Судова влада може опинитися в залежності тепер уже не від виконавчої влади, а від законодавчої
Почесному президенту
Шановний Леоніде Михайловичу! Впевнений, що всі судді України вдячні вам за принципову позицію і безпосередню участь у вирішенні питань розбудови судової влади, утвердженні не на словах, а на ділі незалежності та недоторканності суддів, а отже, й у подальшому становленні демократії в державі. Що стосується вашого звернення, то, на мій погляд, пропозиції народних депутатів Б.Губського, О.Задорожнього, А.Мокроусова та О.Климпуша про обрання суддів на адміністративні посади органами суддівського самоврядування, безумовно, є кроком уперед порівняно з нинішнім порядком їх призначення. Проте запропонований порядок обрання голови (заступника голови) суду зборами суддів містить у собі вади, які можуть призвести до негативних наслідків. Навряд чи можна його вважати ефективним. По-перше, за будь-яких умов це призведе до штучного поділу колективу на прибічників і противників претендента на посаду голови (заступника голови) суду та може створити нездорову психологічну атмосферу в суддівському колективі. Практика призначення голів новоутворених міськрайсудів показала, що за наявності кількох претендентів і після призначення одного з них на керівну посаду «виборчі процеси» в колективах тривалий час не вщухають. По-друге, відповідно до стст.24, 28, 29 закону «Про судоустрій України» на голів (заступників головів) міського, апеляційного судів покладено здійснення організаційного керівництва діяльністю відповідних судів. Якщо ж названі посадові особи обиратимуться зборами суддів, то надалі виконання ними адміністративних обов’язків певною мірою буде Не можна погодитися з пропозицією народних депутатів і про затвердження рішення зборів суддів чи пленуму вищого спеціалізованого суду Верховною Радою. Фактично це суперечитиме Конституції, яка таких повноважень парламенту не надає. Крім того, при затвердженні в такому порядку кандидатур на адміністративні посади в судах рішення як пленуму, так і органів суддівського самоврядування, в тому числі й Ради суддів України, буде зведено нанівець. Вирішальним при цьому стане перш за все висновок профільного комітету Верховної Ради про рекомендацію (або відмову в ній) на адмінпосаду в суді, що фактично не відрізняється від чинного порядку призначення суддів на адмінпосади. Слід також мати на увазі, що й під час розгляду кандидатур на адмінпосади в судах у комітеті, і на пленарному засіданні Верховної Ради народні депутати будуть намагатися впливати на даний процес з метою призначення на зазначені посади певних осіб. Отже, в разі реалізації запропонованого порядку призначення суддів на адмінпосади судова влада може опинитися в залежності тепер уже не від виконавчої влади, а від законодавчої. На наш погляд, призначення в усіх судах загальної юрисдикції суддів на адміністративні посади строком на п’ять років та звільнення з цих посад має здійснюватися Пленумом Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду на підставі рекомендації Ради суддів України. Така практика існувала в 90-х роках минулого сторіччя і виявилася винятково позитивною та вдалою. З повагою Микола СЕЛІВАНОВ, |
Останнє засідання Ради суддів України виявило деякі розбіжності в поглядах суддів і працівників ДСАУ на свої обов’язки і напрями роботи цієї структури. І, хоча з боку суддів відчувався певний тиск, перші особи судової адміністрації будь-яким чином намагалися згладити всі гострі кути. В розрізі таких натягнутих відносин «ЗіБ» вирішив поспілкуватися з головою ДСАУ Володимиром Карабанем на одну з найболючіших тем судової системи — про її фінансування.