«Велике оцінюється здалеку», — каже народна мудрість. Тому тепер, коли минув рік від часу революції під помаранчевими стягами і з багатообіцяючими гаслами, можна оцінювати потрібність тих подій. І хоча тепер «помаранчева революція» сприймається зовсім по-іншому, ніж торік, вона таки здобула визначне місце в історії нашої держави. «ЗіБ» вирішив ознайомити читачів з оцінками революційних подій, зробленими народними депутатами. Лесь ТАНЮК, голова Комітету з питань культури і духовності: — Мабуть, найбільшим зрушенням в українській свідомості. Настала та критична хвилина, коли в людях заговорила гордість і вони не змогли далі жити на колінах. Найважливіше, що ця революція відбулась у формі високої моральності, що стало здивуванням і прикладом не лише для нас, а й для цілої Європи. Українець відчув привабливий запах свободи і познайомився із собі подібними з інших регіонів. Авжеж, було б краще, якби нова влада встигла зробити більше корисного з того арсеналу заходів, на який сподівалися люди. Але мудріші з учасників майдану розуміють, що гасло «Все і негайно!» — утопічне. І все одно, відчувши запах свободи, люди вже не повернуться в старі стійла і не будуть слухняною отарою. Валерій ЛЕБЕДІВСЬКИЙ, голова підкомітету з питань адаптації законодавства Комітету з питань європейської інтеграції: — Завдяки «помаранчевій революції» люди відстояли своє право голосу і свою свободу. Відтоді майдан не тільки почав писатися з великої літери, він став проявом свободи й демократії, початком будівництва нової держави, справді нової та демократичної. «Помаранчева революція» дала старт новому періоду в історії сучасної України — епосі розбудови демократичної держави. За важливістю цю подію варто порівняти зі здобуттям незалежності. Юрій СОЛОМАТІН, секретар Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи: — Пересічному, або «маленькому» українцеві «помаранчева революція» створила хибне уявлення про «свободу слова» і «свято демократії». Свобода слова залишилася в тих, хто володіє телеканалами та іншими ЗМІ, а вихід на майдан — це лише випускання пари у свисток. Буржуазна демократія, зокрема українська, — це завжди демократія для більш загартованої та згуртованої меншості. Л.Кучма став Президентом за підтримки лише 45% виборців, які мають право виборчого голосу, В.Ющенко — 40%, поляк Лех Качинський — 27%!!! Про яку демократію йдеться? Це поневолення більшості з боку меншості! В’ячеслав КОВАЛЬ, голова фракції Народного руху України: — Перш за все «помаранчева революція» дала українському народові свободу, по-друге, ця свобода була багатогранною — свобода слова, свобода вибору, свобода переконань, по-третє, надію і віру у велике майбутнє України. Нині багато можна почути нарікань про нездійснені обіцянки, які проголошувалися на майдані. Однак варто з холодною головою проаналізувати історію світових революцій, і всі ми побачимо, що кожна революція несе позитивні зміни, але має і свої розчарування. Кожен громадянин незалежної держави України отримав нарешті унікальну можливість уперше самостійно, без будь-якого втручання ззовні реалізувати свій вибір і обрати Президента, і це виборче право вже ніколи не забере жодна влада. Віталій КОРЖ, член фракції БЮТ: — «Помаранчева революція» — це маяк помаранчевого світла, запаленого Україною у листопаді минулого року. Це світло сяє не тільки Україні. За ним активно спостерігають у всьому світі і, сподіваюсь, визначатимуть свій майбутній шлях багато країн і народів. Головне досягнення «помаранчевої революції» в тому, що вона змінила світогляд українців. Вони відчули себе нацією в найкращих рисах, які плекали у своїй свідомості багато віків. У нашого народу прокинулися національна свідомість, національна гордість. Він відчув, що може цивілізованими методами впливати на владу, відстоювати свої права. Люди нарешті побороли стереотип меншовартості. Олександр БАНДУРКА, перший заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності: — «Помаранчева революція» була захопленням влади. В жодній країні в конституції чи іншому законодавстві не передбачено волевиявлення народу через революції, а передбачено через вибори, референдуми, опитування. Жоден закон не передбачає революцію як форму зміни влади, і з цього погляду кожна революція є незаконним явищем. Що дала «помаранчева революція» пересічному українцю? Погіршення життя, зростання бідності й злиденності. Микола МАРТИНЕНКО, керівник фракції НСНУ: — Для мене «помаранчева революція» — це свято. Свято свободи. Недарма 22 листопада українці так щиро святкували річницю своєї перемоги над режимом, який приніс Україні немало горя, тягнув нас назад в історичному розвитку. Річницю майдану ми зустріли з радістю і надією. Радість — від того, що не реалізувалися страшні для України сценарії «чисто конкретної» влади. І в цьому заслуга майдану. Надія — на те, що всі сьогоднішні труднощі і чвари будуть подолані демократичним, прозорим шляхом вільними і свідомими людьми. Український народ отримав унаслідок «помаранчевої революції» найголовніше — свободу. І не лише свободу слова, про що люблять говорити журналісти, а й свободу демократично обирати владу, свободу у веденні свого бізнесу тощо. «Помаранчева революція» принесла немало як політичних, так і економічних та соціальних позитивів. Валерій АСАДЧЕВ, заступник голови Комітету з питань бюджету: — Сьогодні згадуєш події річної давнини, і як завжди все порівнюєш. І от сьогодні я порівнював. Вранці я не помітив жодної машини з помаранчевою стрічкою. Я не помітив жодної людини в помаранчевому. А рік тому на кожній машині були стрічки, кожна людина, яка йшла із сумочкою, прикрашала її помаранчевою стрічкою. Ми повинні запитати себе: чому так сталося?! Просто можна себе в променях майдану тішити довго. Для мене це дуже болючі проблеми, бо я також був на майдані! І мені дуже сподобалося, коли хтось сказав, що ті, хто стояв на трибуні, то, мабуть, вони свої питання здебільшого вирішили. А ті мільйони, які стояли на майдані, своїх проблем поки що не вирішили й чекають на їх вирішення. Михайло Волинець, член фракції БЮТ: — Особисто для мене «помаранчева революція» — яскравий прояв потужного національного сплеску волі кожного небайдужого українця. Головна причина цього сплеску полягала в цинічному нехтуванні корумпованою провладною верхівкою всіма моральними нормами, людською гідністю та громадянськими почуттями українців. Саме здобуття перемоги на майдані дало можливість сформулювати визначальні речі для України — орієнтацію на Захід, СОТ, євроінтеграцію, виведення національної економіки з-під іга корумпованої олігархічної системи. Сергій Бичков, член фракції «Наша Україна»: — Це було й серйозне випробування для моїх друзів, рідних і близьких. На жаль, на цьому шляху не обійшлося без втрат, оскільки не всі витримали іспит на відповідність високим демократичним стандартам і зараз чекають справедливого покарання. Перемога революції дуже переконливо засвідчила, що ніякі технології, спрямовані на фальсифікацію результатів виборів, не можуть перешкодити вільному волевиявленню українців. Вона остаточно зламала багато стереотипів щодо українців, і сьогодні ми відчуваємо поважне ставлення до нас із боку світової спільноти. Але багато людей чекають, коли високої планки, встановленої майданом, досягнуть і ті, які взяли на себе відповідальність за подальшу розбудову нашої держави на всіх рівнях. Сергій КІРОЯНЦ, голова підкомітету з питань зовнішніх запозичень та державного боргу Комітету з питань фінансів і банківської діяльності: — Я вважаю, що це була не революція. Це було обурення народу та інтелігенції тією ситуацією в З одного боку, після «помаранчевої революції» начебто не зменшилося проблем, а з іншого — можна відзначити досить багато позитивних змін. Це й більш соціально спрямована політика (виплати пенсіонерам, турбота про матерів-породіль та інше), і свобода слова, і свобода ЗМІ, в тому числі електронних, стала більшою. Внутрішній дискомфорт і нерозуміння шляху, куди ми йдемо, невизначеність і невпевненість у майбутньому й досі, на жаль, збереглися. Це відчуття є в інтелігенції та в інших прошарків населення. Степан ХМАРА, заступник голови Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»: — Епохальною подією, яка започаткувала перехід від авторитарно-кримінальної диктатури до демократичної системи влади. Для мене це було велике щастя — брати участь у революції, без якої Борис БЕСПАЛИЙ, секретар Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування: — «Помаранчева революція» для мене була і є святом. Але після свята настають робочі будні, про що я теж не забуваю. «Помаранчева революція» по-перше, дала свободу. Як приклад, подивіться на киян: вони вже не просять у влади, а вимагають. Добились волі — доб’ємось і правди! По-друге, вона дала підвищення пенсій, зарплат, соціальних виплат. По-третє, чесну владу, яка чи не вперше в історії України виконує свою програму: збільшення надходжень до бюджету на 70%, прозора й вигідна приватизація, нові робочі місця, скорочення терміну служби в армії, виведення миротворців з Іраку та багато іншого. Йосип Вінський, уповноважений представник фракції СПУ: — «Помаранчева революція» — це своєрідний морально-етично-політичний феномен, який продемонстрував настрої людей, котрі хотіли змін, хотіли свободи, хотіли нового життя. Однак через низку невдалих кадрових, організаційних, політичних кроків Президента, а також дії людей, недавно наближених до нього, наше суспільство, яке тоді було на такому високому піднесенні, нині, на жаль, чимало втратило. Фактично в Україні втрачено дух майдану. Зараз часто кажуть, що люди мали дуже високий рівень очікувань від влади. І правильно, я абсолютно це поділяю, тому що переконаний: якби в нашій державі перестали красти, життя людей обов’язково покращилося б. Юрій ДІДЕНКО, член фракції НРУ: — Українці заслужено здобули перемогу над тоталітарною авторитарною системою, вибудованою за багато років, та підтвердили статус великої нації, здатної постояти за себе. Піднявшись із колін, ми зрозуміли, що є народом, а не населенням, яке проживає на українських землях. Якщо ще вчора десятки тисяч гордо називали себе українцями, то сьогодні це мільйони. І основне, що цю гордість за українців відчуває кожен. В державі запанувала свобода слова, будь-яка політична сила має можливість висловити свою позицію. Українці, які вийшли на майдани й показали владі, що можуть захистити принципи свободи та демократії, нині творять нові міні-майдани, де відстоюють свої права. Олена БОНДАРЕНКО, член фракції «Наша Україна»: — Дні «помаранчевої революції» для мене — найщасливіші дні життя. Я зрозуміла, як сильно люблю кожну людину в кожному селі й місті. Без перебільшення, я відчула, що означає бути готовою віддати життя за народ, який складається з окремих доль, життів, облич... Революція стала для мене нагодою втілити ці почуття. Можливо, це дещо романтичні речі, але революція, до того ж мирна, завжди несе в собі елемент романтизму, без цього вона була би просто неможливою. Інша річ, що її плодами користуються, м’яко кажучи, зовсім не романтичні люди. Революція дала українцям змогу повірити в себе, в можливість впливати на перебіг подій, на владу, на власне життя й життя країни. Революція дала українцеві внутрішню свободу, яку вже жодна влада не зможе відібрати. А значить, революція дала силу відстоювати свої права й надалі. Володимир ГОШОВСЬКИЙ, позафракційний: — Протистояння на майдані було закономірним наслідком розвитку України як держави. Майдан став результатом протидіючої сили в цій стиснутій пружині. З’явився мотив — фальсифікації результатів президентських виборів. Пружина різко випрямилася і тепер розгойдується в повітрі й чекає, поки її зафіксують у зручному положенні. А народ чекає стабільності та порядку, але саме цього перед парламентськими виборами ніхто з представників старих політичних сил дати й не може. Сподіваюся, «помаранчева революція» дала простому українцю усвідомлення того, що він свій у своїй країні. Простіше кажучи, майдан став для українського народу тим будмайданчиком, на якому тепер слід зводити будівлю. Людмила КИРИЧЕНКО, член фракції «Регіони України»: — Для мене «помаранчева революція» і події на майдані — це біль. Біль за мільйони обдурених і зраджених людей. На мій погляд, на майдані було знехтувано віру й надію нашого народу. Події на майдані дали можливість кожному «маленькому» українцю відчути свою значущість у вивирішенні головних політичних проблем країни. Виявилося, що народ може не тільки брати участь, а й впливати на процеси перетворення в Україні. На майдані люди відчули, що вони не гвинтики, а величезна творча сила, й ми віримо, що цей самий народ зробить правильний вибір у березні 2006 року. Люди стали активними політичними гравцями, і лише за їх безпосередньої участі в наступних виборах, можливо, щось зміниться в країні. Підготувала |