«Суддя не повинен піддаватися сторонньому впливу і тиску, оскільки, піддавшись раз, він урешті-решт перестане бути суддею»
Столичним обителям Феміди до уваги ЗМІ не звикати, адже саме в Києві сконцентровано всю верхівку судової системи, тут відбуваються найгучніші процеси. Робота вищих інстанцій — під постійним прицілом об’єктивів і відеокамер, про неї вже багато сказано і написано. А ось про діяльність регіональних храмів правосуддя відомо небагато. «ЗіБ» вирішив пролити світло на проблеми, які нині існують у судах різних областей. Ми поспілкувались із головою Апеляційного суду Полтавської області Олександром КАСМІНІНИМ, котрий розповів про труднощі, з якими нині стикаються регіональні законники.
«Маємо зробити все для того, щоб правосуддя було доступним»
— Олександре Володимировичу, 24 березня Вища рада юстиції призначила вас головою Апеляційного суду Полтавської області. Адміністративна посада для вас є не новою, оскільки до цього ви були заступником голови. Утім, що для вас означає очолити суд апеляційної інстанції? Якими були ваші перші кроки як керівника?
— Ви маєте рацію, говорячи про те, що адміністративна посада в апеляційному суді для мене не є новою. Протягом попередніх п’яти років я працював заступником голови Апеляційного суду Полтавської області — головою судової палати в цивільних справах. Фактично очолював апеляційну інстанцію в цивільних справах області.
На першому ж зібранні палати я озвучив своє бачення ролі і значення перебування на посаді голови палати, а саме: голова палати — це перш за все організатор, або, як тепер говорять, менеджер установи. Тому моїм завданням було організувати діяльність усього колективу судової палати в цивільних справах, при цьому не забуваючи, що передусім я суддя, а вже потім — адміністратор. І навпаки, треба, щоб робота голови палати не заважала діяльності останньої.
Тому, очоливши апеляційний суд, своє завдання і головну роль бачу саме в організації його діяльності, виконанні покладених на суд Конституцією і законом «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальними кодексами функцій щодо здійснення правосуддя. Водночас ми маємо зробити все для того, щоб правосуддя для громадян було доступним. Таку вимогу перед судовою владою неодноразово ставив Президент, зокрема і на Х, позачерговому, з’їзді суддів.
30 березня на нараді, проведеній головою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Леонідом Фесенком, за участю суддів Апеляційного суду Полтавської області та голів і суддів місцевих судів області, я наголосив, що своїм головним завданням бачу покращення діяльності як апеляційного суду, так і судів першої інстанції області в частині розгляду судових справ. Над цим якраз ми з колегами і працюємо.
«Робити якісь висновки поки що зарано»
— Як ви ставитеся до нової процедури призначення суддів на посади керівників у судах?
— Суддя — це перш за все особа, яка, застосовуючи закони, повинна сама їх дотримуватись. В ст.20 закону «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено порядок призначення суддів на адміністративні посади. Тому моє ставлення до нової процедури полягає в дотриманні вимог закону, а ось чи правильним є такий законодавчий механізм — покаже час. Очевидно, що позитив у визначеному порядку дійсно є, оскільки у вирішенні кадрових питань беруть участь органи суддівського самоврядування і конституційний орган — Вища рада юстиції.
—Ось уже рік вітчизняна Феміда функціонує в нових законодавчих умовах. За вашими спостереженнями, працювати в судовій системі стало краще чи гірше?
— Будь-яка реформа — це завжди зміни. Про необхідність проведення судово-правової реформи почали говорити ще на етапі розбудови Української держави. Прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» було викликане потребою в покращенні як судової системи нашої країни, так і функціонування судів, у створенні доступного правосуддя, яке б забезпечувало кожному громадянину право на своєчасний розгляд його справи безстороннім судом.
— Як ви оцінюєте якість проведеної судової реформи і яких змін, на ваш погляд, потребує закон «Про судоустрій і статус суддів»?
— Від дня проведення судової реформи, а точніше від дня набрання чинності новим законом «Про судоустрій і статус суддів», пройшло зовсім небагато часу, тому робити якісь висновки поки що зарано. Попрацюємо — побачимо. Але в цілому прийняття вказаного закону оцінюю позитивно.
Хоча через певний час постане питання необхідності розмежування, чи уточнення, повноважень голів судів, керівників апарату, його структурних підрозділів. На мою думку, доцільним було б й існування певного органу при голові апеляційного суду (на зразок президії, яка існувала згідно із законом «Про судоустрій України» в редакції 2002 року, або ж ради) з функціями дорадчого органу, який би готував і обговорював різні питання здійснення правосуддя. Це і підготовка, обговорення, пропозиції щодо судової практики в конкретних категоріях судових справ, вдосконалення управлінських функцій забезпечення діяльності судів, якості надання методичної допомоги судам нижчого рівня тощо.
«Фінансування судів здійснюється лише в частині виплати заробітної плати»
— Якщо погляди стосовно позитивів і негативів реформування Феміди різняться, то майже всі судді сходяться на думці, що фінансової проблеми законодавчі зміни не вирішили. Що потрібно змінити в політиці держави, аби задовольнити потреби третьої гілки влади хоча б наполовину?
— Дійсно, нестачу бюджетних коштів представники судової гілки влади відчувають з року в рік, особливо актуальною ця проблема є для загальної юрисдикції. Не поліпшило фінансового стану і прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів». Як і раніше, фінансування судів здійснюється виключно в частині виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання. Що стосується коштів на інші цілі (капітальний та поточний ремонт, придбання техніки, меблів для залів судових засідань тощо), то вони або взагалі не передбачені в бюджетних асигнуваннях, або в кілька разів менші від фактичних потреб.
— Який стан справ з бюджетними коштами в Апеляційному суді Полтавської області і на що їх вистачає?
— Як й у всіх інших. Так, при потребі на 2011 рік 36589176 грн. загальної суми, яку суд подавав до Державної судової адміністрації в бюджетному запиті, в бюджеті на поточний рік нам виділено лише 12578100 грн., що становить третину від потреби. Окрім того, в бюджетному запиті закладалися 3 млн грн. на капітальний та 267 тис. грн. на поточний ремонт приміщень суду. Проте в бюджеті на 2011 рік на ці потреби не виділено жодної гривні.
Хотілося б окремо сказати про рівень матеріального забезпечення працівників суду, заробітна плата яких фактично близька до рівня мінімальної, що встановлена законом про державний бюджет.
— Наразі одним із можливих варіантів вирішення фінансової проблеми називають ухвалення закону про судовий збір. За вашими прогнозами, чи допоможе це залатати фінансові дірки і чи не буде збільшення суми судового збору перешкоджати доступу до правосуддя?
— Думаю, що прийнятий закон про судовий збір зможе дещо вирішити питання стосовно покращення фінансового забезпечення судів. Водночас це може вплинути на доступ до правосуддя малозабезпечених верств населення.
Судді розуміють, що такий незадовільний фінансовий стан склався через економічні проблеми в державі. Однак покращення стану забезпечення судів необхідне передусім не для суддів та працівників суду, а для громадян, які звертаються до нас по захист своїх прав та законних інтересів.
«Будь-які новації — це передусім розвиток і вдосконалення»
— На одній з міжнародних конференцій, яка проходила недавно в столиці, порушувалося питання щодо вдосконалення функціонування судів. Зокрема, зазначалося, що при оцінюванні якості правосуддя потрібно враховувати не лише рішення, а й те, чи ввічливо ставилися до громадянина у суді, наскільки просто отримати там інформацію, чи своєчасно передаються документи тощо. Яка ваша думка стосовно цього? Чи потрібно, так би мовити, нести культуру в суддівські маси?
— Ще на V з’їзді суддів був затверджений Кодекс професійної етики судді. Як зазначено в ст.1 цього документа, суддя повинен бути прикладом законослухняності , неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Нести культуру в суддівські маси, підвищувати вимоги щодо культури спілкування з громадянами працівників апарату судів необхідно постійно. Громадяни не повинні бачити в суді хамства, зневажливого ставлення до себе і, звісно, байдужості.
— Деякі обителі Феміди беруть активну участь у всіляких пілотних програмах, зокрема стосовно зовнішньої оцінки функціонування суду. Чи проводилися подібні експерименти у вашому суді? І як ви взагалі ставитеся до всіляких новацій, чи відкриті ви для змін?
— Будь-які новації — це передусім розвиток і вдосконалення. Тому я позитивно ставлюся до запровадження новацій в управлінні та організації діяльності судів. У нас до цього часу ще не проводилися зовнішні оцінки функціонування. Втім, думаю, що найближчим часом у нашому суді будуть проведені заходи щодо отримання даних зовнішнього оцінювання нашої роботи, а також запроваджені інноваційні методики і технології.
— До речі, про новації. Нині в усіх судах України діє автоматизована система документообігу. Чи виникають труднощі із застосуванням цього механізму у вашій обителі Феміди і якщо так, то які?
- У нас, як і в місцевих судах області, з 1 січня 2011 року діє автоматизована система документообігу. Дійсно, у функціонуванні цього механізму існують певні недоліки, які в процесі адаптації та вдосконалення програмного продукту, думаю, можна буде усунути. Деякі питання в роботі із цією системою виникають і в нашому суді. Вони передусім пов’язані з необхідністю вдосконалення програмного забезпечення документообігу суду, відсутністю достатніх знань та досвіду працівників апарату суду у зв’язку з нетривалим функціонуванням вказаної системи.
«Намагання вплинути на суддю було, є і буде»
— У свій час ви очолювали місцеву раду суддів. Тепер кількість цих органів суддівського самоврядування скоротили до чотирьох. Чи достатньою є така кількість для вирішення всіх питань внутрішньої діяльності судів?
— Я був майже чотири роки головою Ради суддів Полтавської області. Чинним законодавством діяльність рад суддів областей не передбачена, але існують інші форми роботи. Органи суддівського самоврядування покликані створити належні організаційні та інші умови для забезпечення нормальної діяльності судів. В Апеляційному суді Полтавської області питання організаційного забезпечення, соціального захисту суддів, а також інші питання вирішуються загальними зборами суддів відповідно до затвердженого Положення про збори суддів.
Для вирішення всіх питань внутрішньої діяльності судів важлива не кількість органів суддівського самоврядування, а їх ефективна робота, яка головним чином залежить від належного фінансування. Як свідчить досвід попередніх років, на вказані цілі кошти в бюджеті взагалі не передбачалися.
— Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Чи можна сказати, що служителі Феміди тепер є самостійними? І чи відчували ви колись на собі вплив чи тиск?
— Одним із завдань органів суддівського самоврядування відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» є зміцнення незалежності суддів, захист від втручання в їх діяльність.
У ч.3 ст.6 згаданого закону визначено, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, завдання шкоди авторитету суддів чи вплив на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Тому суддя, який себе поважає, який обрав саме професію «розсуджувати», не повинен піддаватися сторонньому впливу і тиску. Оскільки, піддавшись раз, він піддасться і вдруге, і втретє… та, нарешті, перестане бути суддею.
А намагання вплинути було, є і буде. До цього треба бути готовими і не піддаватися.
— Чи достатньо суддям нинішніх державних гарантій?
— Я вважаю, що передбачених Конституцією і законом «Про судоустрій і статус суддів» гарантій незалежності судді достатньо. Головне, щоб їх виконували і дотримувалися. Проте розширення або ж зміцнення цих прав ніколи не буде зайвим. Особливо якщо за мету ставиться забезпечення законного та справедливого судочинства.
— Поділіться прогнозом: якою вітчизняна Феміда буде через 5 років? Якою ви її хотіли б бачити? І що ви можете побажати своїм колегам?
— Я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє і думаю, що авторитет судової влади в країні зростатиме, буде зміцнюватися довіра суспільства до судочинства. І держава нарешті зможе забезпечити належні умови фінансування судів. Переконаний, що суддівський корпус завжди залишатиметься вірним даній ним присязі, гідно виконуватиме свої високі обов’язки в ім’я законності, справедливості, гуманізму, захисту прав і свобод людини.
Довідка
Олександр КАСМІНІН народився 10 січня 1966 р. Закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е.Дзержинського.З 1990 до 1992 р. працював помічником прокурора Семенівського району Полтавської області, потім був переведений на посаду слідчого прокуратури Диканського району цієї ж області.У 1993 р. обраний на посаду судді Диканського районного суду Полтавської області, а в 1999-му його призначено суддею Полтавського обласного суду (тепер Апеляційний суд Полтавської області) безстроково.
У травні 2006 р. призначений на посаду заступника голови Апеляційного суду Полтавської області, з цього часу працював на посаді голови судової палати у цивільних справах. 24 березня 2011 р. на засіданні Вищої ради юстиції був призначений головою цього суду.
З вересня 2002 до червня 2006 р. був головою Ради суддів Полтавської області.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 8.04 МБ)
Коментарі
Иди работай,Глеб!
Иди работай,Глеб!
Пойди поплачь
действительно
Да уймись. Бред полный
Про апелляционный суд Полтавской области...Ирина Самарина-Лабиринт Судили судьи, жадно баксами шурша… Опять за взятки правосудие верша, Они стирают справедливости следы… Теперь до правды словно раку –…