Ректор Академії адвокатури України Тетяна ВАРФОЛОМЕЄВА

«Адвокатура, об’єднана в Національну палату, стане сильною, незалежною, професійною правозахисною інституцією»

Судово-правова реформа була покликана не тільки показати слабкі сторони вітчизняного законодавства, а й спробувати виправити їх. На сьогодні вдалося вдосконалити роботу лише представників третьої гілки влади, а ось адвокати тільки чекають на законодавчі новації. Наскільки розтягнеться процес «реконструкції» закону «Про адвокатуру», поки що не відомо. Проте вже тепер зрозуміло: у процесі реформування змінять і підходи до підготовки майбутніх правників. Чи стала юридична освіта якіснішою порівняно з минулими роками і чого варто чекати від нової редакції закону «Про адвокатуру»? Ці та інші запитання «ЗіБ» адресував ректорові Академії адвокатури України, президентові Спілки адвокатів України Тетяні ВАРФОЛОМЕЄВІЙ.

«Наша академія входить до першої п'ятірки кращих юридичних вишів»

— Тетяно Вікторівно, Академія адвокатури України, яку ви очолюєте, цього року відсвяткувала ювілей, вона є «ровесницею» Конституції. Розкажіть, як виникла ідея створити заклад?

— Ідея створення навчального закладу, який би здійснював освітню і наукову діяльність у галузі адвокатури, привабила і надихнула не тільки Спілку адвокатів України, а й керівництво Київського національного університету ім. Т.Шевченка і була підтримана Спілкою ректорів вищих навчальних закладів України. Так народився перший на терені колишнього СРСР вищий навчальний заклад з підготовки висококваліфікованих кадрів правозахисного спрямування — Інститут адвокатури при КНУ ім. Т.Шевченка, теперішня Академія адвокатури України.

Між іншим, в одному із законопроектів про адвокатуру пропонувалося Академію адвокатури України визнати вищим навчальним закладом з підготовки та перепідготовки кадрів для адвокатури.

— Яка специфіка навчання в академії та що вдалося зробити за ці 15 років?

— Академія готує, як і інші ВНЗ, фахівців за напрямом «право», тобто юристів широкого профілю. Наші випускники працюють прокурорами, суддями, адвокатами, нотаріусами, співробітниками правоохоронних органів, митниками, юристами міністерств і відомств, банків і великих підприємств, політиками, викладачами вузів тощо.

З моменту заснування в академії розроблена й успішно впроваджена унікальна програма спеціальної адвокатської підготовки, яка надає широкі можливості опанувати юридичну, зокрема й адвокатську, практичну діяльність, одержати глибокі знання з іноземної мови, причому фахово зорієнтовані. Студенти вивчають спеціальні дисципліни — адвокатологію, діловий етикет адвоката, тактику і методику захисту і представництва інтересів громадян, міжнародний захист прав людини та інші, котрі не викладаються в жодному вузі України.

А програма спецпідготовки, запроваджена в академії, довела високу ефективність практичної підготовки в адвокатських школах та на суддівських практикумах, де під керівництвом провідних адвокатів та суддів студенти зазначеного відділення невеличкими групами (5—6 осіб) безпосередньо на практиці опановують майбутню професію; у навчальній юрконсультації студенти разом з адвокатами надають правову допомогу малозабезпеченим громадянам.

В академії існують відділення «Міжнародне право», «Переклад», діє аспірантура, спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій, Інститут медичного, фармацевтичного права та біоетики, Українське відділення кафедри ЮНЕСКО з біоетики, Інститут підвищення кваліфікації, у складі якого: Вища школа адвокатури, Школа адвокатської підготовки, курси підвищення кваліфікації викладачів права, центр інноваційних технологій — «Болонський центр». Відкрито Школу медіації та Студії ораторського мистецтва. Науково-дослідна лабораторія з проблем адвокатури та прав людини набула статусу Інституту прав людини.

У багатьох країнах світу на магістерських програмах навчаються наші студенти, зокрема в Сорбонні, Стокгольмському університеті, Школі адвокатури в Англії, в університетах Італії, Польщі та інших країн.

Академія активно розвиває систему безперервної освіти, або навчання протягом життя. Найближчим часом у нашому вузі відбудеться презентація Малої правової академії, членами якої стануть школярі старших класів, котрі захоплюються правовими дисциплінами, а також запрацює Правовий лекторій для молоді та жінок, що потерпають від насильства в сім'ї.

За різними рейтингами, що складаються в Україні, Академія входить до першої п'ятірки кращих юридичних вишів, одразу ж після провідних національних вузів.

— Наскільки змінилися підходи до навчання майбутніх правників і чи стала юридична освіта якіснішою порівняно з минулими роками?

— Я б сказала, що реформа освіти, в тому числі юридичної, вивела на перший план компетентнісний підхід у системі вищої освіти як пріоритет її модернізації, підготовку сучасного правника, що передбачає формування знань і навичок, уміння студента вирішити певне практичне завдання, продемонструвати здобуті практичні навички та їх компетентне використання, виявити особистісні якості й особливості поведінки, необхідні для здійснення професійної діяльності.

Важливо активно застосовувати інноваційні технології, мати можливість користуватися сучасною практичною базою. У багатьох юридичних вузах виникають проблеми із забезпеченням проходження студентами передбаченої обов'язкової навчальної практики. Нерідко навчальні заклади перекладають цю проблему на плечі самих студентів, котрі часто суто формально її вирішують, вочевидь, не здобуваючи необхідних навичок професійної діяльності.

Далеко не всі вузи застосовують сучасні освітні технології, наприклад моделювання різних видів професійної діяльності, зокрема судових процесів.

В Академії адвокатури діє центр тренінгів, рольових ігор та майстер-класів, який можуть відвідувати студенти інших вузів, а в Інституті підвищення кваліфікації викладачам вишів пропонуються навчальні програми із застосуванням сучасних освітніх технологій.

Чи стала юридична освіта якіснішою? Більшість фахівців здебільшого стверджують, що ні. Про це ж свідчать і цифри — кількість безробітних юристів зростає. Чимало вузів випускають правників украй низької кваліфікації, які потім блукають по вузах, щоб за один-два роки отримати наступний освітньо-кваліфікаційний рівень та конкурентоспроможний диплом, який має прикрити їхній низький професіоналізм. Недостатньою є і якість підготовки молодших спеціалістів у коледжах і ліцеях, де юридичний фах опановують після 9-го класу. Останнім часом таке навчання стає популярнішим, бо в такий спосіб майбутні юристи уникають зовнішнього незалежного оцінювання. Однак програма підготовки молодшого спеціаліста за кількістю навчальних дисциплін та годин здебільшого не відповідає вузівським програмам, та й вимоги до викладацького складу значно нижчі.

«Адвокатська професія з часів Давнього Риму — одна з найпрестижніших»

— Юридичні спеціальності завжди були популярними серед молоді. І нині дуже багато осіб обирають саме адвокатуру. Чим зумовлений такий вибір: престижністю професії чи її затребуваністю?

— Адвокатська професія з часів Давнього Риму — одна з найпрестижніших, бо спрямована на захист прав і свобод людини. Вона прекрасна, бо адвокат допомагає нужденним. Вона затребувана, бо кожному в житті буває потрібна порада висококваліфікованого правника.

— А чи складно тепер випускникам знайти роботу за фахом?

— Дійсно, молодим юристам непросто знайти омріяну роботу, адже від них вимагають не тільки стаж роботи за фахом, а й глибокі знання та професійні навички, що перевіряються складними кваліфікаційними іспитами.

Я погоджуюсь із міністром освіти і науки, молоді та спорту Дмитром Табачником, який в одному зі своїх інтерв'ю, оцінюючи підготовку юристів у 165 вузах, запитує: «І нам не страшно йти до суду чи користуватися послугами адвоката? Чи хочеться нам, щоб справу розглядав слідчий, який закінчив юридичний факультет при харчовому або аграрному університеті?»

— Як на вашу думку, чи можуть українські адвокати конкурувати з іноземними колегами?

— В Україні є багато досвідчених адвокатів, знаних за кордоном, які успішно здійснюють там свою професійну діяльність. Вони також нерідко беруть участь у міжнародних симпозіумах у різних країнах світу, активно працюють у міжнародних адвокатських організаціях, демонструють свою високу компетентність.

— Якими якостями повинен володіти сучасний адвокат, аби досягти професійних успіхів, і наскільки важливою для нього є ораторська майстерність і знання психології?

Якості сучасного адвоката, на мою думку, — це інтелігентність, доброзичливість, глибокі фахові знання, вірність присязі, беззастережне дотримання Правил адвокатської етики. Зрозуміло, що адвокат має вільно володіти державною мовою, а вміння красиво говорити, дискутувати, переконувати словами, досконало володіти психологічними прийомами, — це чи не найголовніші інструменти, котрі застосовує адвокат при виконанні своїх повноважень. Правила адвокатської етики (ст.10) вимагають від адвоката опанування також і ораторського мистецтва, це дуже важливо.

«Гарантії, закріплені в чинному законодавстві, порушуються все частіше»

— Закон «Про адвокатуру» хочуть змінити, зокрема, планують обмежити доступ до судового процесу для юристів, котрі не мають адвокатського свідоцтва. Чи зможуть такі обмеження поліпшити якість захисту? І взагалі, чого особисто ви чекаєте від нової редакції закону?

— Чинний закон «Про адвокатуру» готувала Спілка адвокатів України. Вона ж напрацьовувала майже всі подальші проекти, яких було чимало. Дійсно, нині пропонується запровадити монополію на ведення справ у судах адвокатами. Якщо така норма буде закріплена у відповідних законах, то інші юристи, зокрема й так звані фахівці в галузі права, не зможуть брати участь у судових процесах. Ця новація викликана тим, що в Україні тільки адвокати відповідають загальнови­знаним вимогам, які висуваються до захисника: підтвердження належних знань через кваліфікаційний іспит, дотримання Правил адвокатської етики, підпорядкування системі дисциплінарних органів адвокатури, що зумовлює можливу дисциплінарну відповідальність адвоката тощо. Захист, безсумнівно, в цьому разі покращиться, бо в змагальному процесі, де сторони є рівними, братиме участь адвокат, наділений значним обсягом професійних прав саме як адвокат, захищений гарантіями адвокатської діяльності. До речі, останні треба суттєво збільшити і забезпечити їх реальне дотримання, оскільки все частіше закріплені в чинному законодавстві гарантії порушуються.

Сподіваюсь, що адвокатура, об'єднана в Національну палату, стане сильною, незалежною, професійною правозахисною інституцією, здатною піднести професію до високих світових стандартів. Палата повинна взяти на себе організацію здійснення конституційних завдань адвокатури, запровадження адвокатського самоврядування, розробку і впровадження стандартів професії, виконання навчальних і наукових програм, підвищення кваліфікації адвокатів тощо.

— Останнім часом судова система опинилася під прицілом суспільної уваги. Так звані політичні процеси, зокрема в гучній «справі Тимошенко», стали головною темою в багатьох ЗМІ. Як ви можете прокоментувати лінію захисту, яку обрали захисники екс-прем'єр-міністра і яка фактично націлена на дискредитацію третьої гілки влади?

У кожній справі, а особливо в так званих гучних справах, адвокати мусять дуже ретельно відпрацьовувати правову позицію, тактику її реалізації, діяти в межах закону, КПК, Правил адвокатської етики. Наскільки мені відомо із засобів масової інформації, матеріали щодо адвокатів, котрі здійснювали захист екс-прем'єр-міністра, були направлені до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Там і мають розібратися, чи допускали адвокати порушення.

«Суддям не слід боятися, коли вони не порушують закону»

— Свого часу ви входили до складу Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові (1995—1998 рр.). Чи залучали вас до розробки прийнятого в минулому році закону «Про судоустрій і статус суддів»? Як оцінюєте якість проведеної судової реформи?

— Ні, не залучали. Ви пам'ятаєте, які дискусії точилися навколо судової реформи?.. Концептуально різні точки зору висловлювали практики і вчені. Адвокати теж обговорювали майбутнє судової системи на круглих столах, конференціях, на засіданні Асоціації процесуалістів, у публікаціях в пресі тощо. Головне, що був зроблений важливий крок в її реформуванні.

— Які, на вашу думку, основні позитиви і негативи головного реформеного закону?

— Позитивом є те, що реформа врешті-решт зрушила з місця. Адже навряд чи продовження надто тривалих теоретичних дискусій, непримиренних суперечок між прихильниками різних ідей реформування судочинства дали б позитивний результат. Практика — критерій істини, і саме вона покаже всі больові точки реформи, котрих слід уникати для успішного функціонування судової системи. Але найголовнішими проблемами, що залишаються невирішеними, є обмежений доступ громадян до правосуддя,громіздка процедура досудового слідства та судового розгляду справ, невиконання рішень судів. А ще — недовіра громадян до вітчизняного правосуддя, що підтверджується значною кількістю скарг, які надходять від громадян України до Європейського суду з прав людини. На мій погляд, треба пришвидшити впровадження медіації, яка дозволить розвантажити суди і сприятиме знищенню корупції.

— Після того як минулого року Вища рада юстиції отримала від законодавців нові повноваження, її діяльність стала помітнішою. Як ви оцінюєте роботу цього конституційного органу з огляду на те, що свого часу входили до його складу? І чи варто суддям боятися ВРЮ?

— Суддям не слід боятися, якщо вони не порушують закону. Вища рада юстиції тепер наділена широкими повноваженнями, яких не було в першого її складу, коли я була членом Ради. Високо оцінюю роботу цієї інституції та свято вірю в те, що члени ВРЮ ніколи не будуть утягнені в політичну боротьбу та будуть і надалі, як зазначено в тексті присяги члена Вищої ради юстиції, сумлінно, чесно й неупереджено виконувати свої обов'язки.

— До речі, у вас ніколи не виникало бажання одягти мантію?

— У мене є мантія професора Академії адвокатури України. Можливо, мантія адвоката буде введена новим законом «Про адвокатуру».

— Логічним завершенням судово-правової реформи має стати ухвалення нової редакції Кримінального процесуального кодексу. Ви — знаний фахівець в цій галузі. Яким, на вашу думку, має бути КПК?

Вдосконаленню немає меж. Однак я не була членом робочої групи, а тому не мала можливості системно над цим документом працювати і давати конкретні пропозиції. Якщо коротко, то в проект КПК бажано було б внести декотрі уточнення, зокрема щодо забезпечення реальної змагальності сторін, прибрати суперечності й доопрацювати текст з метою посилення захисних механізмів прав людини, збільшити професійні права захисника, зокрема в збиранні та поданні доказів, ретельно врегулювати питання, пов'язані з обов'язковою участю захисника та організацією надання безоплатної правової допомоги.

«Запровадження суду присяжних в Україні не на часі»

— Творці нового КПК пророкують, що після його ухвалення в Україні збільшиться кількість виправдувальних вироків, оскільки суд уже не зможе направляти справи на дорозслідування. Як ви ставитеся до ідеї посилення ролі суду і, зокрема, до ініціативи запровадження інституту слідчих суддів?

— Позитивно. Принаймні в новому проекті КПК пропонуються конкретні вирішення наявних сьогодні проблем, зокрема скорочення існуючого ще з минулого століття громіздкого досудового слідства. Не треба боятися виправдувальних вироків, треба боятися засудження невинуватих.

— Попри дискусію щодо існування в України суду присяжних, цей інститут у новому КПК залишається. На вашу думку, коли нарешті він запрацює і чи потрібен узагалі?

— Конституція передбачає існування суду присяжних. І нарешті ми наблизилися до його реального запровадження. Свого часу в США я ознайомлювалася зі здійсненням процедури розгляду справ у суді присяжних. Вона справила на мене позитивне враження. Згодом, в Академії адвокатури Інститут Левітта (США) проводив дворічну навчальну програму «суд присяжних». Нам сподобалося. Дійсно, надаються широкі можливості у відборі присяжних, аналізі доказів, процес доказування потребує великої майстерності прокурора й адвоката. Проте не виключаються помилки при винесенні рішень. Уважаю, що запровадження суду присяжних в Україні не на часі, оскільки це пов'язано з витрачанням значних коштів, вимагає тривалого навчання адвокатів, прокурорів, суддів. Крім того, розгляд справ у суді присяжних відбувається протягом значного терміну, що також негативно позначиться на завантаженні судів. Не бачу необхідності його створення в Україні тепер, тим більше в такому варіанті, який запропоновано в проекті КПК.

— І на завершення нашої розмови: що б ви хотіли побажати випускникам юридичних вузів, тим, хто в майбутньому планує працювати в правовій сфері?

— Ніколи не забувати про високе призначення юриста в суспільстві.

Довідка

Тетяна Варфоломеєва народилася в м.Саратові. У 1968 р. закінчила юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Упродовж 1960—1968 рр. — співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, наступні 7 років — науковий співробітник науково-дослідної лабораторії юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, юрисконсульт, а протягом 1975—1976 рр. працювала в Міністерстві юстиції України.

З 1976 до 1990 р. — адвокат, учений секретар, директор Київського громадського науково-дослідного інституту судового захисту, з 1990 р. —адвокат, віце-президент Спілки адвокатів України. У 1995—1996 рр. —голова адвокатського об'єднання «Українська адвокатська корпорація».

Протягом 1995—1998 рр. працювала доцентом, професором кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Упродовж 1998—2004 рр.
була членом Вищої ради юстиції.

У 1996 р. очолила Інститут адвокатури при Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, з 2002 р. — ректор Академії адвокатури України.

У 2006 р. обрана президентом Спілки адвокатів України.

Тетяна Вікторівна — доктор юридичних наук, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України, нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Весь номер в форматі PDF
(pdf, 7.31 МБ)