і до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржене до ВКДКА ВПА або суду.

Стаття 13. Кваліфікаційний іспит

1. Для визначення рівня професійної підготовки та володіння державною мовою осіб, які мають намір набути статус адвоката, проводиться кваліфікаційний іспит. Кваліфікаційний іспит складається безоплатно.

2. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту, оцінки знань осіб, які мають намір набути статус адвоката, а також Програма кваліфікаційного іспиту розробляється Радою ВПА і затверджується З’їздом адвокатів України.

3. Кваліфікаційний іспит включає: перевірку володіння державною мовою, складання процесуальних документів, письмові відповіді на питання (тестування) і усну співбесіду.

4. Члени територіальної КДКА ВПА оцінюють рівень професійної підготовки особи, яка має намір набути статус адвоката, з урахуванням результатів стажування і складеного кваліфікаційного іспиту.

5. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, має право повторно складати його через рік без повторного проходження стажування, якщо результат попередньо пройденого стажування був успішним.

Стаття 14. Присвоєння статусу адвоката

1. Територіальна КДКА ВПА за результатами стажування і складення кваліфікаційного іспиту приймає рішення про присвоєння особі статусу адвоката або відмовляє в цьому. Рішення приймається простою більшістю голосів членів КДКА ВПА, що беруть участь у засіданні, шляхом відкритого голосування і оголошується негайно після голосування.

2. Протокол засідання КДКА підписується всіма присутніми на засіданні членами КДКА ВПА, незалежно від позиції, зайнятої при голосуванні. Процесуальні документи, письмові відповіді, документ про результати проходження стажування долучаються до протоколу і зберігаються в документації територіальної палати адвокатів протягом 5 років.

3. Рішення територіальної КДКА ВПА про присвоєння статусу адвоката набирає сили з моменту прийняття особою Присяги адвоката України.

4. Територіальна КДКА ВПА не може відмовити особі, яка успішно пройшла стажування і склала кваліфікаційний іспит, у присвоєнні статусу адвоката, за винятком випадків, коли після складання кваліфікаційного іспиту виявляються обставини, що перешкоджали допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

5. Рішення про відмову в присвоєнні статусу адвоката може бути оскаржене до ВКДКА ВПА або до суду.

Стаття 15. Присяга адвоката України

1. В день отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій воно вручається, перед цим складає Присягу адвоката України такого змісту:

ПРИСЯГА
адвоката України

Я, ___________________, набуваючи статусу адвоката України, урочисто присягаюсь: у своїй професійній діяльності, беззастережно й відповідально виконувати всі свої професійні обов’язки, неухильно дотримуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, Правил адвокатської етики, суворо зберігати адвокатську таємницю, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката України, бути вірним Присязі.

Адвокат

__________(прізвище, ім’я, по батькові)

«__»_______________20___ року

2. Адвокат скріплює своїм підписом текст Присяги, яка зберігається в його особовій справі в територіальній КДКА ВПА за місцем складення кваліфікаційного іспиту або за місцем здійснення адвокатської діяльності.

Стаття 16. Підстави анулювання або зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю

1. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю анулюється Всеукраїнською палатою адвокатів за рішенням територіальної КДКА ВПА у випадках:

1) накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом третім частини першої статті 35 цього Закону;

2) засудження адвоката за вчинення злочину — після набрання обвинувальним вироком законної сили;

3) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним;

4) втрати громадянства України;

5) за власним бажанням при поданні адвокатом особистої письмової заяви;

6) у випадку смерті адвоката або оголошення його померлим;

7) якщо свідоцтво отримано під час перебування на посаді прокурора, слідчого, судді, нотаріуса, експерта, народного депутата України і будь-якій іншій посаді в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки, державної влади та управління, місцевого самоврядування або перебування на військовій чи державній службі.

2. У разі анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю статус адвоката і право на заняття адвокатською діяльністю припиняються і робиться відповідний запис у Єдиному реєстрі адвокатів, що діють в Україні.

3. Дія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється Всеукраїнською палатою адвокатів за рішенням територіальної КДКА ВПА у випадках:

1) визнання адвоката у встановленому законом порядку безвісно відсутнім;

2) заняття адвокатом посад і виконання ним робіт, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону;

3) накладення на нього дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом другим частини першої статті 35 цього закону.

4. У випадку зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю статус адвоката і право на адвокатську діяльність зупиняються і робиться відповідний запис у Єдиному реєстрі адвокатів, що діють в Україні.

5. Рішення про анулювання або зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржене до ВКДКА або до суду.

Розділ 3
Адвокатська діяльність

Стаття 17. Адвокатська діяльність

1.Адвокатська діяльність — це індивідуальна, професійна, незалежна діяльність адвоката, який одержав статус у порядку, встановленому цим Законом, з надання правової допомоги, захисту, представництва фізичних і юридичних осіб за оплату згідно з договором або за рахунок бюджету у передбачених цим Законом випадках .

2. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність на всій території України без будь-якого додаткового дозволу.

3. Адвокатська діяльність не є підприємницькою.

4. Адвокат має право самостійно обирати організаційну форму і місце здійснення своєї адвокатської діяльності.

5. Праця адвоката, який надає правову допомогу, здійснює захист або представництво безоплатно, у випадках передбачених законом, оплачується за рахунок коштів державного бюджету, у порядку, встановленому законодавством.

6. Не є адвокатською діяльність, пов’язана з наданням:

1) правової допомоги працівниками юридичних служб юридичних осіб (далі — організації), а також працівниками органів державної влади й органів місцевого самоврядування;

2) послуг нотаріусами, патентними повіреними або іншими особами, які законом спеціально уповноважені на ведення професійної правової діяльності;

4) правових послуг, що надаються юридичними особами та приватними підприємцями в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 18. Види адвокатської діяльності

1. Суб’єктом адвокатської діяльності може бути лише адвокат.

2. Видами адвокатської діяльності є:

1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснення законодавства, складання письмових довідок, заяв, скарг, клопотань, договорів, правових висновків та інших документів правового характеру;

2) представництво фізичних та юридичних осіб по всім категоріям справ у Конституційному та інших судах і органах вирішення спорів, правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях і перед фізичними особами, інших державних і недержавних органах або організаціях чи установах в Україні та за кордоном, іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів і інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

3) захист прав, свобод і інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого в усіх судах, правоохоронних органах, інших державних і недержавних органах в Україні та за кордоном, іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів і інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

4) представництво у виконавчому провадженні та при виконанні вироку в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях і перед фізичними особами;

5) надання правової допомоги затриманій особі і особі, яка притягується до адміністративної відповідальності та захист її прав, свобод і інтересів;

6) представництво інтересів виправданого, потерпілого, свідка, цивільного позивача, цивільного відповідача в процесі дізнання, досудового слідства, в судах.

3. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

4. Адвокати можуть виступати представниками органів державної влади, органів місцевого самоврядування, в конституційному, цивільному, господарському, кримінальному та адміністративному судочинстві, якщо інше не встановлено законодавством.

5. При здійсненні будь-якого з видів адвокатської діяльності адвокат користується всіма правами, передбаченими цим та іншими законами, на нього поширюються всі гарантії адвокатської діяльності.

Стаття 19. Незаконне здійснення адвокатської діяльності

1. Особи, які не є адвокатами ( не отримали статусу адвоката відповідно до вимог цього Закону) не мають права займатися адвокатською діяльністю та використовувати при визначенні та рекламуванні своєї діяльності поняття та терміни, які можуть привести до хибного сприйняття цих осіб як суб’єктів адвокатської діяльності.

2. Фізичним та юридичним особам, які не є суб’єктами цього Закону, забороняється вживати у своїй назві термін «адвокат» у будь-яких модифікаціях або його іншомовні відповідники. Порушення цієї норми тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством.

2. ВПА зобов’язана реагувати на випадки незаконного заняття адвокатською діяльністю особами, які не набули статусу адвоката в порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 20. Підстави для здійснення адвокатської діяльності

1. Підставою для здійснення адвокатської діяльності будь-якого виду є договір про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва (далі — договір про надання правової допомоги), який укладається між фізичною або юридичною особою і адвокатським кабінетом (бюро, об’єднанням чи адвокатською фірмою).

2. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва не є трудовим.

Стаття 21. Договір про надання правової допомоги

1. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва (далі — договір про надання правової допомоги) — це домовленість, згідно з якою одна сторона — адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) — приймає на себе доручення другої сторони — суб’єкта правової допомоги (фізичної або юридичної особи) або його представника (далі — особа) — на надання цьому суб’єкту правової допомоги, здійснення його захисту чи представництва на умовах, передбачених договором, а друга сторона зобов’язується сплатити гонорар адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, адвокатській фірмі) за виконання доручення, а також фактичні витрати, пов’язані з виконанням договору. Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору, а при укладенні договору у письмовій формі — з моменту його підписання сторонами.

2. Договором можуть передбачатися і інші умови надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва.

3. Суб’єктом правової допомоги є особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством, незалежно від того, внесла ця особа гонорар особисто чи він був сплачений її представником.

4. Адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) може прийняти на себе доручення на надання правової допомоги безпосередньо від фізичної або юридичної особи, якій ця допомога надається, або іншої особи, що діє в її інтересах, законного представника неповнолітньої чи недієздатної особи, або органу (посадової особи), уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, або повноважного представника юридичної особи.

5. У всіх випадках, коли допускається прийняття доручення не безпосередньо від фізичної або юридичної особи, якій надається правова допомога або здійснюється її захист чи представництво, а від іншої особи, необхідно отримати підтвердження згоди особи, якій надається правова допомога, на надання їй правової допомоги цим адвокатом, якщо у особи, що укладала угоду, відсутні повноваження на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з особою, якій надається правова допомога.

6. Договір про надання правової допомоги має чітко і недвозначно визначати всі істотні умови, на яких адвокат приймає доручення особи. Істотними умовами договору про надання правової допомоги є:

1) сторони договору;

2) предмет договору;

3) умови і розмір виплати гонорару за надану правову допомогу;

4) порядок і розмір компенсації витрат адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми), пов’язаних з виконанням доручення.

7. Договір не повинен містити положень, що суперечать чинному законодавству та Правилам адвокатської етики.

8. Право адвоката (адвокатського об’єднання) на гонорар і компенсацію витрат, пов’язаних з виконанням договору, не може бути переуступлене третім особам без попередньої згоди на те особи, яка уклала договір з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою).

Стаття 22. Форма договору про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва

1. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва підлягає оформленню у письмовій формі.

2. У випадках надання правової допомоги таких видів, як консультація та роз’яснення з правових питань, видача довідки щодо законодавства, складення окремих правових документів угода може укладатися в спрощеній письмовій формі ( запис у відомості, запис у журналі тощо).

3. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва може укладатися в усній формі лише у випадку, коли укладення письмового договору є неможливим, а особа потребує невідкладного надання правової допомоги. У такому випадку цей договір підлягає наступному письмовому оформленню.

Стаття 23. Підстави відмови в укладенні договору про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва

1. При укладенні договору про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва, адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) зобов’язаний якісно, компетентно, добросовісно виконати доручення особи, якій адвокат надає правову допомогу, з дотриманням вимог цього Закону та Правил адвокатської етики, а тому:

1) адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав і обов’язків;

2) адвокат не повинен приймати доручення, якщо результат, якого бажає особа, якій він надає правову допомогу, або засоби його досягнення, на яких вона наполягає, є протиправними;

3) адвокат не повинен приймати доручення, якщо він брав чи бере участь в якості захисника чи представника осіб, інтереси яких суперечать інтересам особи, яку він захищає або інтереси якої він представляє, або якій він надає правову допомогу, а також особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або якщо він брав участь у цій справі як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, народний засідатель, присяжний, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий;

4) адвокат не повинен приймати доручення, якщо він є в родинних або сімейних стосунках з посадовою особою, яка брала або бере участь у розслідуванні або розгляді даної справи;

5) адвокат не повинен приймати доручення, якщо ним не досягнуто згоди з особою, якій він надає правову допомогу, щодо істотних умов договору про надання правової допомоги відповідно до цього Закону;

6) адвокат не вправі прийняти доручення, якщо інтереси особи, якій він надає правову допомогу, об’єктивно суперечать інтересам іншої особи, з якою адвокат зв’язаний договором про надання правової допомоги або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів цих осіб призведе до виникнення суперечностей їх інтересів. Це обмеження може бути скасовано в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) осіб, інтереси яких є (або можуть стати суперечливими);

7) адвокат не може прийняти доручення, знаючи, що його виконання може суперечити його власним інтересам, інтересам його родичів, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми, членом котрого він є, або суперечитиме його професійним та іншим обов’язкам. Він зобов’язаний повідомити особу, якій він надає правову допомогу, про можливий конфлікт інтересів.

8) адвокат не повинен приймати доручення, виконання якого може призвести до розголошення відомостей, таємниця яких охороняється цим Законом та Правилами адвокатської етики;

2. У випадку відмови від прийняття доручення адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю щодо інформації, повідомленої йому особою, якій він надає правову допомогу, у ході переговорів про прийняття доручення, або такої, що стала йому відомою у зв’язку з цим.

3. Правила, передбачені цією статтею, поширюються і на укладення договорів про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою.

Стаття 24. Припинення договору про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва. Дострокове розірвання договору

1. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва припиняється його повним виконанням.

2. Достроково договір може бути в будь-який час розірваний за взаємною згодою сторін, якщо законодавством не передбачено інше.

3. Особа, якій адвокат надає правову допомогу (далі — особа), може в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку.

4. Без дотримання умов, передбачених частинами першою, другою та третьою цієї статті адвокат (адвокатське бюро,адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати договір з особою, якій надається правова допомога за однією з наступних обставин:

1) особа згодна на розірвання договору, маючи достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання її доручення; у неї є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;

2) особа використовує правову допомогу, що їй надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину, якщо про це стало відомо адвокату та це є для нього очевидним;

3) особа грубо порушує обов’язки, взяті нею на себе згідно з договором про надання правової допомоги;

4) належне виконання доручення стає неможливим через дії особи, які вчиняються нею всупереч порадам адвоката;

5) особа не погоджується погашати передбачені договором фактичні видатки, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;

6) особа, яка укладала договір, не оплатила відповідний задаток (аванс), якщо це було передбачено договором про надання правової допомоги;

7) в інших випадках, передбачених чинним законодавством чи Правилами адвокатської етики, коли унеможливлюється виконання адвокатом договору згідно з вимогами цього Закону і Правил адвокатської етики.

Стаття 25. Документи, що посвідчують повноваження адвоката щодо виконання договору про надання правової допомоги

1. Документом, що посвідчує повноваження адвоката щодо виконання договору на надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва, є ордер встановленого Всеукраїнською палатою адвокатів зразка, який є єдиним належним підтвердженням його повноважень щодо виконання договору і підставою для допуску його до участі в справі.

2. Забороняється вимагати від адвоката для допуску його до участі в справі і особи, яка до нього звернулася за наданням правової допомоги, пред’явлення договору про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва.

3. У випадках, передбачених чинним законодавством, щодо певних дій адвокат зобов’язаний мати довіреність на їх вчинення.

Стаття 26. Оплата праці адвоката. Гонорар

1. Оплата праці адвоката здійснюється в формі гонорару.

2. Гонорар — встановлена договором про надання правової допомоги винагорода за передбачену договором роботу.

3. До гонорару не включаються кошти, що вносяться особою, якій адвокат надає правову допомогу (іншою особою, яка діє в його інтересах) на покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням договору.

4. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою) винагороди за надання правової допомоги особі, здійснення її захисту чи представництва, за винятком випадків, передбачених статтями 45, 46 цього Закону .

5. Порядок обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, різні доплати, зміни гонорару у зв’язку із зміною обсягу і складності роботи тощо) визначається за домовленістю з особою та фіксується в договорі про надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва.

Загальний розмір усіх відрахувань з гонорару не може перевищувати тридцяти відсотків. Відрахування з компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається, не проводяться.

7. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма не може укладати з особою, доручення якої перебуває в його провадженні, угод майнового характеру, окрім угод про засоби забезпечення зобов’язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення.

Стаття 27. Порядок оплати праці адвоката

1. Виплата адвокату гонорару в повному обсязі виникає, якщо інше не передбачено договором, після завершення виконання доручення; допускається часткова виплата гонорару поетапно за виконаний адвокатом обсяг доручення.

2. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу.

3. Договором про надання правової допомоги може бути передбачена можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв’язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу правової допомоги, що має бути надана , та наслідки недосягнення згоди з цього питання.

4. У разі неналежного виконання доручення на вимогу фізичної або юридичної особи, що уклала договір з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням чи адвокатською фірмою, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду.

5. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання чи адвокатська фірма, не може укладати з особою, доручення якої перебуває в його провадженні, договорів майнового характеру, окрім договорів про засоби забезпечення зобов’язань особою щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов’язаних з фактичним виконанням доручення.

6. Оплата праці адвоката за надання правової допомоги у разі участі у кримінальній справі як захисника за призначенням, при звільненні громадянина від оплати за надану правову допомогу, захист чи представництво або при наданні передбаченої статтями 45, 46 цього Закону безоплатної правової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, що виділяються на ці цілі спеціально з Державного бюджету на рахунок ВПА.

7. Умови оплати праці адвокатів за надання безоплатної правової допомоги, передбаченої статтею 46 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

8. Мінімальний денний розмір оплати праці адвоката, яка оплачується за рахунок Державного бюджету, встановлюється З’їздом адвокатів України за погодженням з Кабінетом Міністрів України з щорічним врахуванням індексу інфляції.

Стаття 28. Оподаткування адвокатської діяльності.

1. Оподаткування адвокатської діяльності може здійснюватися за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності за встановленим єдиним податком.

Розділ 4
Права, обов’язки та відповідальність адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

Стаття 29. Професійні права адвоката

1. При здійсненні адвокатської діяльності адвокат має право:

1) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб у всіх судах судової системи України, всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, об’єднаннях громадян тощо, до компетенції яких належать відповідні питання як в Україні, так і за кордоном, перед громадянами і юридичними особами;

2) приймати заяви, збирати предмети, документи, відомості про факти, які можуть мати доказове значення і бути використані як докази у порядку, встановленому законодавством України;

3) запитувати і одержувати відомості, характеристики, довідки та інші документи або їх копії від будь-яких фізичних чи юридичних осіб, незалежно від форм власності, методів господарювання, при цьому вони зобов’язані надавати ці відомості, документи або їх копії безоплатно. Запит адвоката є єдиною підставою для отримання вказаних відомостей, характеристик, довідок, інших документів або їх копій;

4) безперешкодно ознайомлюватися у будь-яких юридичних осіб з необхідними для виконання доручення документами, матеріалами, іншими джерелами інформації (в тому числі з тими, що становлять державну чи комерційну таємницю відповідно до процедури, встановленої для ознайомлення з такою категорією документів);

5) одержувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

6) складати заяви, скарги, клопотання і інші правові документи та подавати їх в установленому законом порядку;

7) надавати консультації і довідки з правових питань як в усній, так і в письмовій формі;

8) посвідчувати копії документів у справах, які вони ведуть;

9) застосовувати технічні засоби в порядку, встановленому законами України, в тому числі для копіювання матеріалів справи, у якій адвокат здійснює захист чи представництво, або надає правову допомогу, фіксувати аудіо- та відеозасобами процесуальні дії, у яких він бере участь, хід судового засідання тощо;

10) доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги, а також бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг, давати пояснення щодо суті клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів;

11) зустрічатися наодинці без обмежень і в умовах, що забезпечують дотримання конфіденційності, зі своїм підзахисним, у тому числі при його затриманні, арешті і перебуванні під вартою без обмеження кількості побачень і тривалості кожного з них;

12) за згодою осіб проводити їх опитування, якщо вони володіють інформацією у справі, в якій адвокат бере участь, складати протоколи опитування, огляду;

13) бути присутнім при проведенні будь-яких процесуальних дій з особою, інтереси якої адвокат захищає або представляє, з правом ставити запитання всім учасникам процесуальних дій та занесенням цих запитань і відповідей на них до протоколу в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом;

14) безперешкодного допуску у приміщення органів державної влади, судів, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства та інші у зв’язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності на підставі посвідчення адвоката, крім випадків встановленої законодавством спеціальної процедури;

15) виконувати інші дії, що не суперечать чинному законодавству.

Стаття 30. Соціальні права адвоката

1. Адвокат та помічник адвоката користується правом на соціальне, медичне, пенсійне забезпечення, на відпустку та на всі види допомоги по державному страхуванню.

2. Пенсія адвокату призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу роботи адвокатом не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу роботи адвокатом не менше 15 років.

3. Пенсії адвокатам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум оплати його праці (гонорару), які визначаються відповідно до статті 26 цього Закону та на які відповідно до законодавства нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж роботи адвокатом, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної оплати праці (гонорару).

4. Різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право адвокат, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

5. У разі зростання заробітної плати в Україні з 1 березня кожного року проводиться підвищення розміру пенсії на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.

6. Адвокати, адвокатські бюро, адвокатські об’єднання і адвокатські фірми можуть створювати професійні пенсійні фонди у порядку, встановленому чинним законодавством.

7. Збори у Пенсійний фонд і Фонди соціального страхування сплачуються адвокатом на рівні осіб, які займаються діяльністю, заснованою на особистій приватній власності фізичної особи та виключно на її праці.

8. Призначення і виплата адвокатові пенсії і допомоги по державному соціальному страхуванню проводяться відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

9. Пенсія адвокату виплачується за рахунок держави у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержаного після виходу на пенсію.

Стаття 31. Професійні обов’язки адвоката

1. При здійсненні адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог цього Закону, чинного законодавства, Правил адвокатської етики, використовувати всі не заборонені законом засоби захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб;

2) не використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення;

3) відмовитись від доручення щодо захисту затриманої особи, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого або здійснення представництва чи надання правової допомоги у випадках, коли він у даній справі надавав правову допомогу, брав чи бере участь як захисник чи представник осіб, інтереси яких суперечать інтересам особи, яку він захищає або інтереси якої він представляє, або якій він надає правову допомогу, а також особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або якщо він брав участь у цій справі як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, народний засідатель, присяжний, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або судовому розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних або сімейних відносинах згідно з чинним законодавством;

4) зберігати адвокатську таємницю;

5) систематично, не рідше ніж кожні 5 років, підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому Всеукраїнською палатою адвокатів;

6) виконувати вимоги закону щодо обов’язкової участі як захисник за призначенням, надавати безоплатну для громадян правову допомогу у випадках, встановлених законом;

7) не допускати негласного співробітництва з органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

8) здійснювати свою професійну діяльність лише в одній з організаційних форм, передбачених цим Законом;

9) відраховувати за рахунок одержуваного гонорару кошти на утримання відповідного адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми;

10) своєчасно сплачувати членські внески до територіального відділення Всеукраїнської палати адвокатів;

11) не займати у справі позицію всупереч волі особи, якій адвокат надає правову допомогу, здійснює захист чи представництво, крім випадків, коли адвокат впевнений у самообмові цією особою;

12) не визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує. Визнання вини підзахисним не позбавляє адвоката права оспорювати таке твердження;

2. Адвокат не може відмовитись від прийнятого на себе доручення щодо надання правової допомоги, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

3. Адвокат не може бути усунутим з процесу, крім випадків та у порядку, встановленому законодавством України.

4. За невиконання або неналежне виконання обов’язків і порушення Правил адвокатської етики адвокат несе відповідальність, передбачену статтею 35 цього Закону.

Стаття 32. Адвокатська таємниця та її охорона

1. Предметом адвокатської таємниці є:

1) будь-яка інформація про особу і отримана від неї інформація про третіх осіб, інша інформація, що стала відома адвокату в зв’язку з виконанням адвокатської діяльності;

2) факт звернення до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання або адвокатської фірми;

3) питання, з яких фізична або юридична особа зверталися, суть консультацій, порад, роз’яснень, наданих адвокатом, складені ним правові документи, всі матеріали, що складають адвокатське досьє, інформація, яка зберігається на електронних носіях та будь-які документи і відомості, одержані адвокатом при здійсненні адвокатської діяльності.

2. Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю.

3. Помічнику адвоката, стажисту, посадовим особам, технічним та іншим працівникам адвокатських кабінетів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, адвокатських фірм забороняється розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

4. Адвокатська таємниця не має обмежень у часі.

5. За розголошення адвокатської таємниці адвокати та особи, перелічені в пункті 3 цієї статті, несуть встановлену законодавством відповідальність.

6. Дані органів дізнання та досудового слідства, які стали відомі адвокату у зв’язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого, прокурора або особи, яка провадить дізнання. Адвокати, винні у розголошені цих даних, несуть передбачену законодавством відповідальність.

Стаття 33. Гарантії адвокатської діяльності

1. Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються і охороняються Конституцією України, цим та іншими законами, а саме:

1) гарантується забезпечення рівності прав адвоката з іншими учасниками процесу перед законом і судом, дотримання засади змагальності й свободи в наданні ним суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

2) забороняється порушення встановлених законом гарантій адвокатської діяльності. Будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності адвокатом або порушення встановлених законом гарантій адвокатської діяльності, його незалежності і адвокатської таємниці тягне відповідальність, передбачену законодавством;

3) забороняється вимагати від адвоката і інших осіб, перелічених у частині третій статті 32 цього Закону, надання відомостей, що складають адвокатську таємницю; з цих питань вони не можуть бути допитані по справі як свідки, а також вимагати від громадян, посадових осіб свідчень, пов’язаних з наданням адвокатом правової допомоги, здійснення захисту чи представництва та її змістом;

4) забороняється проведення обшуку і огляду адвоката, його речей і приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність або проживає, стеження за адвокатом, контролювання застосовуваних адвокатом для надання правової допомоги інформаційних систем і засобів зв’язку, знімання з них інформації, прослуховування його розмов та проведення будь-яких оперативно-розшукових заходів, що можуть призвести до розголошення адвокатської таємниці;

5) життя, здоров’я адвоката і його близьких родичів перебуває під охороною держави, вона забезпечує їх безпеку від злочинних посягань. Майно адвоката і майно його близьких родичів перебуває під охороною держави і держава забезпечує збереження його від злочинних посягань. Посягання на них, прояви неповаги до адвоката, образа, наклеп на його адресу, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо адвоката, а також щодо його близьких родичів, умисне знищення або пошкодження майна, що належить адвокату або його близьким родичам, вбивство або замах на вбивство адвоката, поширення відомостей, що ганьблять адвоката, у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, тягнуть відповідальність, встановлену законом;

6) документи, пов’язані зі здійсненням адвокатом адвокатської діяльності, не підлягають витребуванню, огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди;

7) не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду (постанову судді) щодо правової позиції адвоката у справі;

8) кримінальна справа проти адвоката з будь-яких підстав і незалежно від складу злочину, що йому інкримінується, може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя;

9) адвоката не можна притягнути до кримінальної чи іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з наданням правової допомоги, здійсненням захисту чи представництва згідно з законом (у тому числі й після втрати ним статусу адвоката, якщо ці дії пов’язані з його попередньою адвокатською діяльністю);

10) підприємства, установи, організації інші фізичні та юридичні особи незалежно від форм власності, видів діяльності, методів господарювання зобов’язані безоплатно надавати адвокату на підставі його письмового запиту відповідні відомості, документи або їх копії не пізніше місячного терміну з дня надходження до них запиту. При цьому вимагання у адвоката будь-яких інших документів, окрім письмового запиту, забороняється. Ухилення від надання відповіді на запит тягне за собою встановлену законодавством відповідальність;

11) при здійсненні адвокатської діяльності адвокат користується свободою слова. Всі його висловлювання, заяви у засобах масової інформації, які не порушують Правил адвокатської етики, не можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Стаття 34. Порядок накладення дисциплінарного стягнення

1. Територіальна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури ВПА за результатами розгляду скарги, заяви, звернення, подання тощо приймає рішення про порушення або відмову в порушенні дисциплінарного провадження.

2.При наявності в діях або бездіяльності адвоката порушень норм цього Закону або Правил адвокатської етики, встановленні факту невиконання або неналежного виконання ним своїх обов’язків КДКА ВПА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, передбаченої статтею 35 цього Закону.

3. Рішення КДКА ВПА з питань розгляду скарг на дії або бездіяльність адвоката приймаються не менше ніж трьома четвертими голосів її членів, що беруть участь у засіданні, шляхом відкритого голосування. Засідання КДКА є правомочним, якщо у його засіданні бере участь більше половини її складу.

4. Протокол засідання КДКА ВПА підписується всіма її членами, які взяли участь у засіданні, незалежно від позиції при голосуванні. Рішення КДКА ВПА оголошуються негайно після голосування.

5. Рішення КДКА ВПА про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката може бути оскаржене ним протягом двох місяців з дня прийняття такого рішення до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів або до суду.

Стаття 35. Дисциплінарна відповідальність адвоката

1. За порушення вимог цього Закону, інших законодавчих актів, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України та Правил адвокатської етики рішенням територіальної КДКА ВПА до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

1) попередження;

2) зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що тягне за собою зупинення статусу адвоката і зупинення адвокатської діяльності на строк до одного року;

3) анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що тягне за собою припинення статусу адвоката і права на зайняття адвокатською діяльністю.

2. Рішенням КДКА ВПА, ВКДКА ВПА дисциплінарне стягнення може бути зняте, а судом скасоване.

3. Суб’єкти і порядок ініціювання накладення дисциплінарного стягнення, процедура розслідування дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності, порядок зняття дисциплінарного стягнення визначаються Положенням про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, що затверджуються З’їздом адвокатів.

4. До адвоката іноземної держави, який здійснює адвокатську діяльність в Україні на підставі ст. 4 цього Закону, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, ВПА на підставі рішення КДКА можуть бути застосовані наступні дисциплінарні стягнення:

1) попередження;

2) виключення з Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні, на строк до п’яти років.

Розділ 5
ОРГАНІЗАЦІЯ І ФОРМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 36. Організаційні форми адвокатської діяльності

1. Адвокатська діяльність за своїм характером є індивідуальною.

2. Адвокат повинен обов’язково мати своє робоче місце і може вільно обрати одну з організаційних форм адвокатської діяльності: в адвокатському кабінеті, адвокатському бюро, або адвокатській фірмі, або адвокатському об’єднанні.

3. Адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма діють на засадах добровільності, самоврядування та колегіальності.

Стаття 37. Адвокатський кабінет

1. Адвокатський кабінет складається з одного адвоката і не є юридичною особою.

2. Діяльність адвоката, який відкрив адвокатський кабінет, регулюється Положенням, у якому обов’язково зазначається адреса, де він розташований, дані про адвоката, який його утворив.

3. Адвокат, який утворив адвокатський кабінет, відкриває рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку — і в іноземних банках.

4. Адвокат, який утворив адвокатський кабінет, має свою печатку і штамп.

Стаття 38. Адвокатське бюро

1. Адвокатське бюро складається з одного адвоката і є юридичною особою.

2. Діяльність адвоката, який відкрив адвокатське бюро, регулюється Положенням, у якому обов’язково зазначається адреса, де воно розташоване, дані про адвоката, який його утворив.

3. Адвокат, який утворив адвокатське бюро, відкриває рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку — і в іноземних банках.

4. Адвокат, який утворив адвокатське бюро, має свою печатку і штамп.

Стаття 39. Адвокатське об’єднання

1. Адвокатське об’єднання є юридичною особою.

2. Статут адвокатського об’єднання обов’язково передбачає: порядок його утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації, структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов’язки керівних органів і членів адвокатського об’єднання.

3. Договір про надання правової допомоги укладається від імені адвокатського об’єднання його головою або заступником голови, який доручає адвокату об’єднання його виконання.

4. Гонорар адвоката і кошти на витрати, пов’язані з виконанням доручення, надходять на рахунок адвокатського об’єднання.

5. Адвокатське об’єднання відкриває поточні та інші рахунки в банках, має круглу печатку і штамп із своїм найменуванням.

6. Адвокатське об’єднання є неприбутковою організацією і утримується за рахунок внесків адвокатів — членів адвокатського об’єднання.

Стаття 40. Адвокатська фірма

1. Адвокатська фірма засновується двома і більше адвокатами, діє на підставі статуту, що затверджується її засновниками, і партнерського договору, що укладається між ними. За партнерським договором адвокати-партнери зобов’язуються об’єднати свої зусилля для надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва від імені всіх партнерів.

2. Засновниками та партнерами адвокатської фірми можуть бути виключно адвокати.

3. В адвокатській фірмі можуть працювати адвокати на умовах цивільно-правового договору.

4. Адвокатська фірма є юридичною особою, має самостійний баланс, відкриває рахунки в банках відповідно до законодавства України, має печатку, штампи і бланки з адресою і найменуванням адвокатської фірми.

5. Адвокатська фірма може створювати філії на всій території України, а також на території іноземної держави, якщо це передбачено законодавством даної іноземної держави.

6. Майно, що внесене засновниками (партнерами) адвокатської фірми як внески, належить їй на праві власності.

7. Ведення загальних справ в адвокатській фірмі здійснюється керуючим партнером, якщо інше не встановлено партнерським договором. Договір про надання правової допомоги з клієнтом укладається керуючим партнером чи іншим партнером від імені фірми, якщо це передбачено партнерським договором.

8. Вимоги партнерського договору і статуту обов’язкові для виконання засновниками (партнерами), самою адвокатською фірмою та її працівниками.

9. При виході з партнерського договору одного з партнерів він зобов’язаний передати керуючому партнеру всі справи, по яких надавав правову допомогу.

10. Адвокат, який вийшов з партнерського договору, відповідає перед клієнтами і третіми особами по загальних зобов’язаннях, що виникли в період його участі в партнерському договорі.

11. Ніщо в положеннях цієї статті не може розглядатися як обмеження незалежності адвоката при виконанні ним доручення особи, якій надається правова допомога, а також його особистої професійної відповідальності перед останнім.

Стаття 41. Порядок утворення адвокатської фірми

1. Статут адвокатської фірми має містити відомості: найменування, місце знаходження, предмет і мета діяльності, джерела формування майна і напрямки його використання, порядок управління, утворення філій, її реорганізації і ліквідації, внесення змін і доповнень до статуту. Статут може містити інші положення, що не суперечать законодавству України.

2. В партнерському договорі засновники (партнери) визначають:

1) умови передачі адвокатській фірмі свого майна;

2) порядок участі в її діяльності;

3) порядок прийняття партнерами рішень;

4) права й обов’язки засновників (партнерів) адвокатської фірми;

5) порядок обрання керуючого партнера і його компетенція;

6) порядок і умови прийому в адвокатську фірму нових партнерів;

7) термін дії партнерського договору;

8) інші істотні умови.

3. Партнерський договір припиняється у разі:

1) закінчення терміну дії партнерського договору;

2) припинення чи зупинення статусу адвоката, який є одним з партнерів, якщо партнерським договором не передбачене збереження договору у відносинах між іншими партнерами;

3) розірвання партнерського договору за вимогою одного з партнерів, якщо партнерським договором не передбачено збереження договору у відносинах між іншими партнерами;

4. З моменту припинення партнерського договору його учасники несуть солідарну відповідальність щодо невиконаних загальних зобов’язань клієнтів і третіх осіб.

5. Після припинення партнерського договору адвокати зобов’язані укласти новий партнерський договір. Якщо новий партнерський договір не укладений протягом одного місяця з дня припинення дії попереднього партнерського договору, то адвокатська фірма підлягає перетворенню в адвокатське бюро, чи адвокатське об’єднання або ліквідації.

6. З моменту припинення партнерського договору і до моменту укладання нового партнерського договору або перетворення адвокатської фірми остання не має права укладати договори про надання правової допомоги.

Стаття 42. Реєстрація адвокатського кабінету, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми

1. Адвокатські кабінет, бюро, об’єднання та фірма реєструються Міністерством юстиції України у порядку, передбаченому відповідним Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Адвокатським кабінету, бюро, об’єднанню та фірмі видається Міністерством юстиції свідоцтво про його реєстрацію.

2. Орган, який здійснив реєстрацію, зобов’язаний в семиденний строк повідомити номер, дату видачі свідоцтва та склад адвокатського кабінету, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми Всеукраїнській палаті адвокатів для внесення до Єдиного реєстру адвокатських кабінетів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатських фірм, що діють в Україні.

3. Про зміну адреси та інші зміни адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма зобов’язані у місячний термін повідомити Всеукраїнську палату адвокатів.

4. Відсутність даних про реєстрацію адвокатського кабінету, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми, про зміну адреси та про інші зміни щодо адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання та адвокатської фірми в Єдиному реєстрі адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатських фірм, що діють в Україні, є підставою для зупинення дії свідоцтва про реєстрацію адвокатського кабінету, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми, якщо відсутність таких даних сталася з вини адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми).

Стаття 43. Спілки та асоціації адвокатів

1. Адвокати, адвокатські об’єднання можуть створювати місцеві, регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки, асоціації, інші громадські організації, благодійні фонди.

Стаття 44. Повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування щодо адвокатських утворень

1. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції сприяють адвокатам (адвокатським кабінетам, бюро, об’єднанням, фірмам) у вирішенні соціальних питань, надають їм в оренду придатні для здійснення адвокатської діяльності приміщення, встановлюють пільги щодо орендної плати за використання приміщень і комунальні послуги та інші пільги.

Стаття 45. Підстави надання правової допомоги, що надається безоплатно

1. Правову допомогу, що надається безоплатно, можуть отримати:

1) позивачі — у справах про стягнення аліментів, відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника;

2) особи — при складанні заяв про призначення пенсій та соціальної допомоги;

3) підозрювані, обвинувачені, підсудні особи в кримінальному судочинстві за призначенням органів дізнання, досудового слідства, прокурора та суду.

2. Безоплатно правова допомога, що передбачена пунктами першим і другим частини першої цієї статті, надається виключно громадянину України:

1) інвалідам 1 — 2 груп;

2) постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи з питань їх соціального захисту;

3) ветеранам, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому законодавством України порядку осіб з питань їх соціального захисту;

4) особам, реабілітованим відповідно до чинного законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні, з питань, пов’язаних з їх реабілітацією;

5) багатодітним матерям з питань, пов’язаних з їх та їхніх неповнолітніх дітей соціальним захистом;

6) визнаним у встановленому порядку обмежено дієздатними або недієздатними.

Стаття 46. Умови надання правової допомоги, що надається безоплатно

1. Безоплатно правова допомога, що передбачена статтею 45 цього Закону, надається, якщо пенсія або доходи громадянина не перевищують прожиткового мінімуму:

1) інвалідам 1 — 2 груп;

2) постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 або 2 категорій постраждалих;

3) ветеранам, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому законодавством України порядку осіб;

4) особам, реабілітованим відповідно до чинного законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні;

5) батькам багатодітних сімей, що мають на утриманні 3-х і більше неповнолітніх дітей або неповнолітнім дітям з цих сімей;

6) визнаним у встановленому порядку обмежено дієздатними або недієздатними.

2. Адвокат надає правову допомогу, передбачену статтею 45 цього Закону через територіальні відділення Всеукраїнської палати адвокатів, яка проводить йому оплату за виконану роботу з коштів, що надходять на її рахунок з Державного бюджету, у порядку, встановленому цим та іншими Законами.

Розділ 6
ВСЕУКРАЇНСЬКА ПАЛАТА АДВОКАТІВ ТА ЇЇ ОРГАНИ

Стаття 47. Всеукраїнська палата адвокатів

1. Всеукраїнська палата адвокатів — це всеукраїнська, недержавна, професійна, незалежна, самоврядна організація, що на засадах корпоративності та обов’язкового членства об’єднує всіх адвокатів України.

Стаття 48. Повноваження Всеукраїнської палати адвокатів

1. Всеукраїнська палата адвокатів:

1) представляє адвокатуру України;

2) забезпечує висококваліфіковане виконання адвокатами покладених на адвокатуру конституційних завдань;

3) сприяє належному здійсненню адвокатської діяльності;

4) захищає професійні, соціальні і громадянські права адвокатів;

6) забезпечує виконання Правил адвокатської етики;

6) сприяє дотриманню гарантій адвокатської діяльності;

7) організує виконання адвокатами захисту за призначенням;

8) організує надання адвокатами безоплатної правової допомоги у випадках, передбачених законом;

9) встановлює порядок підвищення кваліфікації адвокатів та організовує його у відповідності з цим Законом;

10) виконує інші завдання, передбачені Статутом Всеукраїнської палати адвокатів та цим Законом.

2. На виконання своїх завдань Всеукраїнська палата адвокатів:

1) веде Єдиний реєстр адвокатів, що діють в Україні, та Єдиний реєстр адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатських фірм, що діють в Україні;

2) розглядає скарги щодо діяльності органів, які діють у її складі;

3) звертається до будь-яких фізичних і юридичних осіб з питань, пов’язаних із функціонуванням адвокатури, захистом прав і свобод адвокатів, дотриманням законодавства про адвокатуру;

4) виконує інші дії, передбачені цим Законом і Статутом Всеукраїнської палати адвокатів.

3. Діяльність Всеукраїнської палати адвокатів фінансується за рахунок членських внесків та з інших, не заборонених законом, джерел.

4. Рішення Всеукраїнської палати адвокатів та її органів є обов’язковими для всіх адвокатів України.

5. Всеукраїнська палата адвокатів є юридичною особою і реєструється Міністерством юстиції України, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Всеукраїнська палата адвокатів є неприбутковою організацією.

7. Всеукраїнська палата адвокатів має штамп і печатку зі своїм найменуванням, відкриває рахунки у банках у встановленому законодавством порядку.

8. Місце знаходження Всеукраїнської палати адвокатів — м. Київ.

Стаття 49.Порядок набуття, зупинення та припинення членства у Всеукраїнській палаті адвокатів

1. Особа одночасно з набуттям статусу адвоката у порядку, передбаченому цим Законом, стає членом Всеукраїнської палати адвокатів, і їй вручається посвідчення члена Всеукраїнської палати адвокатів.

2. Членство у Всеукраїнській палаті адвокатів зупиняється одночасно з прийняттям рішення КДКА ВПА про зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зупинення статусу адвоката та права на заняття адвокатською діяльністю. Членство у ВПА поновлюється з моменту поновлення статусу адвоката.

3. Членство у Всеукраїнській палаті адвокатів припиняється одночасно з прийняттям рішення КДКА ВПА про анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у випадках і у спосіб, визначений цим Законом.

4. Про зупинення та припинення членства у Всеукраїнській палаті адвокатів вноситься відповідний запис до Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні, в п’ятнадцятиденний термін.

Стаття 50. Права члена Всеукраїнської палати адвокатів

1.Член ВПА має право:

1) обирати керівні органи ВПА і бути обраним до них;

2) брати особисту участь у всіх формах діяльності ВПА;

3) користуватися захистом своїх громадянських, професійних та соціальних прав з боку ВПА в межах її повноважень;

4) мати представника ВПА у випадках затримання, допиту, адвоката, застосування до нього запобіжних заходів, судовому розгляді його справи, а також у випадках, коли порушуються його громадянські, професійні та соціальні права і гарантії адвокатської діяльності;

5) оскаржувати до з’їзду адвокатів, Ради ВПА рішення КДКА ВПА, ВКДКА ВПА, територіальних органів відділення ВПА, інших органів ВПА;

6) одержувати всі види допомоги, які надає ВПА відповідно зі своїм Статутом;

7) звертатися до органів ВПА з пропозиціями, заявами, скаргами щодо питань, пов’язаних з професійною адвокатською діяльністю та функціонуванням ВПА;

8) звертатися безпосередньо до З’їзду адвокатів України;

9) одержувати інформацію про діяльність ВПА.

Стаття 51. Обов’язки члена Всеукраїнської палати адвокатів України

1. Член ВПА зобов’язаний:

1) беззастережно виконувати законодавство про адвокатуру, Присягу адвоката України, Правила адвокатської етики, вимоги Статуту ВПА;

2) виконувати нормативно-правові акти з питань організації адвокатури і здійснення адвокатської діяльності, прийняті ВПА в межах її повноважень, а також рішення ВПА;

3) своєчасно сплачувати членські внески.

2. Статутом Всеукраїнської палати адвокатів можуть передбачатися й інші обов’язки члена ВПА.

Стаття 52. З’їзд адвокатів України

1. З’їзд адвокатів України є найвищим органом адвокатського самоврядування і найвищим керівним органом ВПА. З’їзд відповідно до цього Закону приймає обов’язкові для всіх адвокатів рішення, затверджує документи, пов’язані з функціонуванням адвокатури і виконанням покладених на неї конституційних завдань.

2. З’їзд адвокатів України складається з делегатів, обраних загальними зборами адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, шляхом таємного голосування, більшістю голосів присутніх на загальних зборах не менше як 1/2 адвокатів відповідних територіальних відділень ВПА, включених до Єдиного реєстру адвокатів, що діють в Україні.

3. З’їзд адвокатів України скликається кожні два роки і вважається правомочним, якщо в його роботі беруть участь не менше 2/3 від кількості обраних делегатів.

4. Позачерговий з’їзд скликається у місячний термін на вимогу не менш як 1/3 загальної кількості адвокатів або за ініціативою Ради Всеукраїнської палати адвокатів, або не менше як 1/2 територіальних відділень ВПА.

5. Норма представництва на З’їзд адвокатів України встановлюється попереднім З’їздом, а на перший З’їзд адвокатів України — Оргкомітетом по його скликанню.

Стаття 53. Компетенція З’їзду адвокатів України

1. До виключної компетенції З’їзду адвокатів України відноситься:

1) прийняття Статуту Всеукраїнської палати адвокатів та внесення змін і доповнень до нього;

2) прийняття Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів та Положення про Ревізійну комісію Всеукраїнської палати адвокатів, Положення про територіальне відділення ВПА, Положення про територіальну Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури ВПА, внесення до цих документів змін і доповнень;

3) прийняття Положення про Єдиний реєстр адвокатів, що діють в Україні, та Положення про Єдиний реєстр адвокатських кабінетів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатських фірм, що діють в Україні, та порядок оприлюднення цих реєстрів;

4) прийняття Положення про порядок проходження стажування і Програми стажування;

5) прийняття Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту, оцінки знань осіб, які мають намір набути статус адвоката, Програми кваліфікаційного іспиту;

6)прийняття Положенням про притягненням адвоката до дисциплінарної відповідальності;

7) прийняття відповідно до цього Закону інших нормативно-правових актів щодо регулювання адвокатської діяльності;

8) обрання і відкликання голови, заступників голови та членів Ради ВПА, прийняття рішення про дострокове припинення повноважень Ради;

9) обрання і відкликання голови і членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів;

10) обрання і відкликання членів Ревізійної комісії ВПА;

11) затвердження висновків щодо проведених Ревізійною комісією ВПА перевірок;

12) затвердження звітів про результати фінансово-господарської діяльності Ради ВПА, в тому числі про виконання кошторису Всеукраїнської палати адвокатів;

13) обрання на альтернативній основі членів Вищої ради юстиції України відповідно до статті 131 Конституції України і Закону про Вищу раду юстиції;

14) встановлення розміру, порядку сплати і розподілу членських внесків;

15) затвердження кошторису Всеукраїнської палати адвокатів;

16) визначення розміру відрахувань територіальних відділень ВПА до Всеукраїнської палати адвокатів;

17) прийняття регламенту з’їзду адвокатів України, регламенту роботи Ради ВПА;

19) затвердження штатного розкладу апарата Ради Всеукраїнської палати адвокатів;

20) затвердження рішень про вступ Всеукраїнської палати адвокатів до міжнародних та інших об’єднань, підписання міжнародних договорів;

21) затвердження форми Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката;

22) встановлення мінімального денного розміру оплати праці адвоката за рахунок бюджету на підставі частини шостої статті 27 цього Закону з щорічним врахуванням індексу інфляції.

2. З’їзд може здійснювати також інші функції, передбачені Статутом Всеукраїнської палати адвокатів;

3. Рішення З’їзду адвокатів України приймаються простою більшістю голосів делегатів, присутніх на З’їзді, відкритим або таємним голосуванням за рішенням З’їзду.

4. Рішення з питань, визначених в пунктах 1, 6, 11, 14 частини першої цієї статті, приймаються 2/3 голосів делегатів, присутніх на З’їзді.

Стаття 54. Рада Всеукраїнської палати адвокатів

1. Рада ВПА є постійно діючим колегіальним органом Всеукраїнської палати адвокатів. До складу Ради за посадою входять голова ВПА, його заступники, а також інші члени Ради, котрі обираються З’їздом адвокатів України таємним голосуванням терміном на 2 роки в кількості 27 осіб по одному представнику від Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

2.Рада Всеукраїнської палати адвокатів:

1) скликає не рідше одного разу на два роки з’їзд адвокатів України, визначає його порядок денний;

2) затверджує пропорційну норму представництва від територіальних відділень ВПА на з’їзд адвокатів України;

3) координує діяльність територіальних відділень ВПА;

4) організує інформаційне забезпечення адвокатів, адвокатських об’єднань, фірм;

5) встановлює порядок і здійснює заходи з підвищення кваліфікації адвокатів, розробляє єдину методику професійної підготовки і перепідготовки адвокатів, стажистів та помічників адвоката;

6) захищає соціальні і професійні права адвокатів, сприяє дотриманню гарантій адвокатської діяльності;

7) займається методичною діяльністю;

8) узагальнює дисциплінарну практику КДКА ВПА і розробляє у зв’язку з цим відповідні рекомендації;

9) приймає рішення щодо розпорядження майном і коштами Всеукраїнської палати адвокатів у відповідності з кошторисом і з призначенням майна;

10) Веде Єдиний реєстр адвокатів, що діють в Україні, та Єдиний реєстр адвокатських кабінетів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатських фірм, що діють в Україні;

11) розробляє зразки документів, пов’язаних з набуттям статусу адвоката, адвокатською діяльністю;

12) здійснює інші функції, передбачені статутом Всеукраїнської палати адвокатів.

3. У випадку невиконання Радою Всеукраїнської палати адвокатів вимог цього Закону її повноваження можуть бути припинені достроково з’їздом адвокатів України.

4.Засідання Ради Всеукраїнської палати адвокатів скликається її головою, а в період його відсутності — заступником у міру необхідності, але не менше одного разу в шість місяців. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин членів Ради ВПА.

5. Рішення Ради ВПА приймаються не менше як двома третинами голосів її членів, які беруть участь у засіданні.

6. Рада ВПА не може здійснювати адвокатську діяльність від свого імені, а також займатися підприємницькою діяльністю.

7. Повноваження Ради ВПА, голови, заступників голови та членів Ради ВПА, голови, заступників і членів Ради територіального відділення ВПА визначаються цим Законом та Статутом Всеукраїнської палати адвокатів.

Стаття 55. Голова та заступники голови Всеукраїнської палати адвокатів

1. Голова ВПА, його заступники обираються шляхом таємного голосування терміном на 2 роки. Одна й та ж сама особа не може бути головою ВПА більше ніж два строки поспіль.

2. Голова Всеукраїнської палати адвокатів представляє її в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, організаціях в Україні та за кордоном, а також у відносинах з фізичними особами, діє від імені Палати без довіреності, видає довіреності й укладає договори, розпоряджається її коштами та майном за рішенням Ради Палати у відповідності з кошторисом і з призначенням майна, розподіляє обов’язки між заступниками, здійснює прийом на роботу і звільнення з роботи працівників апарата Ради ВПА, скликає засідання Ради Всеукраїнської палати адвокатів, забезпечує виконання рішень Ради ВПА і З’їзду адвокатів України.

3. Голова і заступники, а також інші члени Ради Всеукраїнської палати адвокатів можуть поєднувати роботу у Раді Палати з адвокатською діяльністю, одержуючи при цьому винагороду за роботу у Раді ВПА у розмірі, визначеному З’їздом адвокатів України.

Стаття 56. Територіальні відділення ВПА

1. Всеукраїнська палата адвокатів має свої відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі — територіальні відділення ВПА), які є її структурними підрозділами і мають статус юридичної особи.

2. Порядок діяльності територіального відділення ВПА визначається Положенням про територіальне відділення ВПА, яке не може суперечити Статуту Всеукраїнської палати адвокатів.

3. Територіальне відділення ВПА є місцевим органом професійного самоврядування адвокатів.

4. Територіальне відділення ВПА утворюється і діє з метою реалізації завдань та повноважень ВПА у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

5. Територіальне відділення ВПА утворюється установчими зборами адвокатів, що здійснюють адвокатську діяльність у відповідному регіоні згідно з Єдиним реєстром адвокатів, що діють в Україні.

6.Територіальне відділення ВПА є юридичною особою з моменту його державної реєстрації Міністерством юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7. Голова, заступник голови та члени Ради територіального відділення ВПА обираються зборами членів відділення таємним голосуванням на 2 роки у порядку, встановленому цим Законом та Статутом Всеукраїнської палати адвокатів, але не більше ніж два строки поспіль.

8. Адвокати не відповідають по зобов’язаннях територіального відділення ВПА, а територіальне відділення ВПА не відповідає по зобов’язаннях адвокатів.

9. Територіальне відділення ВПА не вправі здійснювати адвокатську діяльність від свого імені, а також займатися підприємницькою діяльністю.

Стаття 57. Збори адвокатів

1. Вищим органом територіального відділення ВПА є збори адвокатів. Збори адвокатів скликаються не рідше одного разу на рік. Рада територіального відділення ВПА зобов’язана повідомити всіх адвокатів цього відділення про проведення зборів.

2. Збори адвокатів вважаються правомочними, якщо в їх роботі беруть участь не менше двох третин членів територіального відділення ВПА.

3. До повноважень зборів адвокатів відносяться:

1) обрання Ради територіального відділення ВПА в складі голови, заступників та членів, прийняття рішень про дострокове припинення їх повноважень;

2) обрання ревізійної комісії;

3) обрання голови та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з числа адвокатів;

4) обрання делегатів на З’їзд адвокатів України;

5) затвердження кошторису територіального відділеня ВПА;

6) затвердження звітів Ради територіального відділення ВПА, у тому числі про виконання кошторису витрат Ради;

7) затвердження звіту ревізійної комісії про результати фінансово-господарської діяльності територіального відділення ВПА;

8) затвердження штатного розкладу апарата Ради територіального відділення ВПА;

9) прийняття інших рішень відповідно до цього Закону та Статуту Всеукраїнської палати адвокатів.

4. Рішення зборів адвокатів приймаються простою більшістю голосів адвокатів, що беруть участь у зборах. Рішення з питань, визначених в пунктах 3, 4 частини 3 цієї статті, приймаються 2/3 голосів адвокатів, що беруть участь у зборах.

Стаття 58. Рада територіального відділення ВПА

1. Рада територіального відділення ВПА є колегіальним виконавчим органом територіального відділення.

2. Рада обирається зборами адвокатів таємним голосуванням у кількості 12 осіб зі складу адвокатів територіального відділення ВПА згідно з Єдиним реєстром адвокатів, що діють в Україні. Збори адвокатів обновляють склад Ради один раз у два роки не менше, ніж на одну третину.

3. Рада територіального відділення ВПА:

1) забезпечує доступність правової допомоги, в тому числі що надається громадянам України безоплатно у випадках, передбачених законодавством України;

2)забезпечує надання правової допомоги адвокатами, що беруть участь як захисники у кримінальному судочинстві за призначенням органів дізнання, органів досудового слідства, прокурора чи суду, і в інших випадках, що передбачені законом;

3) сприяє підвищенню кваліфікації адвокатів;

4) захищає соціальні і професійні права адвокатів;

5) сприяє забезпеченню адвокатських кабінетів, бюро, об’єднань, фірм приміщеннями для здійснення адвокатської діяльності та засобами зв’язку;

6) організує інформаційне забезпечення адвокатів, а також обмін досвідом роботи між ними;

7) займається методичною діяльністю;

8) призначає керівників та забезпечує проходження стажування осіб, що мають намір набути статус адвоката;

9) скликає не рідше одного разу в рік збори адвокатів, формує їх порядок денний;

10) розпоряджається коштами та майном територіального відділення ВПА у відповідності з кошторисом і з призначенням майна.

4. У випадку невиконання Радою територіального відділення ВПА вимог цього Закону, Статуту ВПА та Положення про територіальне відділення ВПА повноваження Ради можуть бути припинені достроково зборами адвокатів. Позачергові збори адвокатів скликаються Радою за вимогою однієї третини членів територіального відділення ВПА.

5. Засідання Ради скликається її головою в міру необхідності, але не рідше одного разу на шість місяців. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш двох третин членів Ради.

6. Рішення Ради приймаються не менш як двома третинами голосів членів Ради, що беруть участь у засіданні.

7. Голова територіального відділення ВПА представляє відділення у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, а також з фізичними і юридичними особами, діє від імені територіального відділення ВПА без довіреності, видає довіреності й укладає договори від імені територіального відділення ВПА, розпоряджається її майном та коштами за рішенням Ради у відповідності з кошторисом і з призначенням майна, здійснює прийом на роботу і звільнення з роботи працівників Ради територіального відділення ВПА, скликає засідання Ради, забезпечує виконання рішень Ради і рішень зборів адвокатів.

8. Голова, заступники, а також інші члени Ради можуть поєднувати роботу в Раді територіального відділення ВПА з адвокатською діяльністю, одержуючи при цьому винагороду за роботу в Раді в розмірі, визначеному З’їздом.

Стаття 59. Майно Всеукраїнської палати адвокатів і її територіальних відділень

1. Майно Всеукраїнської палати адвокатів формується за рахунок відрахувань територіальних відділень ВПА, благодійної допомоги (пожертвувань), що надходять від юридичних і фізичних осіб, та інших не заборонених законом джерел у порядку, встановленому законодавством України.

2. Майно територіальних відділень ВПА формується за рахунок членських внесків, грантів і благодійної допомоги (пожертвувань), що надходять від юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законом джерел у порядку, встановленому законодавством України.

3. До витрат Всеукраїнської палати адвокатів і територіальних відділень ВПА відносяться витрати на заробітну плату працівників апарату, матеріальне забезпечення діяльності.

Стаття 60. Ревізійні комісії

1. Ревізійні комісії обираються з числа адвокатів для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю Всеукраїнської палати адвокатів та територіальних відділень ВПА і їх органів.

2. Ревізійна комісія Всеукраїнської палати адвокатів керується у своїй діяльності Положенням про Ревізійну комісію ВПА, яке затверджується З’їздом адвокатів України.

3.Ревізійна комісія ВПА та ревізійні комісії територіальних відділень ВПА за пропозиціями зборів адвокатів обираються З’їздом адвокатів України таємним голосуванням терміном на 2 роки в кількості 7 членів.

4. Про підсумки своєї діяльності ревізійна комісія звітує відповідно перед з’їздом Всеукраїнської палати адвокатів та зборами адвокатів.

5. Члени ревізійної комісії можуть поєднувати роботу в ревізійній комісії з адвокатською діяльністю, одержуючи при цьому винагороду за роботу в ревізійній комісії в розмірі, визначеному З’їздом ВПА.

Стаття 61. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів

1.Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури ВПА (далі — територіальна КДКА ВПА) створюються в складі територіальних відділень ВПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, розгляду звернень фізичних і юридичних осіб щодо здійснення адвокатами професійної діяльності, порушення або відмови в порушенні дисциплінарних справ та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів, а також про припинення чи зупинення адвокатської діяльності та анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Положення про КДКА ВПА затверджується З’їздом адвокатів.

2. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури ВПА не є юридичною особою.

3. КДКА ВПА є постійно діючим органом. Члени КДКА ВПА обираються зборами адвокатів відповідного територіального відділення ВПА з числа адвокатів.

4. КДКА ВПА складається з 15 членів, які обираються з числа адвокатів, що мають стаж адвокатської діяльності не менше 10 років, на альтернативній основі і таємним голосуванням на два роки не більш ніж на два строки поспіль, більшістю голосів адвокатів, присутніх на зборах адвокатів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, які скликає відповідне територіальне відділення ВПА.

5. КДКА ВПА приймає кваліфікаційний іспит, призначає керівника стажування, виносить рішення про видачу Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

6. КДКА ВПА приймає рішення про відмову або притягнення до дисциплінарної відповідальності, про анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, припинення чи зупинення статусу адвоката та право на заняття адвокатською діяльністю.

7. КДКА ВПА виконують доручення територіальних відділень ВПА щодо проведення перевірок адвокатських кабінетів, бюро, об’єднань, фірм, окремих адвокатів у зв’язку зі скаргами, зверненнями, заявами та поданнями про порушення цього та інших законів або Правил адвокатської етики з метою забезпечення високої якості надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва.

8. Рішення КДКА ВПА може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів або до суду.

9. Порядок організації і діяльності, обрання керівного складу та умови оплати праці членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури визначається Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів, яке приймається З’їздом адвокатів України.

Стаття 62. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів

1. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів діє у складі Всеукраїнської палати адвокатів. До компетенції ВКДКА ВПА входить розгляд скарг на рішення КДКА ВПА.

2. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів може скасовувати або змінювати рішення територіальних КДКА ВПА.

3. До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Всеукраїнської палати адвокатів входять адвокати, які обираються З’їздом адвокатів України в порядку, передбаченому цим Законом, по одному адвокату від Автономної Республіки Крим, області і міст Києва і Севастополя, таємним голосуванням терміном на два роки, але не більше ніж два строки поспіль. Голова і заступники ВКДКА обираються З’їздом простою більшістю голосів із числа присутніх на З’їзді делегатів.

4. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ВПА може бути оскаржене до суду.

5. Порядок діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ВПА регулюється Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури ВПА, яке приймає З’їзд адвокатів України.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Нова редакція Закону України «Про адвокатуру» набуває чинності з моменту його опублікування з врахуванням перехідних положень.

2. Статус адвоката зберігається за особами, які на момент набрання чинності цим Законом мають статус адвоката. Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, чинні на момент прийняття цього Закону, є дійсними і не підлягають заміні.

6. На період до обрання територіальних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури ВПА і Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ВПА та прийняття Положень про них відповідно до цього Закону кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури та ВККА, утворені на підставі Закону України «Про адвокатуру», прийнятого 19 грудня 1992 року з наступними змінами і доповненнями, продовжують діяти відповідно до цього Закону, чинного Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та чинного Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.

Установчі збори територіальних відділень ВПА мають бути проведені в термін не пізніше трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Установчий З’їзд ВПА має бути проведений у термін не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

4. КДКА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і відповідні відділення Спілки адвокатів України організовують проведення загальних зборів адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя в порядку, передбаченому цим Законом, для формування територіальних відділень ВПА та обрання делегатів на з’їзд адвокатів України в термін до двох місяців з моменту набрання чинності цим Законом.

5. ВККА та САУ організовують проведення Першого з’їзду адвокатів України, а саме:

складають зведений список делегатів З’їзду, який формується на підставі списків делегатів З’їзду, що обираються загальними зборами адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

повідомляють делегатів З’їзду через КДКА в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та відповідні відділення САУ про дату, час, місце проведення З’їзду та його порядок денний не пізніше як за 3 тижні до дня проведення З’їзду;

норма представництва на З’їзді, вказана в статті 52 цього Закону;

6. Делегати мають право особисто брати участь в роботі З’їзду і прийнятті рішень, без права голосувати за довіреністю.

7. З’їзд адвокатів України проводиться і приймає рішення відповідно до статті 52 цього Закону. З’їзд відкриває найстарший за віком делегат.

8. Адвокатські об’єднання та бюро, що утворені і діють згідно з Законом України «Про адвокатуру» (1992 р.), повинні обрати організаційну форму своєї подальшої діяльності, привести свої статути у відповідність з чинним Законом та провести перереєстрацію протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом.

9. До складу органів ВПА можуть бути обрані тільки адвокати, адвокатська діяльність яких не зупинена.

10. Обраний З’їздом голова Ради ВПА у місячний термін повинен зареєструвати Всеукраїнську палату адвокатів.

11. Голови територіальних відділень ВПА мають зареєструвати територіальні відділення ВПА в шестимісячний термін з моменту прийняття З’їздом адвокатів України Положення про ВПА. Адвокатські кабінет, бюро, об’єднання та адвокатська фірма, що утворилися у відповідності з цим Законом, є правонаступниками адвокатських об’єднань, що були створені до набрання чинності цим Законом, відповідно до актів прийому-передачі (балансу).

12. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін після набрання чинності цим Законом:

розробити і подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін у законодавство України з метою приведення його у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити прийняття і виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

13. З дня набрання чинності цього Закону визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про адвокатуру» ( Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст.62; 2002 р., №16, ст.114; 2002 р.,№29, ст.194), Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань.