Кабмін отримав усі гарантії

КС дозволив Уряду самостійно встановлювати розміри соцвиплат

Якщо в законі зазначено певний розмір соціальної допомоги, то це ще не означає, що Кабмін не має права коригувати його відповідно до своїх можливостей. Такого висновку дійшли в Конституційному Суді. Іншої точки зору дотримуються нардепи, котрі підготували конституційне подання. На їхнє переконання, суддям ще доведеться відповісти за свою позицію.

Неочікувана поразка

 Оскарження положень бюджету, якими змінювалися правила й обсяг прописаних у законодавстві соціальних виплат, здавалося безпрограшним варіантом. Зі схожими поданнями до КС регулярно зверталися нардепи, і так само регулярно КС наголошував на неконституційності таких норм.

Цього року до Суду звернулися відразу 3 групи народних депутатів, які були переконані в неконституційності п.4 «Прикінцевих положень» закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Парламентарі вказували, що відповідно до нього положення низки законів («Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний захист дітей війни», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») застосовуються в порядку та розмірах, установлених Кабміном, виходячи з фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду.

Нардепи відзначали, що ВР такими положеннями обмежила конституційні права громадян на соціальний захист. Наприклад, законодавство встановлює, що «дітям війни» до пенсії виплачується така ж надбавка, як і учасникам війни. Також, за законодавством, особам, які віднесені до 2-ї категорії постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС, виплачується щомісячна додаткова пенсія в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Приймаючи ж держбюджет, парламент надав Кабміну право коригувати ці цифри на власний розсуд.

«КС неодноразово... приймав рішення, в яких визнавав окремі положення законів про державний бюджет щодо зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції (від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 1.12.2004 №20-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005). Проте, незважаючи на зазначені рішення КС, ревізія законами про державний бюджет пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано в 1995 році, набула системного характеру», — наголошував КС у своєму акті від 9.07.2007 №6-рп/2007. Ним, до слова, Суд указав на неконституційність положень, які зупиняли дію норм деяких законів щодо надання пільг і компенсацій.

 Традиційні позиції

 «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами», — також ішлося в рішенні КС №6-рп/2007. У ньому ж судді наголошували, що право громадян на соціальний захист може бути обмежене на певний строк лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.

У своїх поданнях парламентарі зазначали, що предметом регулювання законів про держбюджет є вичерпний перелік правовідносин, визначений Конституцією та Бюджетним кодексом, тому не може йтися про вирішення питання щодо особливостей застосування інших законів. Говорячи про це, нардепи спиралися на попередні рішення КС.

«Він (держбюджет. — Прим. ред.) стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби‚ тому цим законом не можуть уноситися зміни‚ зупинятися дія чинних законів‚ а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин‚ що є предметом інших законів», — про це говориться в рішенні Суду №6-рп/2007. Потім ця позиція  повторювалася в рішенні від 30.11.2010 №22-рп/2010 (ця справа стосувалася конституційності «Прикінцевих положень» закону про держбюджет на 2010 р.).

 Нові аргументи

 Цього ж разу КС глянув на стару проблему під новим кутом. Судді звернули увагу на ту обставину, що згідно з ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Крім цього, Європейський суд з прав людини в рішенні від 9.10.79 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсен проти Ірландії» від 12.10.2004.

На думку КС, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений  державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів для збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути зумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці, пояснили в КС. Тому більшість суддів вирішили, що оскаржувані положення не супе­речать Основному Закону.

Така позиція Суду не задовольнила ініціаторів подання. Зокрема, на те, що КС діє всупереч своїм попереднім правовим позиціям, звернув увагу нардеп Андрій Павловський. За його словами, КС фактично перекреслив свої колишні акти.

Та, хоч як би там було, рішення КС остаточне й оскарженню не підлягає. Кабміну ж уже ніщо не заважає встановлювати розміри соцвиплат у «ручному режимі» й у наступні роки. Залишається тільки сподіватися, що фінансова ситуація дозволятиме здійснювати соцвиплати, які будуть хоча б не нижчими від передбачених законом.