Глава держави спробував перехопити ініціативу за підсумками програних ним парламентських виборів. Хоча результат «НУНС» мав би стати гарним уроком для «антикризових менеджерів» з вул. Банкової. Однак два тижні, які країна провела в очікуванні офіційного оголошення Центрвиборчкомом результатів виборів, дали можливість політикам пограти на нервах одне в одного.

Реванш на тлі провалу

Ще за три тижні до виборів Віктор Балога давав прогноз, що «помаранчевий» мегаблок набере 20%. За тиждень до голосування глава Секретаріату запевняв, що вони матимуть щонайменше 17%. У результаті «НУНС» отримав 14,15%. Це аж на 0,2% краще, ніж на виборах-2006.
Але якщо порівняти не відсотки, а кількість тих, хто проголосував, то картина виглядає зовсім погано: рік тому за блок В.Ющенка проголосували майже на 250 тис. чоловік більше, ніж зараз. І це враховуючи те, що у 2006 році глава держави не брав участі у виборчій кампанії свого блоку, максимально від них усунувшись. Цього разу білборди з його зображенням були встановлені вздовж усіх автотрас України, Президент прямо агітував за «НУНС», а в останні дні провів кількагодинні прямі ефіри з непрямою пропагандою свого блоку.
Ще більш парадоксальним є те, що так широко рекламована В.Кириленком чистка «Нашої України» не дала жодного результату. Неймовірно, але з Петром Порошенком вони набрали більше голосів, ніж без нього!
Шокує також ефект злиття «Нашої України» з «Народною самообороною». Вони не тільки не досягли синергії, але навіть не просумували свої рейтинги. «Наша Україна» як пісок поглинула відсотки Юрія Луценка, а електорат екс-міністра внутрішніх справ відійшов до Юлії Тимошенко.
І тепер на тлі провалу «НУНС» В.Ющенко вирішив виправити ситуацію.

Позиційна жертва

«Я даю доручення Партії регіонів, БЮТ, «Нашій Україні» — «Народній самообороні» разом з іншими переможцями виборів розпочати попередні політичні консультації щодо формування більшості в парламенті й уряді», — заявив глава держави в спеціальному зверненні до нації. Ця фраза викликає, щонайменше, здивування.
Можливо, Президент живе за старою редакцією Конституції, яка вже не є чинною три роки. Можливо, він уже мислить категоріями нової Конституції, яку тільки обіцяє прийняти на референдумі. Можливо, він надто багато дивився сюжетів про В.Путіна на російському телебаченні. Але за нинішнім Основним Законом В.Ющенко не має права комусь доручати проводити консультації щодо створення коаліції. Його функція полягає в тому, що він вносить на затвердження парламенту запропоновану коаліцією кандидатуру Прем’єра.
І ще: якщо раніше дехто міг трактувати Конституцію таким чином, що Президент може відхилити кандидатуру глави уряду, то тепер такого права в В.Ющенка немає. Подобається комусь закон про Кабмін чи ні, однак зараз він діє в Україні (зокрема й завдяки Ю.Тимошенко, яка завбачливо віддала голоси своєї фракції на подолання президентського вето). І згідно з цим нормативним актом якщо глава держави не вносить на затвердження парламенту кандидатуру Прем’єра, то це робиться без його участі.

Шах королеві

За два дні до виборів усі телеканали транслювали заяву В.Ющенка на зустрічі з Ю.Тимошенко: «Ніякої іншої коаліції, крім демократичної, не буде». Тепер Президент окреслює формат широкої коаліції — і у своїй промові жодного разу не згадує слово «демократична».
Пояснення цьому можуть бути різними.
В.Ющенко веде тонку політичну гру. Як справжній лідер нації, він показує, що знову стоїть над бійкою і пропонує всім створювати коаліцію — але при цьому в закритому режимі дав установку «НУНС» ні з ким, крім БЮТ, і, можливо, Блоку Володимира Литвина, не об’єднуватися. Таким чином, Президент зберіг обличчя перед Ринатом Ахметовим, якщо давав йому якісь гарантії, коли переконував «донецьких» змиритися з розпуском попередньої Верховної Ради.
Глава держави таки веде тонку гру, а своєю заявою прагне зменшити апетити БЮТ або, в разі залучення до коаліції, В.Литвина. Він їм показує, що в Банкової є поле для маневру.
В.Ющенко хоче долучити до «помаранчевих» ще й Партію регіонів, щоб мати гарантії політичної стабільності. Перебування 175 депутатів-«регіоналів» у опозиції буде фактором постійного конфлікту. Тому Президент пропонує поділити владний пиріг, залучивши туди і «донецьких», однак при цьому не робити Партію регіонів суб’єктом коаліції. Це дозволятиме Ю.Тимошенко залишити за собою статус мажоритарного учасника коаліції.
В.Ющенко хоче створити широку коаліцію за участю «НУНС», Партії регіонів та БЮТ. Зрозуміло, що участь у такому утворенні є неприйнятною для Ю.Тимошенко. Бо вона втрачає роль старшого партнера, який може диктувати умови, і підриває авторитет тримача ідеалів майдану, що вдарить по президентських перспективах леді Ю. Врешті-решт, залучати ще одного партнера, з яким доведеться ділитися посадами, немає сенсу.
Слід визнати, що в таборі «біло-блакитних» заяві В.Ющенка надзвичайно зраділи, а Сергій Ківалов навіть заявив, що результатами виборів задоволені всі фаворити виборчих перегонів. Цей настрій відрізнявся від настрою Ю.Тимошенко, яка кинулася телефонувати Президенту, але виявилося, що він поза зоною досяжності — на шляху до Німеччини, де він зустрічатиметься... з королевою Швеції.

Дебютний вибір

У нинішніх умовах можливі різні варіанти розвитку цієї шахової партії.
Перший: «НУНС» під тиском В.Ющенка погоджується на союз із Партією регіонів. Прем’єром може стати В.Балога, може залишитися Віктор Янукович, а може прийде хтось третій без амбіцій на президентських виборах 2009 року. Тоді Ю.Тимошенко може або спокійно готуватися до президентських перегонів як лідер усієї західної й центральної України, або запускати механізм розпуску новообраної Верховної Ради.
Ситуація ускладнюється для Президента тим, що БЮТ має понад 150 мандатів у парламенті, тобто в будь-який момент вона може ініціювати дострокові вибори, аргументувавши це недотриманням з боку «НУНС» обіцянок не створювати коаліцію з «регіонами». І нове всенародне голосування принесе БЮТ ще більш переконливу перемогу за рахунок голосів, які вона «відтягне» в «НУНС».
Цей ризик так само розуміє й Секретаріат Президента. Однак він усе одно пішов на те, щоб випустити В.Ющенка з такою неоднозначною промовою до журналістів.
Другий варіант: Юрій Луценко, Давид Жванія, Микола Катеринчук та група інших політиків виступають проти об’єднання з «регіоналами», тоді як частина підкоряється В.Ющенку. Це призводить до розколу «НУНС», радикальне крило якої буде приречене «мігрувати» в бік Ю.Тимошенко та підтримувати її на виборах Президента.

Відмова з підставами

Третій сюжет: «НУНС» вольовим рішенням відмовляється створювати коаліцію за участю «регіоналів» і погоджується підтримати кандидатуру Ю.Тимошенко на посаду Прем’єра. Однак В.Ющенко відмовляється внести її до парламенту. Для цього сценарію Конституційний Суд найближчим часом має скасувати норму закону про Кабмін, яка передбачає, що, в разі незгоди Президента з кандидатурою Прем’єра, вона подається без його участі. Конституційне провадження в цій справі вже відкрито.
Юридичне обгрунтування того, чому В.Ющенко може відхилити несимпатичного йому претендента в Прем’єри, було підготовлено ще рік тому під В.Януковича. Сторона Президента вважає, що він не повинен автоматично подавати кандидатуру, інакше Конституція не давала би йому на це 15 днів.
Найпростіший приклад: підставою для відмови може бути те, що ймовірний Прем’єр у силу свого минулого позбавлений права допуску до державної таємниці. Або претендент у прем’єри не поділяє зовнішній курс на інтеграцію з НАТО, задекларований президентом.
Більш складне обгрунтування невнесення — кандидат на посаду глави уряду своїми заявами, наприклад, підриває основи конституційного ладу, тоді як В.Ющенко є гарантом Конституції та не може цього допустити. Тобто при бажанні для Секретаріату Президента буде нескладно виписати підстави для відмови — пам’ятаючи, як видавалися укази про розпуск парламенту і звільнення суддів КС та членів Вищої ради юстиції.

Коаліційний міттельшпиль

Нарешті залишається очікуваний варіант, коли БЮТ і «Наша Україна» створюють коаліцію, а В.Ющенко вносить кандидатуру своєї давньої союзниці/опонентки на посаду Прем’єра.
Заява В.Ющенка викликала передінфарктний стан у БЮТ. Однак сама Ю.Тимошенко взяла себе в руки і не стала дратувати В.Ющенка своїми справжніми думками. «Я дуже ціную ту єдність між нашою і президентською командами, яка намітилася за останні місяці, і я жодним своїм словом не зруйную надію на цю єдність. Думаю, нічого поганого Президент на увазі не мав», — заявила Ю.Тимошенко на екстреному брифінгу.
Насправді вона розуміє ризики в цій грі і стримує себе. Так, наприклад, кореспондент «Української правди» був свідком того, коли напередодні прес-конференції Ю.Тимошенко викреслила представника «Нашої України» зі списку керівників територіальних виборчих комісій, проти яких БЮТ вимагає порушення кримінальних справ.
Якщо політичний союз В.Ющенка і Ю.Тимошенко відбудеться, постане інша проблема, яка займе думки людей на Банковій, — це створення противаг для лідерки БЮТ на посаді Прем’єра. Тим більше якщо спікером стане лояльний до неї і невпливовий у власному середовищі В’ячеслав Кириленко.
Чого-чого, а довіри в стосунках союзників точно немає. Тому спрогнозувати ендшпіль такої партії ще зарано.