Останнє попередження

Як законниця отримала шанс бути обраною безстроково й виправити свої помилки

Вища кваліфікаційна комісія суддів провела перше в цьому році засідання. У порядку денному були питання про надання рекомендацій служителям Феміди та про притягнення до дисциплінарної відповідальності. «Кваліфікаційники» розглянули 300 скарг на дії суддів, а 15 володарям мантій надали «перепустки» на посади безстроково.

Випробування на витривалість

18 січня стало днем відкриття «кваліфікаційного сезону-2012». Поперед­нє засідання відбулося ще 21 грудня 2011 року. Відпочивши й набравшись сил, комісія з 10-ї ранку майже до 6-ї вечора вирішувала долі багатьох суддів. До речі, перше в цьому році засідання стало випробовуванням на витривалість і стійкість: чи вистачить у суддів й скаржників терпіння дочекатися розгляду питання і чи готові вони простояти під дверима не одну годину, чекаючи, коли їх нарешті запросять до зали.

Одному зі скаржників терпець таки урвався, і він почав нарікати, мовляв, його викликали на 9-у год., а змушують чекати вже 2 год. «Хіба так можна? Це ж несерйозно!» — бідкався чоловік. Виявилося, що він приїхав скаржитися на дії Сергія Остапчика, котрий працював у Червонозаводському райсуді м.Харкова (нині — суддя Апеляційного суду Харківської області).

Через деякий час чоловік самотужки «прорвав» «кваліфікаційну блокаду». «Добре, що тут є преса. Нехай мене почують! — заявив скаржник, зайшовши до зали без дозволу. — Шановні, в мене о 12-ій потяг додому (на годиннику було вже 11.45. — Авт.). На інший грошей немає».

«Не варто заходити на засідання так, наче ви — король», — дорікнув йому заступник голови комісії Микола Пінчук. Після того як скаржник попросив вибачення, «кваліфікаційник» пообіцяв, що ВККС візьме його прохання до уваги, і згодом наполегливого чоловіка викликали. «Поясню вам, що комісія дотримується певного порядку: спочатку розглядає питання безстрокового призначення суддів, а потім, у порядку черговості, скарги. У мене є інформація, що ви відкликаєте свою скаргу», — зауважив М.Пінчук.

«Так. Я звинувачував у всьому суддю Остапчика, а зараз ми з ним поспілкувались — і я відкликаю скаргу. Також я дізнався, що сьогодні розглядатимуть скаргу на Людмилу Нікуліну (суддя Червонозаводського райсуду м.Харкова. — Авт.). Оскільки я все одно запізнився на потяг, прошу дозволити бути присутнім на розгляді цього питання, адже в мене є інформація, що стосується Нікуліної», — попросив скаржник, аби його поїздка до Києва не була марною.

Проте розгляду скарги на дії Л.Нікуліної чоловік не дочекався. До речі, суддя не прибула на засідання, хоча, як повідомила представниця комісії Лідія Горбачова, обіцяла приїхати. З’ясувалося, що навідатися в столицю їй завадив стан здоров’я: у жінки раптово піднявся артеріальний тиск. Порадившись, члени комісії відклали розгляд цього питання. А от С.Остапчику, незважаючи на те, що скарга на нього була відкликана, догану все ж оголосили (постійно діючий орган знайшов у його діях ознаки проступку).

 Два погляди на одну ситуацію

 Розгляд питання про рекомендування суддів на посади безстроково був не менш цікавим. У порядку денному було 18 прізвищ вершителів правосуддя, котрі бажали одягти мантію назавжди. Проте лише 15 з них пощастило отримати безстрокові «перепустки», щодо двох кандидатів розгляд питання відклали, Євгенія Голопузенко з Шахтарського міськрайсуду Донецької області відкликала заяву про безстрокове обрання. Жінка вирішила, що після закінчення 5-річного терміну повноважень змінить професію.

А от Марині Кириленко з Бериславського райсуду Херсонської області строк повноважень котрої закінчується 15 лютого цього року, довго довелося боротися за право носити мантію безстроково. Так, 14 грудня 2011 року «кваліфікаційники» відклали розгляд її питання для додаткового вивчення: їх насторожили показники якості роботи судді. 18 січня М.Кириленко приїхала на засідання з головою суду Валентиною Миргород, котра мала роз’яснити деякі деталі.

За словами доповідачки справи Ніни Фадєєвої, є відомості про значну кількість скасованих рішень і «неправильну» поведінку М.Кириленко в колективі. «У характеристиці, затвердженій зборами суддів, указується, що суддя спілкується з колегами, з головою суду та з канцелярією лише за допомогою доповідних записок. Також вона затримує розглянуті справи, вчасно не здає їх», — наголосила Н.Фадєєва.

М.Кириленко пояснила, що керівниця обителі Феміди ставиться до неї упереджено, і тому надала недостовірну інформацію про результати її роботи. Також голова суду «налаштована так, аби не допустити безстрокового обрання М.Кириленко».

Н.Фадєєва повідомила, що у 2010 році показник якості роботи судді у відсотковому відношенні сягав 71% (у Бериславському райсуді Херсонської області — 91,3%, у регіоні — 93,3%). Потім «кваліфікаційниця» зачитала, скільки справ розглянула М.Кириленко, скільки рішень чи вироків було змінено. Цифри свідчили не на користь служительки Феміди: наприклад, вона розглянула 55 кримінальних справ щодо 63 осіб, 20 вироків було оскаржено (з них скасовано — 7, змінено — 11).

«В одній з характеристик написано: суддя поводить себе неправильно навіть за межами суду, що підтверджується скаргами. Я прочитала ці скарги і не знайшла жодної, в якій би йшлося про те, що суддя поводить себе аморально. Це свідчить ось про що: між головою та суддею виникли неприязні стосунки особистого характеру», — резюмувала Н.Фадєєва.

 Право на шанс

 Слово надали В.Миргород, котра відразу накинулася на М.Кириленко з питанням про те, в чому вбачається її упередженість. Н.Фадєєва попросила не атакувати володарку мантії, тоді очільниця суду розповіла, що у 2007 році чекала, коли ж нарешті М.Кириленко приступить до виконання обов’язків, адже півроку в храмі Феміди працювало лише двоє суддів (троє в той час перевелися до суду апеляційної інстанції).

«З першого ж дня ми створили всі необхідні умови для роботи судді. Їй надали досвідченого секретаря, яка пропрацювала на цій посаді 20 років, і помічника. У Марини Олексіївни не склалися з ними стосунки, оскільки теоретичні знання їй було важко застосувати на практиці. У результаті секретар із 20-річним стажем звільнилася», — пояснила В.Миргород.

Також вона додала: М.Кириленко давали легкі, малоепізодні справи, практика розгляду яких уже давно склалася. «Проте їй не вдавалося організовувати процес, виникали сварки між Мариною Олексіївною і сторонами в справі», — наголосила голова суду.

Н.Фадєєва нагадала В.Миргород, що та у 2009 році зверталася до місцевої кваліфкомісії з приводу неналежної роботи судді. У висновку зазначалося: детально проаналізувавши роботу М.Кириленко, комісія зробила висновок, що підстав для притягнення судді до відповідальності немає.

«Скажіть, будь ласка, навантаження в М.Кириленко таке, як і в інших?» —поцікавилася Н.Фадєєва в голови суду. «Навантаження в неї менше», —переконувала В.Миргород. Тоді представниця ВККС запитала, з яким рішення очільниця райсуду приїхала на засідання.

«Незадовго до моєї поїздки до Києва колектив обговорював і поведінку Марини Олексіївни, і її ставлення до суддівської роботи. Свою думку ми висловили в характеристиці. Суддя, пропрацювавши 4 роки, виносить вироки, які не можна виконати, а на її рішення постійно находять скарги. Ми давали її найлегші справи, але, розглядаючи їх, вона допускала тяганину. Ми давали її справи, які повертались із суду другої інстанції, де була вказівка, що потрібно робити. Вона їх слухала більше року. Також суддя не могла адекватно обрати запобіжний захід», — пояснила В.Миргород.

«Ви кажете, що давали їй легкі справи. Ось одна з них: обвинувачення за ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК. Це легка справа? Крім того, призначалася додаткова експертиза», — зауважила Н.Фадєєва. В.Миргород не кваліфікувала цю справу як легку чи важку, а почала розповідати про «зайві» експертизи, які призначала М.Кириленко.

Нарешті слово надали М.Кириленко. Вона погодилася, що допускала помилки при розгляді справ. Потім жінку «допитували» з приводу розгляду конкретних справ. Комісія вислухала всі пояснення, а «кваліфікаційниця» Галина Колеснік поцікавилася: «Ви думаєте, що можете працювати суддею безстроково?»

«У мене є таке бажання. На сьогодні я в декретній відпустці, проте не забуваю слідкувати за законодавчими змінами», —наголосила М.Кириленко. На питання, чому вона спілкується з колегами за допомогою доповідних записок, суддя відповіла: «Я ніколи не користувалася записками. Це не відповідає дійсності. Я спілкувалася з усіма безпосередньо. Хочу ще додати: у 2007 році мені надали секретаря з 20-річним стажем, однак вона пропрацювала зі мною 2 тижні, а потім пішла на 50 днів у відпустку, після чого звільнилася».

Голова ВККС Ігор Самсін запитав, скільки справ М.Кириленко розглянула за 4 роки. З’ясувалося: кримінальних справ — трохи більше 250 (34 вироки скасовано, 25 — змінено); цивільних — трохи більше тисячі (45 рішень скасовано). «Які висновки можна з цього зробити?» — поцікавився І.Самсін. «Я хочу працювати далі. Я не робитиму більше таких помилок», — відповіла М.Кириленко.

Члени комісії довго радились і вирішили все-таки дати судді ще один шанс.