Проект Господарського процесуального кодексу, що наразі опрацьовується у спеціально створеній комісії, має завершити остаточний розподіл юрисдикцій між цивільними, господарськими та адміністративними судами. Як відомо, парламент уже ухвалив Цивільний процесуальний кодекс. Для того аби скласти повне уявлення про майбутню судову реформу, пропонуємо вашій увазі проект нової редакції Господарського процесуального кодексу.

Нагадаємо, що згідно з постановою ВР від 29.06.2004 проект Господарського процесуального кодексу України (реєстр. №4157-2), розроблений спільною робочою групою Верховного Суду, Вищого господарського суду та Міністерства юстиції, було прийнято за основу. Водночас, враховуючи наявність ще двох проектів — розробленого народними депутатами М.Оніщуком, М.Гапочкою та іншими (реєстр. №4157), та народним депутатом В.Мусіякою (реєстр. №4157-1), Комітету ВР України з питань правової політики доручено доопрацювати проект №4157-2 з урахуванням положень цих двох проектів, а також пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та подати його на розгляд парламенту в другому читанні.

Як зазначають автори проекту, новий господарський процесуальний закон спрямований на узгодження з цивільним процесуальним законом підходів до основних питань судочинства. Відповідно, цей проект грунтується на однакових із ЦПК підходах до основних інститутів процесуального права, враховуючи особливості провадження у справах, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності.

У проекті ГПК розширено юрисдикцію господарських судів, яка визначається не лише з урахуванням суб’єктного складу правовідносин, а й змісту спірних правовідносин. Зокрема, до компетенції цих судів віднесено справи, однією зі сторін у яких є громадянин, котрий не є підприємцем, і які породжені спорами між акціонером і акціонерним товариством, учасниками інших господарських товариств, пов’язаних із діяльністю господарських товариств, крім трудових спорів, а також справи про захист ділової репутації у сфері господарської діяльності.

Згідно з положеннями проекту допускатиметься забезпечення доказів, захист майнових інтересів позивача до подання позовної заяви. Проект містить також нову главу «Наказ господарського суду», в якій встановлюється можливість спрощеного судового провадження в тих випадках, коли боржник не заперечує проти вимог заявника.

Важливою новелою автори називають виключення з кодексу положення про відмову у прийнятті заяви. Існування таких норм надавало суду можливість відмовляти в доступі до суду, позбавляти заявників права на судовий розгляд. Питання ж забезпечення дотримання процесуального закону при поданні заяви вирішуватимуться за наявності відповідних доказів за допомогою нової норми — залишення заяви без розгляду.

Отже, ознайомившись із текстом проекту ГПК, ви можете направити до редакції «ЗіБ» свої пропозиції, які будуть передані до робочої групи як зауваження до проекту.

Господарський процесуальний кодекс України

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Здійснення правосуддя господарськими судами

Правосуддя у сфері господарської діяльності здійснюється господарськими судами в Україні, утвореними відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій України», шляхом розгляду справ, віднесених до їх компетенції Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, за правилами, встановленими законодавством про судочинство в господарських судах.

Стаття 2. Завдання господарського судочинства

Завданням господарського судочинства є захист порушених або оспорюваних прав осіб, які здійснюють господарську діяльність, а також прав і законних інтересів держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших осіб, шляхом справедливого судового розгляду господарських справ в установлений законом строк незалежним і неупередженим судом.

Стаття 3. Законодавство про господарське судочинство

1. Порядок здійснення судочинства в господарських судах в Україні визначається цим Кодексом, Законом України «Про судоустрій України», іншими законами України. Норми господарського процесуального права, які містяться в інших законах, повинні відповідати положенням цього Кодексу.

2. Судочинство у господарських судах в Україні здійснюється за законами, що діють на час розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій.

3. Закон, який покладає нові обов’язки, скасовує чи звужує належні учасникам судочинства права, обмежує їх використання додатковими умовами, зворотної сили не має.

Стаття 4. Господарські суди

1. Господарські суди відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій України» є спеціалізованими судами і входять до системи судів загальної юрисдикції.

2. В Україні діють господарські суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

3. Місцеві господарські суди є господарськими судами першої інстанції.

4. Апеляційні господарські суди є господарськими судами апеляційної інстанції. Апеляційні господарські суди утворюються і діють у межах апеляційних округів.

5. Вищий господарський суд України є господарським судом касаційної інстанції.

6. Верховний Суд України розглядає скарги у зв’язку з винятковими обставинами.

Стаття 5. Право на звернення до господарського суду

1. Кожна особа вправі в порядку і спосіб, встановлений законом, звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів.

2. У випадках, передбачених законом, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні і юридичні особи можуть звертатися до господарського суду на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів.

3. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є нікчемною.

4. Звернення до господарського суду здійснюється у формі:

позовної заяви — у спорах, які виникають з цивільних або господарських правовідносин;

заяви — у справах про банкрутство, припинення суб’єктів господарювання, інших випадках, передбачених цим Кодексом;

скарги — у разі звернення до суду апеляційної чи касаційної інстанцій, в інших випадках, передбачених цим Кодексом;

подання — у справах про продовження строку адміністративного арешту активів платника податків.

Стаття 6. Здійснення правосуддя на засадах рівності перед законом

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх громадян перед законом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, службового становища, місця проживання, мовних та інших ознак, рівності всіх юридичних осіб перед законом незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження та інших обставин.

Стаття 7. Гласність судового розгляду

1. Розгляд справ у господарських судах відритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам закону стосовно державної, комерційної, банківської або іншої таємниці, що охороняється законом, або коли сторони чи одна із сторін обгрунтовано вимагають закритого розгляду справи у зв’язку з необхідністю захисту іншої інформації з обмеженим доступом.

2. Про розгляд справи у закритому засіданні сторони або сторона подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті або в процесі розгляду справи за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання сторони з цього приводу господарським судом виноситься ухвала.

4. Учасник судового процесу не може бути обмежений у праві на отримання в господарському суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його справи.

5. У відкритому розгляді справи учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео, звукозапису, а також транслювання перебігу судового засідання допускаються з дозволу суду, якщо це не заважає ходу судового процесу.

Стаття 8. Мова господарського судочинства

1. Судочинство провадиться українською мовою. Судові акти оформляються українською мовою.

2. Особам, які беруть участь у справі і не володіють українською мовою, забезпечується право робити заяви, давати пояснення, виступати в господарському суді і заявляти клопотання мовою, якою вони володіють, і при цьому користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. У разі подання заяви чи скарги, а також подання письмових доказів не українською мовою господарський суд витребовує від осіб, які їх подали, у визначений ним строк належним чином засвідчений переклад на українську мову. У разі невиконання цих вимог застосовуються правила статті 139 цього Кодексу.

Стаття 9. Законодавство, на підставі якого розглядаються справи

1. Господарський суд розглядає справи на підставі Конституції України, законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів України.

2. Господарський суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті в установленому порядку і в межах компетенції відповідних органів.

3. Установивши під час розгляду справи невідповідність закону чи іншого нормативно-правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до повноважень Конституційного Суду України, господарський суд зупиняє провадження у справі і в установленому законом порядку з’ясовує можливість його застосування.

4. У разі невідповідності нормативно-правового акта закону України або міжнародному договору України господарський суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

5. Норми права інших держав господарський суд застосовує у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором України.

6. У разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, господарський суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

7. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб’єкта господарської діяльності, або за наявності угоди сторін господарського спору господарський суд застосовує звичаї, які є вживаними у міжнародному торговельному обігу.

8. Господарський суд не застосовує нормативно-правові акти, не зареєстровані в установленому порядку.

Стаття 10. Застосування норм іноземного права

1. При застосуванні норм іноземного права господарський суд встановлює зміст цих норм відповідно до їх офіційного тлумачення, практики застосування і доктрини у відповідній іноземній державі.

2. З метою встановлення змісту норм іноземного права господарський суд може звернутися в установленому порядку за сприянням і роз’ясненням до Міністерства юстиції України та інших компетентних органів або організацій України чи за її межами або залучити експертів.

3. Особи, які беруть участь у справі, можуть надати господарському суду документи, які підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються на підтвердження своїх вимог або заперечень, а також іншим чином сприяти господарському суду у встановленні змісту цих норм. На вимогу, пов’язану із здійсненням сторонами господарської діяльності, обов’язок доказування змісту норм іноземного права може бути покладено судом на сторони.

4. Якщо, незважаючи на вжиті відповідно до цієї статті заходи, зміст норми іноземного права не встановлено, господарський суд застосовує відповідні норми права України.

Стаття 11. Рівність сторін

1. Судочинство у господарському суді здійснюється на засадах рівності сторін.

2. Сторони є рівними у здійсненні своїх процесуальних прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 12. Здійснення господарського судочинства на засадах змагальності

1. Судочинство у господарському суді здійснюється на засадах змагальності.

2. Господарський суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами та несуть ризик настання наслідків за вчинення чи невчинення ними процесуальних дій.

Стаття 13. Безпосередність судового розгляду

1. Господарський суд під час розгляду справи безпосередньо досліджує всі докази у справі.

2. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені господарським судом в основу прийнятого судового рішення.

Стаття 14. Правова допомога

Особи, які беруть участь у справі, мають право користуватися правовою допомогою, яка надається в установленому законом порядку.

Стаття 15. Вимоги до процедури судового розгляду

1. Розгляд справи відбувається у судовому засіданні господарського суду.

2. Судове засідання проводиться у спеціально для цього обладнаному приміщенні будинку суду. Засідання господарського суду може бути проведено поза межами приміщення суду у разі дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження.

3. Порядок ведення судового засідання визначається суддею чи головуючим у колегії суддів з урахуванням правил, визначених у цьому Кодексі.

4. Особи, які беруть участь у судовому засіданні, звертаючись до судді, вживають слова «Ваша честь», а звертаючись до колегії суддів, — слова «Шановний суд». Усі присутні в залі судового засідання повинні встати, коли судді входять до залу. Рішення господарського суду всі присутні у залі судового засідання заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, звертаються до суду і дають пояснення стоячи. Відступ від цього правила допускається з дозволу головуючого. Особи, які беруть участь у справі, а також інші особи, присутні у залі судового засідання, зобов’язані додержуватись установленого порядку і беззаперечно підкорятись розпорядженням головуючого. Особи, які не додержуються правил судового процесу, порушують порядок під час розгляду справи або не виконують розпоряджень головуючого, можуть бути видалені судовим розпорядником із залу судового засідання за розпорядженням головуючого.

5. Суддя чи головуючий у колегії суддів:

1) відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься;

2) перевіряє явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, їх особу і повноваження, з’ясовує, чи повідомлені належним чином особи, які не з’явились у судове засідання, та які є відомості про причини їх неявки;

3) оголошує склад суду, а також прізвища судового експерта, перекладача і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи;

4) роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки, якщо це не було зроблено у попередньому засіданні;

5) попереджає перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, судового експерта — за дачу завідомо неправильного висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, свідка — за завідомо неправдиве показання та відмову від дачі показань, крім випадків, передбачених законом;

6) встановлює порядок з’ясування обставин у справі і визначає порядок дослідження доказів;

7) видаляє із залу судового засідання свідків до початку їх допиту;

8) керує ходом судового засідання, сприяє здійсненню учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними процесуальних обов’язків;

9) спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справи, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі;

10) вживає необхідних заходів до забезпечення у судовому засіданні належного порядку.

5. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення виноситься ухвала суду. Головуючий розглядає скарги на дії судового розпорядника стосовно виконання ним покладених на нього обов’язків, про що виносить ухвалу.

Стаття 16. Судові акти господарського суду

1. Господарський суд ухвалює судові акти у формі судового наказу, рішення, постанови, ухвали.

2. Судовий наказ господарського суду є особливою формою судового рішення, що ухвалюється господарським судом у випадках і порядку, визначених главою 12 цього Кодексу. Судовий акт, ухвалений господарським судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті, називається рішенням. Судові акти, що ухвалюються господарськими судами апеляційної та касаційної інстанцій за результатами розгляду апеляційних і касаційних скарг, називаються постановами. Усі інші судові акти господарського суду, що ухвалюються в ході судового розгляду, називаються ухвалами. Судові акти, крім ухвали, ухвалюються господарським судом іменем України.

3. Судові акти господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для виконання на всій території України, а у випадках, передбачених міжнародними договорами України, — і за її межами. Вимоги господарського суду про подання доказів, відомостей та інших матеріалів, надання пояснень, роз’яснень, висновків та інші вимоги, пов’язані із справою, яка розглядається, є також обов’язковими для виконання державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, їх службовими та посадовими особами і громадянами, яким вони адресовані.

4. Невиконання судових актів, що набрали законної сили, тягне відповідальність, передбачену законом.

5. Обов’язковість судового акта господарського суду не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Глава 2
СКЛАД ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ, ВІДВОДИ

Стаття 17. Формування складу господарського суду

1. Склад суду для розгляду конкретної справи формується з урахуванням навантаження і спеціалізації суддів.

2. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи складом суду, повинна бути розглянута цим же суддею чи складом суду. Заміна судді або одного із суддів можлива у випадках заявленого і задоволеного в порядку, встановленому статтею 20 цього Кодексу, відводу чи самовідводу судді або у разі його звільнення, тимчасової непрацездатності, відпустки, відрядження та в інших випадках, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

3. Після заміни судді розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, спеціально передбачених законом.

Стаття 18. Одноособовий і колегіальний розгляд справ

1. Справи в господарському суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Справи у господарському суді апеляційної інстанції розглядаються у складі трьох суддів.

3. Справи у господарському суді касаційної інстанції розглядаються у складі не менш як трьох суддів.

4. Під час перегляду рішення та ухвали за нововиявленими обставинами суд діє у тому ж складі, в якому вони були постановлені (одноособове або колегіальне).

5. Під час колегіального розгляду справи головуючим є один із суддів, який визначається в установленому законом порядку.

6. Головуючий вживає заходів, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для розгляду справи.

Стаття 19. Порядок вирішення питань колегіальним складом господарського суду

1. Усі питання, що виникають під час розгляду справи колегіальним складом суду, вирішуються більшістю голосів суддів. Під час вирішення кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового акта. Головуючий голосує останнім.

2. Суддя, не згодний з рішенням більшості, вправі викласти свою окрему думку в письмовій формі. Цей документ приєднується до справи, але не оголошується в судовому засіданні та не надається для ознайомлення особам, які беруть участь у справі.

Стаття 20. Відвід судді

1. Суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у ньому як суддя і його повторна участь у розгляді справи відповідно до цього Кодексу є недопустимою;

2) під час попереднього розгляду справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, прокурор, секретар судового засідання;

3) він є близьким родичем чи свояком (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), усиновителем чи усиновленим, опікуном чи піклувальником сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) він перебуває в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі;

5) він робив публічні заяви або давав оцінку по суті даної справи, а також якщо існують інші обгрунтовані підстави вважати його заінтересованим у результаті розгляду справи.

2. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами чи свояками.

Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді у розгляді справи

1. Суддя, який брав участь у розгляді справи в господарському суді першої інстанції, не може брати участь у розгляді цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанції, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про припинення провадження в справі.

2. Суддя, який брав участь у розгляді справи в господарському суді апеляційної інстанції, не може брати участь у розгляді цієї ж справи в судах касаційної і першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення суду апеляційної інстанції.

3. Суддя, який брав участь у розгляді справи в господарському суді касаційної інстанції, не може брати участь у розгляді цієї ж справи в суді першої чи апеляційної інстанції.

Стаття 22. Підстави для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача

1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участь у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу.

2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участь у розгляді справи, якщо він:

1) перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;

2) проводив ревізію або аудит, матеріали яких використовуються під час розгляду цієї справи;

3) при з’ясуванні обставин, які мають значення для справи, виходив за межі питань, з яких був залучений до справи.

3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача у судовому засіданні під час попереднього розгляду справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу.

Стаття 23. Заяви про відводи

1. За наявності підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані заявити самовідвід.

2. З підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.

3. Відвід (самовідвід) повинен бути мотивованим і заявленим до початку розгляду справи по суті. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку розгляду справи по суті.

Стаття 24. Порядок вирішення заявленого відводу

1. У разі заявлення відводу господарський суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.

2. Питання про відвід судді під час колегіального розгляду справи вирішується складом господарського суду, що розглядає справу, в нарадчій кімнаті за відсутності судді, якому заявлено відвід. За рівної кількості голосів, поданих за відвід і проти відводу, суддя вважається відведеним. Питання про відвід, заявлений кільком суддям або всьому складу суду, який розглядає справу, вирішує голова господарського суду, а у разі його відсутності — заступник голови господарського суду.

3. Питання про відвід судді, який розглядає справу одноособово, вирішує голова господарського суду, а у разі його відсутності — заступник голови господарського суду. Питання про відвід голови господарського суду вирішується ухвалою голови відповідного господарського суду апеляційної інстанції або його заступника в семиденний строк з дня надходження заяви про відвід до господарського суду апеляційної інстанції.

4. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, який розглядає справу.

5. За результатами вирішення питання про заявлений відвід господарський суд виносить ухвалу.

Стаття 25. Наслідки задоволення заяви про відвід

1. У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді господарського суду першої інстанції справа розглядається в тому ж суді іншим суддею. У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді або відвід кількох суддів або відвід всього складу суддів справа розглядається в тому ж суді, але іншим складом суддів.

2. У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді або відвід усього складу суду в господарському суді апеляційної чи касаційної інстанції справа розглядається в тому ж суді іншим складом суддів.

3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, господарський суд виносить ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому статтею 36 цього Кодексу.

Глава 3
ЮРИСДИКЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ

Стаття 26. Компетенція господарських судів

1. Господарські суди в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами України, розв’язують спори і розглядають справи, пов’язані із здійсненням господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами — підприємцями та у передбачених законом випадках за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

2. До спеціальної компетенції господарських судів належать справи:

1) про банкрутство;

2) у спорах, пов’язаних з приватизацією державного або комунального майна, крім приватизації житлового фонду;

3) у спорах про створення та припинення суб’єктів господарювання;

4) у спорах між акціонером і акціонерним товариством, учасниками інших господарських товариств, пов’язаних з діяльністю господарських товариств, крім трудових спорів;

5) про захист ділової репутації у сфері господарської діяльності;

6) у спорах, пов’язаних із захистом економічної конкуренції та від недобросовісної конкуренції.

Ці справи розглядаються господарськими судами і у випадках, коли суб’єктом спірних правовідносин є фізична особа, яка не є підприємцем.

3. Законами України до компетенції господарського суду можуть бути віднесені й інші справи.

Стаття 27. Компетенція господарських судів щодо кількох пов’язаних між собою вимог

Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 28. Передача спору на розгляд третейського суду (арбітражу)

Справи, зазначені у частині першій статті 26 цього Кодексу, можуть за згодою сторін передаватися на розгляд третейського суду (арбітражу).

Стаття 29. Підсудність справ господарським судам

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами.

Стаття 30. Підсудність справ, у яких стороною є господарський суд

Підсудність господарських справ, у яких однією із сторін є господарський суд, визначається ухвалою господарського суду вищої інстанції без виклику сторін.

Стаття 31. Пред’явлення позову за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача

Позов пред’являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Стаття 32. Підсудність за вибором позивача

1. Позов до відповідача, місцезнаходження чи місце проживання якого невідоме, може бути пред’явлений до господарського суду за місцем знаходження його майна або за його останнім відомим місцезнаходженням чи місцем проживання в Україні.

2. Позов у спорах за участю кількох відповідачів може бути пред’явлений до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

3. Позов до відповідача, який знаходиться або проживає на території іноземної держави, може бути пред’явлений до господарського суду за місцезнаходженням майна відповідача в Україні.

4. Позов, що виник з договору, в якому зазначено місце його виконання, може бути пред’явлений також до господарського суду за місцем виконання договору.

5. Позов до юридичної особи, що виник з питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, може бути пред’явлений до господарського суду за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

6. Позов про відшкодування збитків, заподіяних зіткненням суден, стягнення винагороди за надання допомоги і рятування на морі, може бути пред’явлений до господарського суду за місцезнаходженням судна відповідача або порту приписки судна відповідача або за місцем заподіяння збитків.

7. У разі коли господарським судом було застосовано заходи забезпечення позову або доказів до подання заяви, позов може бути пред’явлений до того ж суду, який виніс ухвалу про забезпечення позову або доказу.

8. Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу.

Стаття 33. Договірна підсудність

Сторонам надається право встановлювати договірну територіальну підсудність, крім позовів, щодо яких встановлено виключну підсудність.

Стаття 34. Виключна підсудність

1. Позови щодо права на нерухоме майно пред’являються до господарського суду за місцезнаходженням цього майна.

2. Позови про права на морські і повітряні судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти пред’являються до господарського суду за місцем їх державної реєстрації.

3. Позов до перевізника, який випливає з договору перевезення вантажів, пасажирів і їх багажу, в тому числі у разі, коли перевізник є одним з відповідачів, пред’являється до господарського суду за місцезнаходженням перевізника.

4. Заява про визнання боржника банкрутом подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника.

5. Зустрічний позов незалежно від його підсудності подається до господарського суду за місцем розгляду первісного позову.

Стаття 35. Наслідки порушення правил щодо юрисдикції господарського суду

1. Господарський суд надсилає заяву чи скаргу та додані до неї матеріали до суду, до компетенції якого належить розгляд справи, якщо у ході її розгляду встановить, що вона не належить до компетенції господарського суду. Копія ухвали про передачу справи до іншого суду надсилається особі, яка подала заяву чи скаргу, не пізніше наступного дня після її винесення.

2. Якщо суддя, вирішуючи питання про порушення справи, встановить, що справа цьому господарському суду не підсудна, заява повертається позивачеві для подання до належного господарського суду з усіма додатками до неї разом з ухвалою про причини її повернення.

Стаття 36. Передача справи з одного господарського суду до іншого господарського суду

1. Господарський суд передає справу на розгляд іншого господарського суду, якщо:

1) відповідач, місцезнаходження або місце проживання якого раніше не було відоме, порушив клопотання про передачу справи за його місцезнаходженням або місцем проживання;

2) під час розгляду справи в цьому суді виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності і особи, які беруть участь у справі, не заперечують проти передачі справи;

3) після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) сторонами порушено клопотання про передачу справи на розгляд до господарського суду за місцезнаходженням більшості доказів.

2. Передача справи з одного господарського суду до іншого провадиться на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги — після залишення її без задоволення.

3. У разі неможливості розгляду справи господарським судом відповідно до правил підсудності питання про зміну підсудності вирішується ухвалою голови суду вищої інстанції або його заступника.

4. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з дотриманням правил підсудності, повинна бути розглянута ним, навіть якби у подальшому вона стала підсудна іншому господарському суду.

Стаття 37. Недопустимість спорів про підсудність

1. Справа, передана з одного господарського суду до іншого в порядку, встановленому цим Кодексом, повинна бути розглянута господарським судом, якому вона надіслана.

2. Спори між господарськими судами про підсудність не допускаються.

Глава 4

ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СПРАВІ

Стаття 38. Склад осіб, які беруть участь у справі

Особами, які беруть участь у справі, визнаються сторони, треті особи, особи, зазначені у статті 56 цього Кодексу, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах про банкрутство та інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 39. Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі

1. Особи, які беруть участь у справі, однаковою мірою мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (крім випадків, передбачених частиною другою статті 19 цього Кодексу), робити з них витяги, знімати копії приєднаних до справи документів (крім випадків, передбачених частиною другою статті 19 цього Кодексу), отримувати копії судових актів, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити запитання іншим учасникам процесу та свідкам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення господарському суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати судові акти господарського суду чи відмовлятися від оскарження, користуватися іншими процесуальними правами.

2. Позивач під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції до прийняття рішення, яким закінчується розгляд справи по суті, вправі змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під час розгляду справи в господарському суді будь-якої інстанції позивач вправі до прийняття рішення, яким закінчується розгляд справи в суді відповідної інстанції, відмовитися від позову повністю або частково.

3. Відповідач вправі під час розгляду справи в господарському суді будь-якої інстанції визнати позов повністю або частково.

4. Сторони вправі закінчити справу мировою угодою в порядку, встановленому цим Кодексом. Господарський суд не приймає відмову позивача від позову, зменшення ним розміру позовних вимог, визнання відповідачем позову, не затверджує мирову угоду сторін, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб. У таких випадках суд розглядає справу по суті.

5. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки. За недобросовісне використання цих прав та невиконання зазначених обов’язків особи несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом.

Стаття 40. Права осіб, які не брали участі у справі, щодо прав та обов’язків яких господарський суд ухвалив судовий акт

Особи, які не брали участі у справі, щодо прав та обов’язків яких господарський суд ухвалив судовий акт, мають право оскаржити таке рішення в порядку, встановленому цим Кодексом. Такі особи користуються правами та несуть обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 41. Господарська процесуальна правоздатність і господарська процесуальна дієздатність

1. Здатність мати господарські процесуальні права та нести обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (господарська процесуальна правоздатність) визнається за всіма фізичними і юридичними особами, які наділені відповідно до закону правом на судовий захист у господарському суді своїх прав та законних інтересів.

2. Здатність своїми діями здійснювати процесуальні права та нести обов’язки в господарському суді (господарська процесуальна дієздатність) належить фізичним і юридичним особам.

3. Права і свободи недієздатних громадян захищають у господарському суді їх законні представники.

Стаття 42. Сторони

1. Сторонами в господарському процесі є позивач і відповідач.

2. Позивачами є особи, зазначені у статті 26 цього Кодексу, які подали або в інтересах яких подано позов про захист їх прав і законних інтересів.

3. Відповідачами є особи, зазначені у статті 26 цього Кодексу, до яких подано позов.

Стаття 43. Заявники

1. Заявниками є особи, які звертаються до господарського суду із заявами у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

2. Заявники користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов’язки сторони, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 44. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів

1. Позов може бути подано спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони виступає в процесі самостійно. Співучасники можуть доручити вести справу одному з них.

2. Особа, в інтересах якої розпочато справу іншою особою, повідомляється про це особою, що подала заяву і може взяти участь у процесі як позивач разом з цією особою.

Стаття 45. Заміна неналежного відповідача, притягнення співвідповідачів

1. Господарський суд, встановивши під час підготовки до розгляду справи або під час розгляду справи, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, за заявою або за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допускає заміну первісного відповідача належним відповідачем, залучає до участі в справі інших відповідачів або залучає до участі в справі як співвідповідачів інших осіб.

2. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може за згодою позивача залучити цю особу як іншого відповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, а також не погоджується на залучення цієї особи як іншого відповідача, суд розглядає справу згідно з пред’явленим позовом.

3. Після заміни відповідача, притягнення до участі в справі іншого відповідача або притягнення до участі в справі співвідповідачів розгляд справи починається спочатку.

Стаття 46. Процесуальне правонаступництво

У разі вибуття однієї із сторін у спірних або встановлених судом правовідносинах (припинення діяльності юридичної особи, відступлення вимоги, переведення боргу, смерть фізичної особи, інші випадки заміни осіб у матеріальних правовідносинах) суд допускає на всіх стадіях процесу заміну відповідної сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в процесі до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Стаття 47. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
на предмет спору

1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до ухвалення судового рішення шляхом пред’явлення позову до однієї чи обох сторін. У разі вступу таких третіх осіб у справу після початку її розгляду господарський суд починає розгляд цієї справи заново. Ці треті особи користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача.

2. Про вступ третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, господарський суд виносить ухвалу.

Стаття 48. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
на предмет спору

1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін. У разі вступу таких третіх осіб у справу після початку її розгляду господарський суд розпочинає розгляд цієї справи заново.

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов’язки, передбачені частиною першою статті 39 цього Кодексу.

Стаття 49. Порядок залучення до участі в справі або вступу
в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Сторона, в якої у результаті ухвалення рішення господарського суду виникає право на заявлення вимоги до третьої особи або до якої в такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов’язана мотивованою заявою повідомити господарський суд про цю третю особу. Копія заяви надсилається відповідній особі та особам, які беруть участь у справі. До мотивованої заяви до господарського суду додаються докази надіслання її копії зазначеним особам.

2. У заяві повинні бути зазначені найменування або прізвище, ім’я, по батькові третьої особи, її місцезнаходження або місце проживання та підстави, з яких вона підлягає залученню до участі в справі.

3. У разі коли в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання копії заяви від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без її участі.

4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може сама звернутися з мотивованою заявою про вступ у порушену справу, щодо якої сторони мають право висловити свої заперечення.

5. У разі коли особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання вирішується господарським судом.

6. З питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи господарський суд виносить ухвалу.

Стаття 50. Інші учасники судового процесу

Учасниками судового процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є представники сторін або третіх осіб, секретар судового засідання, судовий розпорядник, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.

Стаття 51. Участь у справі представника

1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права та свободи інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження можуть вести справи у господарському суді або брати участь у них через представника.

2. Особиста участь у справі громадянина (фізичної особи) не позбавляє його права мати в цій справі представника.

Стаття 52. Особи, які можуть бути представниками

1. Представником у господарському суді може бути кожна дієздатна особа, яка має належним чином посвідчені повноваження на ведення справи в суді, за винятком осіб, зазначених у статті 53 цього Кодексу. Представником юридичної особи за посадою може бути керівник юридичної особи або інші особи, які зараховані до штату цієї юридичної особи та які діють у межах повноважень, визначених законодавством України або установчими документами.

2. Права та законні інтереси недієздатних громадян, громадян, які не мають повної дієздатності, громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають відповідно їх батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники, які можуть доручити ведення справи в господарському суді іншому обраному ними представнику. У разі відсутності представника у недієздатної або обмежено дієздатної сторони чи третьої особи, а також у разі коли законний представник не вправі вести справу в суді з підстав, передбачених законом, господарський суд повинен зупинити провадження в справі і порушити перед органами опіки і піклування питання відповідно про призначення чи заміну законного представника.

3. Одна і та ж особа не може бути одночасно представником іншої сторони або третіх осіб.

Стаття 53. Особи, які не можуть бути представниками

1. Не можуть бути представниками в господарському суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.

2. Судді, працівники апарату господарського суду, слідчі, прокурори, нотаріуси, народні депутати України та депутати місцевих рад не можуть бути представниками в господарському суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою в справі, або як законні представники.

3. Не можуть бути представниками в господарському суді особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними.

Стаття 54. Документи, що посвідчують повноваження представників, та порядок їх оформлення

1. Повноваження керівників юридичних осіб, що діють від імені цих юридичних осіб у межах повноважень, передбачених законодавством або установчими документами, підтверджуються документами, що посвідчують їх посадове чи службове становище, а також установчими та іншими документами.

2. Повноваження законних представників підтверджуються наданими суду документами, що посвідчують їх статус і повноваження.

3. Повноваження інших представників на ведення справи в господарському суді повинні бути зазначені в довіреності, виданій та оформленій відповідно до закону.

4. Довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою і скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

Стаття 55. Повноваження представника в суді

1. Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, що їх може вчинити ця особа.

2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії повинні бути обумовлені у виданій йому довіреності або іншому документі.

3. Повноваження представника дійсні протягом строку, зазначеного в довіреності або іншому документі. До закінчення цього строку повноваження можуть бути скасовані шляхом письмового повідомлення про це господарського суду або припиняються з часу смерті особи, яка уповноважила представника, припинення юридичної особи, якщо правовідносини не допускають правонаступництва.

4. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та господарський суд. При цьому представник не може виступати в цій же справі представником протилежної сторони.

Стаття 56. Участь у господарському судочинстві прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права та свободи інших осіб

1. У випадках, передбачених законом, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні і юридичні особи можуть звертатися до господарського суду із заявами, позовними заявами та скаргами з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів та брати участь у порушених провадженням справах.

2. Прокурор здійснює у господарському суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, самостійно визначає підстави для представництва у господарських судах, його форму і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені господарським судом до участі в справі для дачі висновків з метою виконання покладених на них обов’язків. Участь зазначених органів у процесі для дачі висновків у справі є обов’язковою у випадках, передбачених законом, або якщо господарський суд визнає це за необхідне.

Стаття 57. Процесуальні права прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права та охоронювані законом інтереси інших осіб

1. У разі коли зазначені в статті 56 цього Кодексу органи та інші особи порушують справу в господарському суді в інтересах інших осіб, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів, вони користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов’язки сторони, за винятком права укладення мирової угоди.

2. Відмова зазначених у статті 56 цього Кодексу органів та інших осіб від поданої ними заяви або зміна заявлених ними вимог не позбавляє особу, на захист прав і законних інтересів якої подано заяву, права вимагати від господарського суду розгляду справи, вирішення вимоги у первісному обсязі.

3. Якщо дієздатна особа, в інтересах якої порушено справу, не підтримує заявлені вимоги, господарський суд залишає заяву без розгляду.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

4. Прокурор з метою вирішення питання про наявність підстав для внесення апеляційної та касаційної скарги, заяви про перегляд рішення за нововиявленими та виключними обставинами на рішення у справі, розглянутій без участі прокурора, має право ознайомлюватися з матеріалами справи в господарському суді, робити витяги з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Стаття 58. Помічник судді. Секретар судового засідання

1. Помічник судді забезпечує підготовку та організацію судового процесу, проводить попереднє засідання та не вправі впливати на здійснення правосуддя.

2. Помічник судді не має права порушувати права та обов’язки учасників судового процесу.

3. Секретар судового засідання здійснює судові виклики і повідомлення, перевіряє явку та з’ясовує причини неявки викликаних осіб і доповідає головуючому, забезпечує повне фіксування судового процесу технічними засобами і складає протокол судового засідання, оформляє матеріали справи, виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

4. Секретар судового засідання зобов’язаний повно і правильно викласти у протоколі судового засідання хід процесу, пояснення, заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, показання осіб, які допитувались у судовому засіданні, а також перебіг і результати інших процесуальних дій, що вчинялися в судовому засіданні.

5. Секретар судового засідання може уточнювати зміст пояснень чи показань з метою їх правильного відображення в протоколі судового засідання.

Стаття 59. Судовий розпорядник

1. Судовий розпорядник:

1) забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників процесу;

2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість присутніх у залі судового засідання;

3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім встати;

4) слідкує за дотриманням присутніми порядку у залі судового засідання;

5) під час судового засідання приймає від учасників процесу та передає суду документи та інші матеріали;

6) запрошує до залу судового засідання свідків;

7) виконує інші розпорядження та вказівки головуючого, пов’язані із створенням умов, необхідних для розгляду справи.

2. Вимоги судового розпорядника, пов’язані з виконанням зазначених у частині першій цієї статті обов’язків, є обов’язковими для учасників процесу.

3. Скарги на дії судового розпорядника розглядаються господарським судом у цьому ж процесі.

Стаття 60. Перекладач

1. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою господарського судочинства або іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка розуміє знаки глухого чи німого. Перекладач призначається ухвалою господарського суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи господарського суду. Сторони вправі запропонувати господарському суду кандидатури перекладача.

2. Перекладач має право ставити запитання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у справі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також має право на винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних з викликом до господарського суду.

3. Перекладач зобов’язаний з’являтися за викликом господарського суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у протоколі судового засідання, проведеного з його участю, і в процесуальних документах, що вручаються сторонам, — перекладу на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.

4. За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за інше невиконання обов’язків — відповідальність, передбачену цим Кодексом чи іншим законом.

Стаття 61. Судовий експерт

1. Судовий експерт — процесуальна особа, якій у порядку, встановленому цим Кодексом, доручається шляхом проведення дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, давати висновки з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань.

2. Судовим експертом може бути особа, яка має спеціальні знання у відповідній галузі, відповідну вищу освіту на кваліфікаційному рівні не нижче спеціаліста, пройшла відповідну підготовку і отримала кваліфікацію судового експерта з певних видів експертизи та внесена до державного реєстру атестованих судових експертів.

3. Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані в установленому законом порядку недієздатними, а також ті, що мають судимість.

4. Експерт зобов’язаний з’явитися за викликом господарського суду, провести повне дослідження і дати обгрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, в необхідних випадках роз’яснити його, забезпечити під час проведення дослідження збереження об’єкта експертизи, а у разі проведення досліджень, пов’язаних з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, — одержати на це відповідний дозвіл господарського суду.

5. Експерт повинен повідомити суд про неможливість проведення експертизи через відсутність необхідних у нього знань або без залучення інших експертів.

6. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу завдання експерт заявляє суду клопотання щодо їх уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення експертизи.

7. Експерт не має права передоручати проведення призначеної йому експертизи іншій особі.

8. У разі винесення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов’язаний на вимогу господарського суду негайно надати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи, а також повідомити результати дослідження.

9. Експерт має право на ознайомлення з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, порушувати клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання, бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об’єктів експертизи, ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, а також на винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до господарського суду, а також інші права, передбачені Законом України «Про судову експертизу».

10. Експерт може відмовитися від дачі висновку, якщо надані йому матеріали недостатні або він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов’язків.

11. За дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов’язків — відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 62. Спеціаліст

1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати допомогу суду під час вчинення процесуальних дій, а також стороні шляхом надання консультацій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань та навичок.

2. Спеціаліст може бути залучений до участі у процесі за ухвалою господарського суду для надання безпосередньої технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не змінює висновку експерта.

3. Спеціаліст зобов’язаний з’явитися за викликом господарського суду, надавати суду технічну допомогу, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, відповідати на поставлені судом запитання, давати усні чи письмові пояснення.

4. У разі коли спеціаліста залучено стороною для надання консультацій з питань, що потребують спеціальних знань, він на прохання сторони складає висновок, який має консультативний (допоміжний) характер. Можливість використання такого висновку як доказу у справі визначає господарський суд.

5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до господарського суду, відмовитися від участі в провадженні у справі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду ставити запитання учасникам процесу, звертати увагу учасників процесу на обставини, пов’язані з його діями у разі виявлення та вилучення предметів чи документів, застосування науково-технічних засобів, підготовки матеріалів для призначення експертизи, а також має право на винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних з викликом до господарського суду.

Стаття 63. Свідок

1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини (факти), що стосуються справи.

2. Особа може бути допитана як свідок за письмовим обгрунтованим клопотанням сторони, в якому зазначається, стосовно підтвердження яких обставин необхідні показання свідка. Особа може бути допитана як свідок за ініціативою суду, якщо вона брала участь у складанні документа, який є письмовим доказом у справі.

3. Свідок зобов’язаний з’явитися до господарського суду у визначений час, дати правдиві показання про відомі йому обставини (факти).

4. У разі неможливості явки за викликом господарського суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд.

5. За злісне ухилення від явки до господарського суду свідок несе адміністративну відповідальність, а за дачу завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань з непередбачених законом підстав — кримінальну відповідальність.

6. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він вільно володіє, користуватися письмовими нотатками, відмовлятися від дачі показань в установлених законом випадках, а також на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі показань. Порядок відшкодування цих витрат та виплати грошової компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.

7. Свідок зобов’язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки. За недобросовісне використання прав та невиконання обов’язків свідок несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

Стаття 64. Особи, які не підлягають допиту як свідки

Не підлягають допиту як свідки:

1) особи, визнані недієздатними внаслідок психічної хвороби або недоумства, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати з цього приводу показання;

2) особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці факти, що були довірені їм у зв’язку з їх службовим чи професійним обов’язком;

3) священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4) судді — про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку;

5) особи, які мають статус дипломатичної недоторканності, — без їх згоди, а також представники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Стаття 65. Особи, які мають право відмовитися від дачі показань

1. Від дачі показань мають право відмовитися:

1) фізична особа проти самої себе;

2) близькі родичі чи свояки — один проти одного.

2. Особа, яка заявляє про відмову від дачі показань, зобов’язана повідомити факти, на підставі яких вона відмовляється від дачі показань.

Глава 5
ДОКАЗИ

Стаття 66. Докази

1. Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обгрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

2. Як докази допускаються письмові і речові докази, пояснення осіб, що беруть участь у справі, висновки експертів, показання свідків, аудіо- і відеозапис, інші документи і матеріали.

3. Докази, одержані з порушенням закону, не приймаються господарським судом.

Стаття 67. Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна особа, яка бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

2. Докази подаються особами, які беруть участь у справі. Копії документів, поданих до господарського суду особою, яка бере участь у справі, надсилаються нею іншим особам, які беруть участь у справі, якщо в них ці документи відсутні. Особи, які беруть участь у справі, вправі посилатися лише на ті докази, з якими інші особи, які беруть участь у справі, були ознайомлені завчасно.

3. Господарський суд вправі запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати додаткові докази, необхідні для з’ясування обставин, що мають значення для правильного розгляду справи і ухвалення законного та обгрунтованого судового рішення до початку судового засідання.

4. Особа, яка бере участь у справі і не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, у якої він знаходиться, вправі звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування даного доказу. У клопотанні повинно бути вказано на доказ, зазначено, які обставини, що мають значення для справи, можуть бути встановлені цим доказом, а також причини, що перешкоджають отриманню доказу, і місце його знаходження. При задоволенні клопотання суд витребовує відповідний доказ в особи, в якої він знаходиться.

5. Про витребування доказів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається строк і порядок подання доказу. Копія ухвали надсилається особам, які беруть участь у справі, а також особі, у якої знаходиться доказ, що витребовується судом.

6. Особа, у якої знаходиться доказ, надсилає його безпосередньо до господарського суду. За необхідності доказ може бути виданий на руки особі, зазначеній в ухвалі господарського суду про витребування доказів, для пред’явлення до господарського суду.

7. Якщо особа, в якої господарським судом витребовується доказ, не має можливості його подати або не має можливості подати його у встановлений судом строк, вона зобов’язана сповістити про це суд із зазначенням причин неподання доказу в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали про витребування доказу.

8. У разі невиконання обов’язку подати витребовуваний господарським судом доказ з причин, визнаних судом неповажними, або у разі неповідомлення суду про неможливість подання доказу або подання доказу в установлений строк на особу, в якої витребовується доказ, господарським судом накладається судовий штраф у порядку та в розмірах, визначених цим Кодексом, про що господарський суд виносить ухвалу. В ухвалі про накладення судового штрафу встановлюється новий строк, протягом якого повинен бути поданий витребуваний доказ. У разі невиконання цих вимог у строк, зазначений в ухвалі про накладення судового штрафу, господарський суд може повторно накласти штраф за правилами, передбаченими цим Кодексом.

9. Накладення судових штрафів не звільняє особу, в якої знаходиться доказ, що витребовується, від обов’язку подати його господарському суду.

Стаття 68. Достовірність доказів

Господарський суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Стаття 69. Належність доказів

1. Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

2. Господарський суд не приймає як докази документи, що надійшли до суду з клопотанням про підтримку осіб, які беруть участь у справі, або оцінку їх діяльності, та інші документи, що не стосуються встановлення обставин у справі. Про відмову у приєднанні таких документів до матеріалів справи зазначається у протоколі судового засідання.

Стаття 70. Допустимість засобів доказування

Обставини справи (факти), які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Стаття 71. Підстави звільнення від доказування

1. Обставини (факти), що визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не доводяться.

2. Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доведення.

3. Факти, встановлені рішенням господарського суду, що набрало законної сили в даній справі, не доводяться знову при розгляді господарським судом інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці факти.

4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов’язкові для господарського суду, що розглядає справу, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

5. Рішення суду в цивільній або адміністративній справі є обов’язковими для господарського суду в частині встановлених відповідним судом обставин, що стосуються осіб, які беруть участь у справі.

6. Факти, які згідно із законом припускаються встановленими, не доводяться під час розгляду справи. Таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.

Стаття 72. Оцінка доказів

1. Господарський суд оцінює докази у справі відповідно до своїх внутрішніх переконань, що грунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні їх у сукупності, керуючись законом.

2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Кожен доказ підлягає оцінці господарським судом разом з іншими доказами.

3. Господарський суд не може вважати доведеним факт, який підтверджується тільки копією документа чи іншого письмового доказу, якщо оригінал документа втрачено або не подано до суду, а копії цього документа, подані особами, які беруть участь у справі, не тотожні між собою і неможливо встановити справжній зміст першоджерела за допомогою інших доказів. Результати оцінки доказів суд наводить у судовому рішенні, мотивуючи прийняття чи відмову в прийнятті доказів, поданих особами, які беруть участь у справі, метою обгрунтування своїх вимог і заперечень.

Стаття 73. Судові доручення щодо збирання доказів

1. Господарський суд, який розглядає справу, в разі виникнення необхідності в збиранні доказів за межами його юрисдикції, доручає відповідному господарському суду вчинити певні процесуальні дії.

2. В ухвалі про судове доручення зазначається назва справи і найменування (ім’я) осіб, які беруть участь у ній, суть справи та обставини (факти), що підлягають з’ясуванню, докази, які повинен зібрати господарський суд, що виконує доручення. Ця ухвала обов’язкова для господарського суду, якому вона адресована.

3. Судове доручення виконується за правилами цього Кодексу.

4. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання господарського суду, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення.

5. Усі зібрані під час виконання доручення матеріали невідкладно надсилаються до господарського суду, який розглядає справу.

6. Особи, які беруть участь у справі, або свідки, які дали пояснення чи показання судові, що виконував доручення, у господарському суді, який розглядає справу, дають пояснення і показання в загальному порядку.

Стаття 74. Забезпечення доказів

1. Якщо є підстави вважати, що докази, необхідні для встановлення обставин справи, можуть бути знищені або згодом можуть виникнути труднощі в їх поданні до господарського суду, особи, які беруть участь у справі, мають право звернутися до господарського суду із заявою про забезпечення доказів.

2. Заява про забезпечення доказів подається до господарського суду, який порушив провадження у відповідній справі. У заяві про забезпечення доказів зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, обставини (факти), для підтвердження наявності чи відсутності яких потрібні ці докази, обгрунтування необхідності забезпечення доказів.

3. Заява розглядається в судовому засіданні не пізніше трьох днів з моменту її надходження до господарського суду.

4. Забезпечення доказів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечення доказів матеріали надсилаються до суду, який порушив провадження у справі.

5. У випадках, передбачених цим Кодексом, забезпечення доказів може здійснюватись до подання заяви та порушення провадження у справі.

Стаття 75. Письмові докази

1. Письмовими доказами можуть бути документи, які містять відомості про обставини, що мають значення для справи (договори, акти, довідки, ділова, службова кореспонденція тощо), виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа. Письмовими доказами також є висновки спеціалістів, протоколи судових засідань, протоколи здійснення окремих процесуальних дій і додатки до них, які залучаються до матеріалів справи.

2. Документи, одержані за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв’язку, а також документи з електронним чи цифровим підписом або іншим аналогом власного підпису допускаються як письмові докази у випадках і порядку, встановлених законодавством України.

3. Документи, які подаються господарському суду та підтверджують вчинення юридично значущих дій, повинні відповідати вимогам, встановленим для цього виду документів.

4. До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні бути додані належним чином завірені переклади на українську мову.

5. Документ, одержаний в іноземній державі, визнається в господарському суді письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України.

6. До господарського суду подаються оригінали письмових доказів або їх належним чином засвідчені копії. Оригінали документів подаються господарському суду у разі, коли обставини справи згідно із законодавством України підлягають підтвердженню тільки такими документами, а також на вимогу господарського суду. Після набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується розгляд справи, оригінали документів, які знаходяться в справі, можуть бути повернуті особам, які їх подали, за їх заявою, крім випадків, коли такі документи повинні бути передані іншій особі. До заяви зазначені особи додають належним чином засвідчені копії.

7. Якщо господарський суд дійде висновку, що повернення оригіналів документів не вплине на правильний розгляд справи, ці документи можуть бути повернуті особам, які їх подали, до набрання судовим рішенням, яким закінчується розгляд справи, законної сили.

Стаття 76. Речові докази

1. Речовими доказами є предмети (речі) та інші матеріальні об’єкти, що містять інформацію про обставини (факти), які мають значення для справи.

2. Про приєднання доказів до матеріалів справи господарський суд виносить ухвалу.

Стаття 77. Огляд і дослідження письмових та речових доказів за місцем їх знаходження

1. Господарський суд може провести огляд і дослідження письмових та речових доказів за місцем їх знаходження у разі неможливості або складності їх доставки до суду. Речові докази, що можуть швидко зіпсуватися, негайно оглядаються і досліджуються господарським судом за місцем їх знаходження, після чого вони підлягають реалізації у встановленому порядку. Про проведення огляду і дослідження на місці виноситься ухвала.

2. Огляд і дослідження письмових та речових доказів за місцем їх знаходження проводяться господарським судом з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про місце і час огляду і дослідження. Неявка належним чином повідомлених осіб не перешкоджає проведенню огляду і дослідження.

3. У разі потреби для участі в огляді і дослідженні письмових та речових доказів господарським судом можуть залучатися експерти і свідки, а також здійснюватися фотографування, аудіо- і відеозапис.

4. Безпосередньо в процесі огляду і дослідження письмових та речових доказів за місцем їх знаходження господарським судом складається протокол у порядку, встановленому цим Кодексом. До протоколу додаються складені чи перевірені при огляді документи, зроблені фотознімки, аудіо- і відеозаписи.

Стаття 78. Зберігання речових доказів та їх повернення

1. Речові докази зберігаються за місцем їх знаходження. Речові докази повинні бути детально описані, за необхідності сфотографовані або зняті на кіно- чи відеоплівку. Якщо господарський суд визнає за необхідне, речові докази можуть зберігатися в цьому суді. Господарський суд та особа, на зберіганні в якої знаходяться речові докази, повинні вживати заходів до збереження речових доказів у незмінному стані.

2. Речові докази після набрання рішенням суду законної сили повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі.

3. Предмети, що за законом не можуть перебувати у володінні фізичних осіб, передаються відповідним організаціям, а придбані внаслідок протиправних дій, якщо вони не підлягають конфіскації, — стягуються у дохід держави.

4. За клопотанням державних експертних установ предмети, зазначені у частині третій цієї статті, можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. В окремих випадках речові докази після огляду і дослідження судом можуть бути до вирішення справи або набрання рішенням законної сили повернуті особам, від яких вони були одержані, якщо від зазначених осіб надійшло про це клопотання і якщо задоволення такого клопотання можливе без заподіяння шкоди для розгляду справи.

Стаття 79. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників

Пояснення сторін, третіх осіб, їх представників допускаються як докази. Ці особи за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм особисто обставини (факти), які мають значення для справи, у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 80. Показання свідка

1. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, господарський суд викликає свідка для участі в судовому процесі. Особа, яка заявляє клопотання про виклик свідка, зобов’язана повідомити суд, які обставини, що мають значення для справи, може підтвердити свідок, а також його прізвище, ім’я, по батькові і місце проживання.

2. Господарський суд зі своєї ініціативи може викликати як свідка особу, яка брала участь у складанні документа, що досліджується судом як письмовий доказ, або у створенні та/або зміні предмета, що досліджується судом як речовий доказ.

3. Свідок повідомляє відомості стосовно обставин справи усно. За пропозицією суду свідок може викласти показання у письмовій формі. Показання свідка, викладені в письмовій формі, приєднуються до матеріалів справи.

4. Не визнаються доказами відомості, повідомлені свідком, якщо він не може вказати джерело своєї поінформованості.

Стаття 81. Аудіо- і відеозаписи

1. Аудіо- і відеозаписами є будь-які магнітні, електронні та інші носії інформації, за допомогою яких зафіксовано відомості про обставини, що мають значення для справи.

2. Запис, проведений з порушенням конституційних гарантій прав та свобод громадян або встановленого порядку його проведення, не є доказом.

3. Носії запису приєднуються до матеріалів справи і зберігаються в господарському суді протягом усього строку зберігання справи. На клопотання особи їй може бути повернуто носій запису або його копію.

Стаття 82. Судова експертиза

Судовою експертизою є призначені господарським судом в установленому цим Кодексом порядку дослідження, які проводяться експертом на основі спеціальних знань у відповідній галузі з метою з’ясування обставин, у тому числі встановлення фактичних даних, які мають значення для справи.

Стаття 83. Призначення експертизи

1. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у відповідній галузі, господарський суд за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи за згодою сторін призначає судову експертизу.

2. Питання, з яких повинна бути проведена експертиза, визначаються господарським судом. Особи, які беруть участь у справі, вправі запропонувати господарському суду питання, які повинні бути роз’яснені в ході проведення експертизи. Відхилення питань, поданих особами, які беруть участь у справі, суд зобов’язаний мотивувати.

3. Вибір експертів або експертної установи визначає суд. Особи, які беруть участь у справі, вправі заявити клопотання про залучення як експертів зазначених ними осіб або про проведення експертизи в конкретній експертній установі; заявляти відвід експерту; заявляти клопотання про внесення до ухвали про призначення експертизи додаткових питань, що виносяться на вирішення експерта; давати пояснення експерту; ознайомлюватися з висновком експерта або повідомленням про неможливість дати висновок; заявляти клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи.

4. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються такі дані: місце і дата винесення ухвали; назва суду; прізвище та ініціали судді; назва справи та її номер; обставини справи, які стосуються експертизи; підстави призначення експертизи; питання, що ставляться на вирішення експерта (експертів); прізвище, ім’я та по батькові експерта або назва державної експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; перелік об’єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, що направляються експертові на ознайомлення, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи, попередження про відповідальність експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Стаття 84. Проведення експертизи

1. Господарський суд доручає проведення експертизи судовим експертам, внесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

2. У разі коли проведення експертизи доручено державній спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців експертизи, заявляти клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи, за погодженням із судом залучати на договірних засадах до проведення експертизи інших фахівців, повертати без виконання матеріали справи, оформлені з порушенням вимог цього Кодексу та законодавства, з обгрунтуванням причин такого повернення.

3. Якщо керівнику експертної установи як особі, що володіє спеціальними знаннями, доручено проведення експертизи, на нього поширюються вимоги цього Кодексу та інших законів.

4. Господарський суд може доручити проведення експертизи кільком експертам (не менше ніж двом) однієї спеціальності (комісійна експертиза) або різних спеціальностей (комплексна експертиза).

5. Комісійна експертиза проводиться у разі призначення повторної експертизи або у разі складності дослідження і здійснюється не менше ніж двома експертами однієї спеціальності.

6. Комплексна експертиза проводиться, якщо для вирішення поставленого судом питання (питань) потрібні спеціальні знання з різних галузей знань або з різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Стаття 85. Висновок експерта

1. За результатами проведених досліджень судовий експерт або комісія експертів складає висновок у письмовій формі і підписує його.

2. За результатами проведення комісійної експертизи експертами складається єдиний висновок. Якщо в ході проведення комісійної експертизи думки експертів з поставлених питань не збігаються, кожен з експертів, які брали участь у проведенні експертизи, складає окремий висновок з питань, щодо яких виникли розбіжності.

3. За результатами проведення комплексної експертизи складається висновок, в якому зазначається, які дослідження і в якому обсязі здійснив кожен з експертів, які факти ним встановлено і яких він дійшов висновків. Кожен з експертів, який брав участь у проведенні комплексної експертизи, підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний висновок роблять експерти, які є компетентними в оцінці одержаних результатів і у формулюванні цього висновку. У разі виникнення між експертами розбіжностей з приводу поставлених запитань результати експертизи оформляються з урахуванням правил частини четвертої цієї статті.

4. У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) час і місце проведення судової експертизи;

2) підстави для проведення судової експертизи;

3) об’єкти дослідження та матеріали справи, подані для проведення експертизи;

4) запитання, поставлені господарським судом експерту або комісії експертів;

5) відомості про експертну установу, експерта (прізвище, ім’я та по батькові, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, вчений ступінь, вчене звання, посада), якому доручено проведення експертизи;

6) підписана експертом відмітка щодо попередження його про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого експертного висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;

7) докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обгрунтовані відповіді на поставлені судом запитання.

5. Висновок експерта може містити також інші відомості, які стосуються предмета експертизи. Матеріали та документи, що ілюструють висновок експерта або комісії експертів, є частиною висновку та додаються до нього.

6. Якщо експерт при проведенні експертизи встановить факти, що можуть мати значення для справи, але з приводу яких йому не було поставлено запитання господарським судом, він може відобразити свою думку з цих питань у своєму висновку.

7. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні та досліджується разом з іншими доказами у справі.

8. За клопотанням сторони або іншої особи, яка бере участь у справі, експерт може бути викликаний у судове засідання.

9. Експерт після проголошення його висновку вправі дати пояснення з приводу його змісту, а також зобов’язаний відповісти на додаткові запитання суду та осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 86. Додаткова або повторна експертиза

1. Якщо експертиза буде визнана судом неповною або не досить зрозумілою, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому ж або іншому експертові.

2. За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необгрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам. Повторна експертиза проводиться, як правило, комісією експертів, що мають спеціальні знання в одній галузі знань.

3. Про проведення додаткової чи повторної експертизи суд виносить мотивовану ухвалу.

Стаття 87. Виплата сум, належних експертам, спеціалістам, свідкам

1. Експертам та спеціалістам за ухвалою господарського суду за рахунок коштів, внесених стороною на реєстраційний рахунок в органах Державного казначейства, виплачується винагорода за виконану роботу, відшкодовуються витрати, пов’язані з переїздом, найманням житла, а також добові.

2. Кошти на виплату витрат, пов’язаних з проведенням експертизи в експертній установі, працівники якої в межах службового завдання виконують обов’язки експертів чи спеціалістів, вносяться на рахунок цієї установи.

3. Розмір і порядок виплат, передбачених частинами першою і другою цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Свідкам відшкодовуються фактичні витрати, пов’язані з викликом для дачі показань (переїзд, добові, наймання житла тощо), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Глава 6
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

Стаття 88. Забезпечення позову

1. Господарський суд за заявою особи, яка бере участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову або майнових прав заявника, якщо незастосування цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення господарського суду.

2. Заява про забезпечення позову подається до господарського суду при поданні позовної заяви або протягом провадження у справі на будь-якій стадії судового процесу до ухвалення господарським судом рішення у справі. Клопотання про забезпечення позову може бути викладене в позовній заяві.

3. Заяву про забезпечення позову може бути подано до пред’явлення позову. У цьому разі застосовуються правила статті 94 цього Кодексу.

4. Заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом щодо позовної заяви. Крім того, у заяві про забезпечення позову обгрунтовується необхідність забезпечення позову та зазначається, який саме спосіб забезпечення позову і чому належить застосувати, а також інші відомості, необхідні для його застосування.

Стаття 89. Способи забезпечення позову

1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії стосовно предмета спору;

3) покладенням на відповідача обов’язку вчинити певні дії з метою уникнення пошкодження, погіршення стану майна, яке є предметом спору;

4) зупиненням продажу описаного майна, якщо пред’явлено позов про виключення його з опису;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, стягнення за яким здійснюється у безспірному порядку.

2. Господарський суд може застосувати інші заходи забезпечення позову або кілька способів забезпечення позову.

3. Заходи забезпечення позову повинні бути адекватними заявленим вимогам.

4. Законами України може бути встановлено обмеження щодо застосування заходів забезпечення позову, якщо це може бути пов’язано з інтересами національної безпеки, загрозою життю і здоров’ю громадян.

Стаття 90. Розгляд заяви про забезпечення позову

1. Заява про забезпечення позову розглядається господарським судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше наступного робочого дня після її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

2. Якщо заява про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим статтею 135 цього Кодексу, господарський суд залишає заяву без руху відповідно до правил, визначених статтею 139 цього Кодексу. Про залишення заяви без руху заявник повідомляється не пізніше наступного робочого дня після постановлення ухвали. Після усунення недоліків заява про забезпечення позову розглядається господарським судом не пізніше наступного робочого дня.

3. Господарський суд відмовляє у забезпеченні позову, якщо відсутні підстави, передбачені статтею 88 цього Кодексу. Господарський суд не може відмовити у забезпеченні позову, якщо заявником відповідно до вимог статті 91 цього Кодексу надано зустрічне забезпечення.

4. Про забезпечення позову або відмову в забезпеченні позову господарський суд виносить ухвалу. Копії ухвали про забезпечення позову не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилаються особам, які беруть участь у справі, іншим особам, на яких господарським судом покладено обов’язок з виконання заходів забезпечення позову, а також (залежно від способу забезпечення позову) — державним органам, що здійснюють державну реєстрацію нерухомості або прав на неї.

5. Копія ухвали про відмову в забезпеченні позову надсилається заявнику.

6. Клопотання про забезпечення позову, що міститься в позовній заяві, розглядається господарським судом у порядку, встановленому цією статтею, окремо від інших вимог та клопотань, що містяться в позовній заяві.

Стаття 91. Зустрічне забезпечення

1. Зустрічне забезпечення полягає у внесенні особою, яка заявила клопотання про забезпечення позову, коштів на реєстраційний рахунок господарського суду в органах Державного казначейства або надання гарантії, поручительства чи іншого виду забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути заподіяні відповідачу забезпеченням позову. Зустрічне забезпечення здійснюється на вимогу господарського суду або за ініціативою заявника. Відповідач може внести на реєстраційний рахунок господарського суду в органах Державного казначейства грошову суму в розмірі вимог позивача взамін заходів забезпечення позову про стягнення коштів. Розмір зустрічного забезпечення повинен бути достатнім для відшкодування відповідачу можливих збитків, але не меншим ніж половина вартості позовних вимог майнового характеру.

2. Заяву про зустрічне забезпечення господарський суд розглядає не пізніше дня її надходження і виносить ухвалу про зустрічне забезпечення, в якій зазначаються розмір зустрічного забезпечення та строк його надання, який не може перевищувати семи днів з дня винесення ухвали. Копії ухвали надсилаються особам, які беруть участь у справі, не пізніше наступного дня після винесення ухвали.

3. У разі винесення ухвали про зустрічне забезпечення господарський суд не розглядає заяву про забезпечення позову до надання господарському суду документа, що підтверджує здійснення зустрічного забезпечення.

4. У разі подання до господарського суду такого документа або після закінчення строку, зазначеного в ухвалі про зустрічне забезпечення, господарський суд не пізніше наступного дня розглядає заяву про забезпечення позову в порядку, встановленому статтею 90 цього Кодексу. Подання відповідачем документа, що підтверджує здійснення зустрічного забезпечення, є підставою для відмови у забезпеченні позову або скасування забезпечення позову.

5. Неподання заявником документа, який підтверджує здійснення зустрічного забезпечення у строк, зазначений в ухвалі, може бути підставою для відмови у забезпеченні позову.

Стаття 92. Заміна способу забезпечення позову або його скасування

1. Господарський суд може за заявою однієї із сторін допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну забезпечення розглядається господарським судом не пізніше наступного дня з моменту надходження заяви за правилами, встановленими цією главою.

2. Господарський суд за заявою особи, яка бере участь у справі, може скасувати забезпечення позову.

3. Питання про скасування забезпечення позову вирішується суддею одноособово без виклику осіб, які беруть участь у справі, протягом п’яти днів з дня надходження заяви до господарського суду. У разі подання відповідачем документа, що підтверджує здійснення зустрічного забезпечення, суд розглядає заяву не пізніше наступного дня після подання цього документа.

4. Про скасування або про відмову у скасуванні забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу. Копії ухвали про скасування забезпечення позову не пізніше наступного дня після її винесення надсилаються особам, які беруть участь у справі, іншим особам, на яких господарським судом покладено обов’язок з виконання заходів забезпечення позову, а також (залежно від способу забезпечення позову) — державним органам, що здійснюють державну реєстрацію нерухомості або прав на неї.

Стаття 93. Виконання ухвали господарського суду про забезпечення позову

1. Ухвала господарського суду про забезпечення позову звертається до виконання негайно в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та цим Кодексом. На підставі ухвали про забезпечення позову видається виконавчий лист.

2. За невиконання ухвали про забезпечення позову особою, на яку судом покладено обов’язки з виконання заходів забезпечення позову, може бути накладено судовий штраф у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

3. У разі коли у процесі виконання ухвали господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти чи інше майно, що належать відповідачу, відповідач надав зустрічне забезпечення шляхом внесення на реєстраційний рахунок господарського суду в органах Державного казначейства коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії, поручительства, іншого виду забезпечення на ту ж суму, він вправі звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з клопотанням про скасування забезпечення позову, яке розглядається відповідно до статті 90 цього Кодексу.

4. У разі задоволення позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до фактичного виконання рішення господарського суду.

5. У разі відмови у задоволенні позову, залишення позову без розгляду, припинення провадження у справі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням господарського суду.

6. Спори про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням ухвали господарського суду про забезпечення позову, розглядаються тим же господарським судом.

Стаття 94. Попередні заходи забезпечення позову

1. Господарський суд за заявою фізичної або юридичної особи вправі прийняти попередні заходи забезпечення позову, спрямовані на забезпечення майнових інтересів заявника до пред’явлення позову.

2. Попередні заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за правилами, встановленими цією главою, з особливостями, визначеними цією статтею.

3. Заява про забезпечення майнових інтересів подається до господарського суду за місцем перебування заявника або за місцем перебування коштів чи іншого майна, стосовно яких заявник заявляє клопотання про вжиття заходів для забезпечення майнових інтересів, або за місцем порушення прав заявника.

4. Одночасно з поданням заяви про забезпечення майнових інтересів заявник подає до господарського суду документ, що підтверджує надання зустрічного забезпечення в розмірі зазначеної в заяві суми забезпечення майнових інтересів. У разі неподання зазначеного документа господарський суд вправі запропонувати заявнику надати зустрічне забезпечення відповідно до статті 91 цього Кодексу і залишає заяву про забезпечення майнових інтересів без руху за правилами статті 139 цього Кодексу до подання документа, що підтверджує надання зустрічного забезпечення.

5. Про забезпечення майнових інтересів господарський суд виносить ухвалу. В ухвалі встановлюється строк, що не перевищує п’ятнадцяти днів з дня винесення цієї ухвали, для подання позовної заяви за вимогою, у зв’язку з якою судом вжито заходів для забезпечення майнових інтересів заявника.

6. Боржник за вимогою, у зв’язку з якою господарським судом вжито попередніх заходів забезпечення позову, може звернутися до суду із заявою про заміну цих заходів зустрічним забезпеченням відповідно до статті 91 цього Кодексу.

7. Позовна заява подається заявником до господарського суду, який виніс ухвалу про забезпечення майнових інтересів, чи до іншого суду, про що заявник повідомляє господарський суд, який виніс зазначену ухвалу.

8. У разі неподання заявником позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі господарського суду про забезпечення майнових інтересів, забезпечення скасовується тим же господарським судом. Про скасування забезпечення майнових інтересів виноситься ухвала. Копії ухвали надсилаються заявнику та іншим заінтересованим особам не пізніше наступного дня після винесення ухвали.

9. У разі подання заявником позовної заяви за вимогою, у зв’язку з якою господарським судом вжито заходів для забезпечення майнових інтересів заявника, ці заходи діють як заходи забезпечення позову.

10. Фізична або юридична особа, якій забезпеченням майнових інтересів до пред’явлення позову заподіяно збитки, вправі вимагати від заявника їх відшкодування, якщо заявником у встановлений судом строк не було подано позовну заяву за вимогою, у зв’язку з якою господарським судом було вжито заходів для забезпечення майнових інтересів, чи якщо судовим актом господарського суду, що набрав законної сили, у позові відмовлено.

Глава 7.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ

Стаття 95. Види процесуальних строків

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом або призначаються господарським судом, якщо вони не встановлені законом.

Стаття 96. Обчислення процесуальних строків

Строки, встановлені законом або призначені господарським судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна настати, або часом, протягом якого процесуальна дія повинна бути вчинена.

Стаття 97. Закінчення процесуальних строків

1. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

2. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

3. Якщо строки визначаються днями, їх обчислюють з дня, що настає після того дня, з якого починається строк. Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, останнім днем строку вважається перший після нього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна настати, розпочинається наступного дня після настання події.

4. Останній день строку триває до 24 години, але у разі, коли процесуальну дію необхідно вчинити безпосередньо в господарському суді або на іншому підприємстві, в установі, організації, де робочий день закінчується раніше, строк спливає в момент, коли закінчується робочий день або припиняються відповідні операції.

5. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту, телеграф чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Стаття 98. Зупинення процесуальних строків

Перебіг усіх процесуальних строків у справі, які не закінчилися, зупиняється в разі зупинення провадження у справі. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Стаття 99. Наслідки пропуску процесуальних строків

1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного господарським судом строку.

2. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо господарський суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Стаття 100. Поновлення та продовження процесуальних строків

1. Господарський суд за заявою особи, яка бере участь у справі, може поновити пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Господарський суд може продовжити встановлені ним процесуальні строки за заявою особи, яка бере участь у справі.

2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує господарський суд, у якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого слід було подати документ з викликом сторін і повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню порушеного перед судом питання.

3. Одночасно із заявою про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ, стосовно якого цю заяву подано.

4. У разі коли стороні чи іншій особі, яка бере участь у справі, господарським судом призначено строк для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, від яких залежить подальший рух справи, пропуск строку не звільняє таку особу від обов’язку вчинити цю процесуальну дію.

5. З питань, зазначених у цій статті, виносяться ухвали.

Глава 8.
СУДОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ І ВИКЛИКИ

Стаття 101. Судові повідомлення і виклики

1. Господарський суд повідомляє або викликає осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників судового процесу про час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії шляхом надсилання копії відповідного судового акта, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Судовий акт, яким повідомляються учасники судового процесу про час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, повинен бути вручений завчасно, а судовий акт, яким викликаються учасники судового процесу, — з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки до господарського суду і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ятнадцять днів. У разі термінової необхідності господарський суд може сповістити або викликати осіб, які беруть участь у справі, інших учасників господарського процесу телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку.

3. Судовий акт надсилається господарським судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною особою, яка бере участь у справі, або за місцезнаходженням юридичної особи (її відокремленого підрозділу, якщо позов виник з його діяльності), або за місцем проживання фізичної особи. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо відповідно до закону в установчих документах не зазначено інше.

4. Іноземні особи повідомляються господарським судом за правилами, встановленими у цій статті, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародними договорами України.

Стаття 102. Зміст судового акта, яким повідомляються або викликаються учасники судового процесу

Судовий акт, яким повідомляються або викликаються до господарського суду учасники судового процесу, повинен містити:

1) найменування особи, якій адресується судовий акт;

2) найменування та адресу господарського суду із зазначенням місця, дня і часу явки за викликом;

3) назву справи, за якою здійснюється виклик;

4) вказівку про те, ким є особа у судовому процесі;

5) вказівку про те, які дії і в який строк повинна або має право вчинити особа, яка повідомляється або викликається господарським судом.

Стаття 103. Порядок надсилання господарським судом копій судових актів

1. Копія судового акта надсилається господарським судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом вручення адресату безпосередньо в господарському суді чи за місцезнаходженням адресата.

2. У разі коли копія судового акта вручається адресату або його представнику безпосередньо в господарському суді або за їх місцезнаходженням, вручення здійснюється під розписку.

3. У разі коли повідомлення або виклик осіб, які беруть участь у справі, інших учасників господарського процесу здійснювався телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку, на копії переданого тексту, що залишається в господарському суді, зазначаються прізвище, ім’я, по батькові та ініціали особи, яка передала цей текст, дата і час його передачі, а також прізвище, ім’я, по батькові особи, яка його одержала.

4. У разі відмови адресата від одержання копії судового акта особа, яка її доставляє чи вручає, повинна зафіксувати відмову шляхом зазначення про це на копії судового акта, що підлягає поверненню до господарського суду.

5. Документи, які підтверджують надіслання господарським судом копій судових актів та їх одержання адресатом у порядку, встановленому цією статтею (повідомлення про вручення, розписка, інші документи), приєднуються до матеріалів справи.

Стаття 104. Належне повідомлення

1. Особи, які беруть участь у справі, та інші учасники господарського процесу вважаються повідомленими належним чином, якщо до початку судового засідання, проведення окремої процесуальної дії господарський суд має відомості про одержання адресатом надісланої йому копії судового акта.

2. Особи, які беруть участь у справі, та інші учасники господарського процесу також вважаються повідомленими належним чином господарським судом, якщо:

1) адресат відмовився від одержання копії судового акта і ця відмова належним чином зафіксована;

2) незважаючи на поштове повідомлення адресат не з’явився за одержанням копії судового акта, надісланої господарським судом у встановленому порядку, про що підприємство зв’язку поінформувало господарський суд;

3) копія судового акта, надіслана господарським судом за останнім відомим суду місцезнаходженням юридичної особи, місцем проживання громадянина, не вручена у зв’язку з відсутністю адресата за цією адресою, про що підприємство зв’язку поінформувало господарський суд.

Стаття 105. Обов’язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти господарський суд про зміну свого місця проживання та про причини неявки в судове засідання

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти господарський суд про зміну свого місця проживання під час здійснення провадження у справі. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання копія судового акта надсилається за останньою відомою суду адресою і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У разі коли особа, яка бере участь у справі, повідомляла господарському суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, вона повинна поінформувати господарський суд про їх зміну під час здійснення провадження у справі.

2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Глава 9.
СУДОВІ ВИТРАТИ

Стаття 106. Види судових витрат

1. Судові витрати складаються з державного мита, витрат, пов’язаних з розглядом справи, і канцелярських витрат.

2. Державне мито справляється із позовних заяв, інших заяв та скарг. Розмір державного мита, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється законом. Господарський суд за обгрунтованим клопотанням заявника або позивача може розстрочити або відстрочити сплату державного мита.

3. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу, судовими викликами і повідомленнями;

2) суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам (експертним установам), спеціалістам, перекладачам;

3) витрати, пов’язані з проведенням огляду на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

4. До канцелярських витрат належать витрати, пов’язані з оформленням та видачею судових актів, наказів господарського суду, виконавчих листів, інших документів та матеріалів, а також витрати, пов’язані з виготовленням та посвідченням копій цих документів, листуванням.

Стаття 107. Ціна позову

1. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою;

2) у позовах про визнання права власності на майно або про його витребування — вартістю цього майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою всіх вимог.

2. За позовами про визнання права, в тому числі права власності, права користування, права володіння, права розпорядження, державне мито сплачується в розмірах, встановлених для позовів немайнового характеру.

3. У разі збільшення розміру позову недоплачену суму державного мита належить внести одночасно із заявою про збільшення позовних вимог. У разі зменшення позовних вимог, відмови від позову, припинення провадження у справі у зв’язку з укладенням мирової угоди, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктами 3 — 9 частини першої статті 186 цього Кодексу, сплачена сума державного