Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф. та Щотки С.О.,
за участю представників ТОВ «Сервісний центр «Металург» — Борець А.Д.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Алан-техно» на постанову Вищого господарського суду від 14.03.2007 №11/321/05 у справі за позовом ТОВ «Алан-техно» до ТОВ «Сервісний центр «Металург» про стягнення 300600 грн. 44 коп. збитків та 30000 грн. моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2005 року ТОВ «Алан-техно» (далі — позивач) подало до Господарського суду Миколаївської області позов до ТОВ «Сервісний центр «Металург» (далі — відповідач) про стягнення 300600 грн. 44 коп. збитків та 30000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті односторонньої відмови відповідача від виконання умов договору перевезень від 15.03.2005 №97/64Д позивач поніс значні збитки у вигляді неодержаних доходів.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2006 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 272403 грн. 20 коп. збитків та 16500 грн. витрат на послуги адвоката. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення обгрунтовано тим, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Дострокове розірвання відповідачем договору від 15.03.2005 №97/64Д позбавило позивача можливості надавати послуги працівникам заводу та отримувати за це оплату.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 5.12.2006 вищевказане рішення суду частково скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Постановою ВГС від 14.03.2007 №11/321/05 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 5.12.2006 залишено без змін.
Ці постанови мотивовані тим, що договір від 15.03.2005 №97/64Д не є договором перевезення в розумінні ст.908 ЦК. Крім того, позивач не довів наявність реальних збитків внаслідок здійснення перевезень працівників заводу іншим перевізником.
У касаційній скарзі ТОВ «Алан-техно» ставиться питання про скасування постанови ВГС від 14.03.2007 №11/321/05 і постанови Одеського апеляційного господарського суду від 5.12.2006 та залишення в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2006. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалою ВС від 10.05.2007 порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови ВГС від 14.03.2007 №11/321/05 за касаційною скаргою ТОВ «Алан-техно».
Заслухавши доповідача, представника ТОВ «Сервісний центр «Металург» та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах ВС вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Касаційна інстанція, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції, зазначила, що предметом зобов’язань за спірним договором є перевезення працівників відповідача з оплатою цих послуг працівниками, що не є договором перевезення в розумінні ст.908 ЦК. Отже, послуги з перевезення працівників відповідача слід визнати правочином щодо організації перевезення на користь третіх осіб, яка законодавством не визначена окремим видом зобов’язання, і відповідальність за невиконання такого зобов’язання визначається умовами договору, укладеного між сторонами, які не суперечать чинному законодавству. Позивач не довів відповідно до вимог стст.32, 33 ГПК наявність реальних збитків внаслідок здійснення перевезення працівників іншим перевізником, витрат, здійснених позивачем, або упущеної вигоди, що передбачено ст.22 ЦК.
Висновки, зроблені Вищим господарським судом, не відповідають даним, що містяться в матеріалах справи, а також нормам матеріального права.
Так, судовими інстанціями встановлено, що 15.03.2005 між сторонами було укладено договір №97/64Д, за умовами якого позивач зобов’язався здійснювати перевезення робітників та службовців ТОВ «Сервісний центр «Металург» автобусами відповідно до «графіків-завдань», затверджених сторонами (додаток №1 до договору).
Згідно з пп.1.2; 1.3 договору позивач та відповідач за три дні письмово повідомляють один одного у випадках зміни режиму роботи, погоджують їх шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до пунктів 2.1.1; 2.1.3 договору автопідприємство зобов’язано забезпечити подачу транспорту і перевезення працівників відповідача.
Згідно з п.5.6 договору всі спірні питання щодо договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у випадку недосягнення згоди — відповідно до чинного законодавства України.
Строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2005.
8.08.2005 позивачем направлено відповідачу лист №717 про підвищення тарифу на перевезення працівників ТОВ «Сервісний центр «Металург» з 10.08.2005.
12.08.2005 відповідачем направлено на адресу позивача пропозицію щодо розірвання договору №97/64Д від 15.03.2005.
Як підстава зроблено посилання на істотну зміну обставин, якими сторони керувались під час укладання договору, зокрема на підвищення вартості тарифу на проїзд.
Листом №720 від 15.08.2005 ТОВ «Алан-техно» відхилило зазначену пропозицію.
Судом першої інстанції правильно зазначено в рішенні, що згідно ст.526 ЦК зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК та ст.188 ГК передбачають, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, він може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Водночас, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний лише за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Таким чином, у разі незгоди з новими тарифами на перевезення та наявністю, на думку відповідача, істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладання договору, ТОВ «Сервісний центр «Металург» мало право звернутись до суду з позовом про розірвання договору.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав договір з іншим перевізником — «АТП—14827», здійснював оплату його послуг та вчиняв перешкоди у здійсненні перевезень працівників заводу транспортом ТОВ «Алан-техно,» відмовившись від виконання своїх зобов’язань за договором.
Надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню згідно п.33 ст.9 закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2000 №1775-ІІІ.
Згідно ст.43 закону «Про автомобільний транспорт» від 5.04.2001 №2344-ІІІ визначення автомобільного перевізника на автобусних маршрутах загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.
1.08.2005 між ТОВ «Алан-техно» як переможцем конкурсу та Миколаївською обласною державною адміністрацією було укладено договір №5-05-1 про перевезення пасажирів на внутрішньообласних приміських автобусних маршрутах строком до 1 серпня 2006 року та договір №2-05-0 про перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських автобусних маршрутах строком до 1 серпня 2006 року.
На момент повідомлення ТОВ «Сервісний центр «Металург» про розірвання договору від 12.08.2005 позивач уже не мав можливості взяти участь у конкурсі по визначенню автомобільного перевізника з метою використання тих автобусів, які були направлені ним на перевезення працівників заводу в період дії договору №97/64Д від 15.03.2005.
Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема відшкодування збитків.
Згідно ст.623 ЦК боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт неможливості використання автотранспорту, який обслуговував ТОВ «Сервісний центр «Металург», та понесення позивачем у зв’язку з цим збитків.
Розмір матеріальних збитків судом встановлено з урахуванням висновків судово-бухгалтерської експертизи та даних, що містяться в матеріалах справи.
Неправильно застосувавши норми матеріального права, суди касаційної та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2006.
Верховний Суд у силу положень стст.6, 8 Конституції не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції і стст.2, 39 закону «Про судоустрій України» в частині визначення статусу Верховного Суду та його завдання — забезпечити законність в здійсненні правосуддя — і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст.11118 ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову ВГС не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 11117 — 11121 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ТОВ «Алан-техно» задовольнити.
Постанову ВГС від 14.03.2007 №11/321/05 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 5.12.2006 скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2006 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.