Політеміграція в кримінальному розрізі

Кількість охочих сховатися від відповідальності за кордоном зростатиме

В Україні — нова хвиля політичної еміграції. Слідом за екс-головою Харківської облдержадміністрації Арсеном Аваковим вимушено відправився «шукати щастя» в заморських краях і Олександр Тимошенко. Можна пригадати й інших утікачів — Богдана Данилишина, Михайла Поживанова. Хто ж вони, нові українські політбіженці, і чим відрізняються від тих, хто виїжджав з країни у 2005-му, після «помаранчевої революції»?

Арсен Аваков

 Колишній голова Харківської обласної державної адміністрації, лідер Харківської обласної організації Все­українського об’єднання «Батьківщина» А.Аваков емігрував якось дуже непомітно: тільки недавно з’ясувалося, що він ось уже кілька місяців перебуває за кордоном. За словами заступника голови облорганізації «Батьківщини» Валерія Дудка, виїхати з країни екс-губернаторові порадили товариші по партії — після обшуку, проведеного в нього влітку й арешту трьох людей, котрі працювали в його структурі. Востаннє А.Авакова бачили в Україні восени минулого року.

Літні обшуки в офісах підконт­рольних екс-губернаторові фірм були тільки першою ластівкою. На початку січня цього року прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу стосовно службових осіб Харківської облдержадміністрації та Головного управління Держкомзему в Харківській області — мова йде про незаконне виділення 55 га землі в Пісочині. Підписував держакт на землю саме екс-голова облдержадміністрації. Але сам А.Аваков уже заявив, що справу порушено не стосовно нього, а за фактом.

Проте повертатися на батьківщину екс-губернатор не поспішає. Де він ховається — невідомо, одні джерела називають Італію, інші — Швейцарію.

 Олександр Тимошенко

 О.Тимошенко вирішив підтримувати свою опальну дружину здалеку — недавно він отримав політичний притулок у Чехії. Причому, за словами глави чеського МВС Яна Кубіци, звернувся чоловік Юлії Володимирівни з такою заявою ще кілька місяців тому. На думку адвоката лідера БЮТ Сергія Власенка, Олександр Геннадійович прийняв рішення про еміграцію, щоб «мінімізувати вплив влади» на Юлію Володимирівну через її сім’ю.

Втім, не варто забувати, що О.Тимо­шенко — тертий калач і має за плечима багатий досвід кримінальних переслідувань. Він точно розумів, що прокуратура може знову пригадати про його старі гріхи, адже чоловік Юлії Володимирівни був одним з головних фігурантів «справи «ЄЕСУ», і не приведи Господи, міг знову перетворитися на обвинуваченого. Тим паче що ще в жовтні ГПУ заявила про свій намір притягнути до відповідальності двох інших фігурантів «справи «ЄЕСУ»: свекра Юлії Володимирівни Геннадія Тимошенка і колишнього головного бухгалтера корпорації Антоніну Болюру. Отже, швидше за все, мотивом еміграції було передусім бажання убезпечити себе.

Складається враження, що шляхи для відступу були підготовлені заздалегідь: у Чехії на ім’я О.Тимошенка зареєстрована фірма, а в елітному передмісті Праги в його розпорядженні — триповерховий особняк.

 Богдан Данилишин

 О.Тимошенко в Чехії не самотній. Він уже встиг зустрітися в екс-міністром економіки України Б.Данилишиним, який отримав політичний притулок у Чехії минулого року.

Нагадаємо: у серпні 2011-го Б.Данилишина оголосили в міжнародний розшук за обвинуваченням у заподіянні державі збитків на 13,9 млн грн. через державні закупівлі в одного учасника. На початку вересня екс-міністр заявляв, що вважає себе невинуватим і планує повернутися в Україну. Інтерпол затримав його 18 жовтня в Чехії під час звернення по допомогу до лікувального закладу. Попри вимогу української сторони й надані матеріали, в екстрадиції Б.Данилишина було відмовлено.

Колишній міністр, як і О.Ти­мо­шенко, зайнявся в Чехії політичною діяльністю. За його словами, він також співпрацює з міжнародними організаціями, які збираються спостерігати за виборами в Україні.

 Михайло Поживанов

 Минулого року пішов у мандри екс-голова Держкомрезерву М.Поживанов, після того, як головне слідче управління СБУ порушило стосовно нього кримінальну справу. Колишньому чиновникові пред’явили обвинувачення за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу в рамках розслідування справ, порушених за фактами розкрадання на суму понад 7 млрд грн. Порушення виявили міжнародні аудиторські компанії під час перевірки використання Урядом України бюджетних коштів у 2008—2009 роках і І кварталі 2010-го. М.Поживанову інкримінували розкрадання державних коштів у сумі майже 35 млн грн.  Після чого він заявив про політичне переслідування й попросив притулку в Австрії.

 Від 2005-го — до 2012-го. Назад у майбутнє

 Політична еміграція стала українським трендом останніх десятиліть. Безумовно, тікають насамперед ті, кого обвинуватили в скоєнні злочинів і хто боїться кримінального переслідування. Тому іноді важко зрозуміти, хто жертва репресій, а хто злочинець.

Пригадаємо, що нинішня хвиля політеміграції — друга в історії незалежної України. Так само з країни виїжджали у 2005-му, після «помаранчевої революції». Деякі з тих емігрантів на батьківщину так і не повернулися.

Наприклад, як і раніше, живе в Росії екс-заступник голови СБУ Володимир Сацюк, якого у 2005 році обвинуватили в зловживанні службовим становищем, шахрайстві та привласненні бюджетних коштів. До того ж тоді набула популярності версія, що саме на його дачі отруїли Віктора Ющенка. Після цього В.Сацюк вирішив зникнути з країни. Тепер його інколи бачать на батьківщині, але офіційно він як і раніше проживає в Росії.

Покинув країну, та так і не повернувся й колишній міністр внутрішніх справ Микола Білоконь, якого у 2005 році обвинуватили в перевищенні службових повноважень. За неофіційною інформацією, він облаштувався в Москві й непогано там себе почуває.

Отримав паспорт громадянина РФ і залишився в Росії й колишній голова Держуправління справами Ігор Бакай. Весною 2005 року українські правоохоронці поставили в провину І.Бакаю зловживання службовими повноваженнями, незаконне відчуження державного майна: готелів «Дніпро» й «Україна», нерухомості Національного комплексу «Експоцентр України» в Києві, кількох кримських здравниць. За результатами перевірки, проведеної КРУ в 2005 році, було встановлено, що Держуправління справами та його центральний апарат незаконно витратили понад 800 млн грн. Справу закривали й знову відновлювали, її нинішня доля не відома.

Проте більшість порушених у 2005 році справ луснула, як мильна булька, а втікачі через деякий час повернулися на батьківщину. Мабуть, перший емігрантський рух був набагато масовішим, ніж теперішній, і, якщо нинішні втікачі тяжіють до Західної Європи, колишні емігрували до Росії (що легко пояснюється політичною кон’юнктурою).

Після «помаранчевої революції» країну покинули десятки відомих людей, яких тоді обвинуватили в скоєнні злочинів. Ось тільки частина тодішніх емігрантів: екс-керівник Сумщини Володимир Щербань, колишній мер Одеси Руслан Боделан, нинішній голова парламентського Комітету ВР з питань правосуддя Сергій Ківалов, екс-губернатор Київської області Анатолій Засуха. Кримінальні справи порушували і проти тодішніх опозиціонерів Бориса Колеснікова, Євгена Щербаня, Віктора Тихонова. У 2005-му в жорна правосуддя часто потрапляли ті, хто був пов’язаний з колишньою владою — починаючи від дрібних районних керівників і закінчуючи знаковими фігурами. Пізніше про більшість цих справ було сказано, що їх сфальсифікували й вони були порушені без усяких на те підстав.

Отже, нинішня хвиля гучних кримінальних справ повним чином закономірна. Різниця в тому, що нова влада куди більш цілеспрямована і демонструє жорсткість і рішучість дійти до кінця. Фактично жодна зі справ, ініційованих «помаранчевими», так і не була доведена до кінця. Створювалося враження, що у 2005-му кримінальні справи порушувалися похапцем, без доказової бази — і в результаті розвалювалися. Тим часом ГПУ під керівництвом Віктора Пшонки передала до суду вже кілька резонансних справ, причому за найгучнішою з них уже навіть ухвалено вирок.

Таким чином, можна прогнозувати, що потік політемігрантів найближчим часом не вичерпається. Це підтверджують і фахівці. «Випадок з О.Тимошенко стане початком системнішого явища — політичної еміграції», — вважає глава соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.