Голова Оболонського райсуду Києва І.МАМОНТОВА

«Новий КПК здійснить революцію в правовій системі»

Біографію голови Оболонського районного суду м.Києва Ірини МАМОНТОВОЇ можна назвати унікальною, адже все своє життя жінка пропрацювала в одному храмі Феміди. 26 років тому прийшла сюди відразу після шкільної лави, і від діловода поступово «доросла» спочатку до судді, а потім і до голови установи. Так що повсякденні проблеми суду Ірина Юріївна знає не з чуток. В інтерв’ю «ЗіБ» вона розповіла про те, як зміни в законодавстві позначилися на житті районного суду, в чому переваги автоматизованої системи розподілу справ і з якими проблемами довелося зіткнутися при розгляді гучної справи щодо колишнього судді Ігоря Зварича.

«Поява в новому КПК інституту слідчого судді автоматично унеможливить катування в правоохоронних органах»

 — Ірино Юріївно, в Україні завершився перший етап судової реформи. Які позитиви ви б відзначили в новому законі «Про судоустрій і статус суддів»? Яким чином він покращив життя вашим співробітникам? Чого, на вашу думку, не взяли до уваги законодавці?

— На мою думку, закон «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 липня 2010 року, покращив життя не тільки суддям. Основ­на мета, якої намагалися досягти ініціатори закону, — зробити судове провадження максимально зручнішим і доступнішим для пересічних громадян. Законодавці якомога скоротили час, відведений на судовий розгляд справ, і зробили все можливе, щоб не допустити тяганини. Що ж до позитивів указаного закону, то насамперед я хочу відмітити зміни в процесуальних кодексах. Відбулось істотне скорочення строків розгляду справ у порядку цивільного та адміністративного процесів. Скорочено строки на оскарження судових рішень. В адміністративному процесі запроваджено скорочене провадження, яке є позитивом та дає суду можливість розглядати певні категорії справ за спрощеною процедурою, посилити контроль за виконанням рішень. Ви, напевно, знаєте ситуацію з так званими соціальними справами. Скажу відверто: скорочене провадження нас просто виручило. У звичайному порядку ці справи в нас розглядались би роками.

У судах усіх юрисдикцій запроваджено антикорупційний механізм автоматичного розподілу справ. Крім того, у кримінальному процесі голови судів позбавлені повноважень щодо розгляду питання про відвід судді. Це привело до спрощення процедури та зменшення часу розгляду вказаних питань. Найбільш істотна зміна в апеляційному та касаційному провадженні —це поява Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Він розглядає цивільні та кримінальні справи в касаційному порядку, аналізує судову статистику та узагальнює практику.

Також серед плюсів хочу відзначити те, що закон спрямований на реалізацію антикорупційної політики держави. Пропонується підвищення суддям заробітної плати з одночасним зобов’язанням декларувати свої доходи і видатки, але, на превеликий жаль, на даний час дія цієї норми закону зупинена.

На мою думку, внесення змін до законодавчих актів, а також прийняття нових не повинні сприйматись як негатив. Є закон, і ми зобов’язані його виконувати. Вважаю, що проведена судова реформа має багато позитивних моментів, оскільки базується на нормах Конституції, враховує побажання суддівського корпусу, гарантує та реалізує принцип доступності суду для людини, забезпечує реальне, а не декларативне право на судовий захист.

— Ви згадали автоматизовану систему розподілу справ. Деякі ваші колеги на неї скаржаться: мовляв, багато недоробок, система при розподілі справ не враховує деяких нюансів. Ви з ними згодні?

— Ні, зовсім не згодна. Не знаю, як іншим головам судів, але мені система дуже подобається. Для мене як для адміністратора вона дуже зручна. Наприклад, тиждень тому ми отримали запит. Раніше, щоб з’ясувати деталі, я викликала керівника апарату, тепер мені досить завантажити систему.

— Проте, кажуть, вона не бере до уваги багатьох факторів: досвідчений суддя чи ні, в якій галузі він спеціалізувався і т.д…

— Насправді там є така опція. Ми можемо встановлювати коефіцієнти — залежно від складності справи, спеціалізації судді тощо. Є звичайно, якісь дрібні проблеми, але взагалі програма дуже зручна.

— Новий КПК, який має бути прийнятий до нового року, обіцяє революцію в правовій системі й, безумовно, відіб’ється насамперед на роботі судів першої інстанції. Як ви оцінюєте майбутні нововведення, зокрема скасування стадії порушення кримінальної справи, появу інституту слідчого судді тощо?

— Я з вами повністю погоджуюсь із приводу того, що запропонований новий КПК здійснить революцію в правовій системі та передусім відоб­разиться на роботі судів першої інстанції. Дійсно, відповідно до проекту нового КПК скасовується така стадія процесу, як порушення кримінальної справи, але вводиться норма, за якою особа, яка прийняла заяву чи повідомлення про скоєння злочину, повинна невідкладно, не пізніше одного дня після надходження такої заяви, внести відповідні відомості до Єдиного ре­єстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Вказані зміни унеможливлять зловживання службових осіб органів досудового розслідування, насамперед пов’язаних із приховуванням так званих нерозкритих злочинів чи навпаки — з порушенням замовних кримінальних справ, з надуманих приводів та підстав. Крім того, на мою думку, поява в новому КПК інституту слідчого судді автоматично унеможливить катування в правоохоронних органах. Відповідно до нової кримінально-процесуальної ідеології пояснення особи можуть бути дані тільки в суді. Все, що отримано поза судовим засіданням, узагалі не має прийматися як доказ.

Тобто затримали, припустимо, підозрюваного в злочині, до того ж є свідок. Ні першого, ні другого сам слідчий не зможе допитати. Він буде зобов’язаний привести підозрюваного в суд, суддя-слідчий його допитає, і тільки після цього слідчий-міліціонер зможе проводити слідчі дії. Тому сенсу в катуваннях, вибиванні показань не буде. Але тут виникає питання щодо кількості суддів. При введенні цього інституту, очевидно, потрібно збільшувати штат і суддів, і апарату суду. Тому що, наприклад, на наш Оболонський район один слідчий суддя — це дуже мало. Повинно бути як мінімум 3 слідчих судді.

Взагалі щодо закону «Про судоустрій і статус суддів» та нового КПК можу сказати: коли я вивчала їх, то зрозуміла, що їх готувала одна команда. Написано професіонально і в той же час так, що навіть необізнана людина прочитає — і все зрозуміє. Мені дуже сподобалось.

 «Скасування інституту направлення кримінальних справ на додаткове розслідування є найбільш важливим надбанням проекту нового КПК»

 — Новий КПК наділяє суд набагато більшими повноваженнями, ніж раніше, але водночас Феміда отримує і більш серйозне навантаження. З якими проблемами, на вашу думку, доведеться зіткнутися, коли цей закон почне діяти? Які новели ви б виділили?

— Дійсно, з уведенням нового КПК в дію суди наділяються значно більшими повноваженнями та отримують більше навантаження, у зв’язку з чим їм доведеться зіткнутися з певними проблемами. Це насамперед недостатня кількість суддів та працівників апарату суду, на збільшення штату знадобляться значні кошти й час. Крім того, новим КПК передбачено суд присяжних. Запровадження інституту присяжних без установлення реального механізму залучення їх до розгляду справ також буде певною проблемою судів першої інстанції, які за чинним законодавством розглядають кримінальні справи всіх категорій.

— А сьогодні які проблеми є найбільш типовими для судів першої інстанції?

— Думаю, це не секрет. Найбільш типовими проблемами для всіх судів є недостатнє фінансування і відсутність реальних гарантій незалежності суддів. Відповідно до ст.142 закону «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Функції головного розпорядника коштів державного бюджету щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація. Також згідно із законодавством голови судів позбавлені можливості в будь-який спосіб впливати на матеріально-технічне забезпечення суддів, у зв’язку з чим у разі нестачі в суді паперу чи марок для відправлення кореспонденції голова повинен через керівника апарату звертатися до територіального управління ДСАУ та пропонувати забезпечити суд необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Наведу такий приклад. У провадженні Оболонського районного суду м.Києва перебуває кримінальна справа, за якою 6 обвинувачених тримають під вартою, захисників у справі 15, а потерпілих — 25. Врахуємо ще участь у справі прокурора та представника потерпілих, і виявиться, що при розгляді справи в залі судових засідань необхідно розмістити 48 осіб. Це є практично неможливим. У приміщенні суду є зал судових засідань, в якому — клітка на 7 осіб, але цей зал досить малий і не вмістить 42 особи — інших учасників процесу. І навпаки, у суді є великий зал, який може вмістити більш ніж 48 осіб, але там клітка вміщує тільки 4 особи. Тобто в роботі доводиться щоденно стикатися з багатьма проблемами. Однак разом з колективом суддів, працівників апарату суду намагаємось їх вирішувати.

— Згідно з проектом нового КПК судді більше не зможуть повертати справи на додаткове розслідування. Суддя повинен буде або виправдати людину, або винести їй обвинувальний вирок. Як ви думаєте, з огляду на наші реалії буде виноситися більше виправдувальних вироків чи навпаки — частіше засуджуватимуть невинних?

— Скасування інституту направлення кримінальних справ на додаткове розслідування, на мою думку, є найбільш важливим надбанням проекту нового КПК. Якщо суддів позбавити можливості повертати кримінальні справи на додаткове розслідування, то у зв’язку з недоведеністю вини обвинувачених слід буде виносити виправдувальні вироки. Це призведе до покращення якості досудового слідства, і до суду з часом направлятимуться тільки справи, в яких є достатньо доказів вини, здобутих законним шляхом. На мою думку, повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, це взагалі якийсь нонсенс. Суд каже про те, що досудове слідство не зібрало доказів вини певної особи, але при цьому дає змогу усунути неповноту та однобічність досудового слідства. І за це ніхто не несе ніякої відповідальності!

— Ніна Карпачова свого часу висловлювала невдоволення Раді суддів загальних судів з приводу затягування розгляду справ та порушення строків тримання під вартою підслідних. Як справи із цим в Оболонському райсуді? Що, на вашу думку, могло б вирішити проблему?

— Насамперед хочу звернути увагу на те, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс не передбачає строків тримання під вартою осіб, справи відносно яких перебувають у провадженні суду, а також строків розгляду кримінальних справ. З огляду на вимоги ст.7 закону «Про судоустрій і статус суддів», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на практику Європейського суду з прав людини при розгляді судами України кримінальних справ установлені розумні строки.

Відповідно до рішення спільного засідання Ради суддів України та Ради суддів загальних судів було проведено узагальнення розгляду кримінальних справ, де обвинувачених тримали під вартою понад розумні строки. За результатами вказаного узагальнення виявилося, що Оболонський районний суд м.Києва — на 6-му місці серед 10 районних судів столиці, 13 осіб тримають під вартою більш ніж 9 місяців. Недодержання розумних строків під час розгляду кримінальних справ зумовлюється низкою об’єктивних причин. Однією з них є недостатня кількість залів судових засідань, адже суди не забезпечені належними приміщеннями.

Ще одна причина — велике навантаження на одного суддю. Так, відповідно до кількісного складу в Оболонському райсуді мало би працювати 28 суддів, але нині працює тільки 18, це 60% від загальної чисельності. Крім того, відкладення розгляду справ відбувається у зв’язку з недоставкою підсудних, яких тримають під вартою, неявкою учасників процесу, явка яких є обов’язковою. Механізмами усунення причин, які зумовлюють недодержання розумних строків під час розгляду справ, на мою думку, є збільшення кількісного складу суддів, надання судам приміщень, які відповідають сучасним вимогам, а також належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення.

 «Чутки про вплив ВРЮ сильно перебільшені»

 — Як ви оцінюєте збільшення повноважень Вищої ради юстиції? Скажімо, тепер цей орган може ініціювати питання про звільнення судді за порушення строків розгляду справи. Чи не стане це черговим інструментом впливу на суддю?

— Відповідно до ст.85 закону «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів, а Вища рада юстиції — щодо суддів вищих спеціалізованих та Верховного судів. Дійсно, згідно з ч.3 ст.105 указаного закону звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні.

Конституційний Суд постановив, що ці повноваження ВРЮ, встановлені законом, відповідають акту найвищої юридичної сили. Водночас звертаю увагу на те, що порушення суддею без об’єктивних причин розумних строків розгляду кримінальних справ, за якими підсудних тримають під вартою, і повинне бути підставою саме для звільнення з посади за порушення присяги. Неприпустимо, щоб людей тривалий час тримали під вартою без вироку суду. На мою думку, чутки про вплив ВРЮ сильно перебільшені.

— За реформеним законом, з 2012 року підвищується зарплата суддів. Але при цьому голова суду отримуватиме лише на 10% більше, ніж пересічний суддя. Чи відповідає це різниці в навантаженні, якого зазнає голова суду і звичайний служитель Феміди?

— Ви собі навіть не можете уявити, як усі судді України чекають моменту, коли почне діяти норма закону про підвищення суддям заробітної плати. Дія цієї норми, на жаль, зупинена. Що ж до вашого питання, то я не вважаю різницю між заробітною платою судді та голови суду в 10% від посадового окладу несправедливою, оскільки, по-перше, відповідно до закону повноваження та роль голів судів значно зменшені, по-друге, на адміністративні посади призначають тих, хто має знач­ний стаж роботи на посаді судді, у зв’язку з чим їм буде виплачуватися відсоток від посадового окладу судді, який також буде більшим, ніж у судді, призначеного на посаду в межах 5-річного строку. Крім того, більшість суддів, які займають адміністративні посади, мають доступ до державної таємниці, що також передбачає доплату до посадового окладу. Також відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу судів збори суддів кожного суду визначають той відсоток від загальної кількості справ, який буде розподілятися саме голові суду та його заступникам. Це також свідчить про те, що судді, які займають адміністративні посади, мають менше навантаження стосовно розгляду справ і більше часу для здійснення адміністративних повноважень.

— Вам, мабуть, доводилось розглядати резонансні або спірні питання. Чи відчували Ви тиск при цьому в залі суду? Як виходили з цієї ситуації?

Я працюю на посаді судді 15 років і дотепер ні як суддя, ні як голова суду тиску з приводу спірних чи резонансних справ не відчувала, хоча слухати такі справи, звичайно ж, доводилося. Наприклад, у моєму провадженні була гучна справа щодо банку «Україна», нині я розглядаю справу «чорних трансплантологів», але все це далеко від політики. Судді нашого суду з приводу тиску також до мене не звертались.

 «ЗМІ взагалі забули, що на лаві підсудних перебуває ще й інший фігурант, який також був суддею»

 — Новий закон посилив механізми боротьби з корупцією. Як уважаєте, чи будуть ці заходи ефективними?

— Дійсно, закон посилив механізм боротьби з корупцією в судах. Так, в усіх судах кожної юрисдикції запроваджений антикорупційний механізм автоматичного розподілу справ. Істотних змін зазнала й система судоустрою. Зменшена роль голів судів. Вони позбавлені можливості в будь-який спосіб впливати на матеріально-технічне забезпечення суддів. Крім того, у господарському і кримінальному процесах голови судів позбавлені повноважень щодо розгляду питання про відвід судді. При цьому кандидатури на адміністративні посади в судах пропонуються радами суддів і затверджуються Вищою радою юстиції.

Я вважаю, що вказані міри є ефективними й такими, що призведуть до підвищення незалежності суддів. Професія судді не тільки цікава та багатогранна, а й відповідальна та досить складна, адже професіоналізм вершителя правосуддя, його добросовісність, порядність, чесність, об’єктивність, удумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення є найважливішими гарантіями надійного забезпечення прав і законних інтересів громадян. Тож тільки особисті якості кожного окремого судді можуть привести до підвищення авторитету судів, який нині, на жаль, є досить низьким.

— Чи траплялись останнім часом корупційні скандали у вашому суді, чи залишали ваші колеги свої посади через звинувачення в корупції?

— Протягом останнього року ніяких корупційних скандалів у Оболонському районному суді м.Києва не було і судді із цього приводу не звільнялися з посад. Хоча в травні 2011 року мав місце випадок порушення кримінальної справи стосовно певної особи, але вона на той момент уже була звільнена Верховною Радою з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку. На даний час мені не відомі результати розслідування вказаної кримінальної справи, знаю тільки, що цей екс-суддя не затриманий, він перебуває на волі. Оперативники вилучили цивільну справу, яка була в його провадженні, й у ній досі не винесено рішення. Я зверталася до слідчого з проханням повернути цю справу в суд, якщо вона не визнана речовим доказом, але питання досі не вирішено. Справа лежить у міліції з 25 травня.

— Ваш суд розглядав справу щодо колишнього судді І.Зварича. У зв’язку з підвищеною увагою громадськості до неї не виникало якихось проблем з її розглядом?

— Так, у провадженні Оболонського районного суду м.Києва перебувала кримінальна справа за обвинуваченням колишнього голови Львівського апеляційного адміністративного суду І.Зварича та судді В.Любашевського. Підсудність у вказаній справі була визначена Головою ВС.

Відповідно до норм чинного законодавства розгляд справи проводився у складі трьох суддів. 20 вересня 2011 року був проголошений вирок. З правової точки зору, це була звичайна кримінальна справа, й у мене від самого початку викликало здивування, що всі ЗМІ чомусь писали тільки про І.Зварича та взагалі забули, що на лаві підсудних перебуває ще й інший фігурант — В.Любашевський, який також був суддею. Це говорить про те, що громадськість приділяла увагу не самому факту корупції в судах, а передусім особі судді І.Зварича, який займав адміністративну посаду.

При розгляді цієї справи дійсно виникали проблеми, але це пов’язано тільки з організаційними та технічними моментами, а не з підвищеною увагою до справи. Проблема полягала в тому, що всі учасники процесу, в тому числі й дуже велика кількість свідків, не були жителями Києва, а приїжджали переважно зі Львова та Львівської області, у зв’язку з чим виникало питання про забезпечення їх участі в судовому засіданні. Іноді виникали проблеми з їх доставленням у Київ.

— Зазвичай у суддів існує певна корпоративна солідарність. Чи обговорювали ви з колегами «справу Зварича», чи співчували йому? До речі, чому в Єдиному державному реєстрі судових рішень досі не з’явився вирок у «справі Зварича», хоча він був винесений ще у вересні?

— На вирок Оболонського районного суду м.Києва відносно І.Зварича та В.Любашевського подані апеляції засуджених та захисників. Після виконання всіх вимог Кримінально-процесуального кодексу справа буде направлена до Апеляційного суду м.Києва, який у межах своїх повноважень і дасть оцінку законності та обгрунтованості вироку.

На загальних нарадах суддів Оболонського районного суду м.Києва, які проводяться щотижня, обговорюються певні питання стосовно справ, але це спірні питання, які виникають у суддів при застосуванні тих чи інших правових норм. Щодо справедливості вироку суду відносно І.Зварича я можу лише сказати таке: якщо особа скоїла злочин та її винуватість повністю доведена, то їй має бути призначено покарання в межах, установлених у санкції інкримінованої статті, яке буде необхідне та достатнє для виправлення засудженого та для запобігання новим злочинам.

Що стосується того, чому вирок Оболонського районного суду відносно І.Зварича відсутній у Єдиному державному реєстрі судових рішень, то річ у тому, що починаючи з 26 серпня 2011 року в більшості суддів нашої установи закінчилися строки дії електронних підписів. Тому з 26 серпня наших рішень у реєстрі взагалі немає. І не тільки Оболонського райсуду, а, наскільки я розумію, всіх судів України.

— Але ж рішення у «справі Юлії Тимошенко» чомусь уже давно з’явилося в реєстрі…

— Справа в тому, що діють тільки електронні підписи суддів, які призначені на посади протягом останнього року (в Оболонському суді дійсні підписи тільки в 4 суддів). Суддя Родіон Кірєєв, мабуть, теж був призначений на посаду досить недавно.

— Чи відомо вам, коли ця проблема буде вирішена?

— Я неодноразово письмово зверталася до ТУ ДСА в м.Києві з цього приводу, але отримала відповідь, що закупівля послуг ЕЦП для працівників судових установ на період 2011—2012 років здійснюється ДСАУ, і після забезпечення відповідного фінансування з боку Державного казначейства Державна судова адміністрація вживе необхідних заходів щодо забезпечення працівників суду електрон­ними підписами. Ми чекаємо на це.

— І традиційне запитання: якими будуть ваші побажання читачам нашої газети?

— Читачам газети «Закон і Бізнес» я засвідчую свою повагу та підтримку. Бажаю здоров’я, натхнення, успіху, добра, особистого щастя, невтомності та змін лише на краще.