Кваліфікація візи

Екс-міністр має намір «перескочити» із зловживання на халатність

Ні добре ні погано «справа Луценка» все ж таки наближається до фінальної стадії. На початку минулого тижня обвинувачення завершило допит екс-міністра внутрішніх справ. Як виявилось, Юрій Віталійович зробив ставку на ненавмисність всіх тих дій, в яких його обвинувачують. Утім, перекваліфікація, якщо вона відбудеться, від покарання його не врятує.

Надмірна довірливість

Якщо вірити свідченням Юрія Луценка, ніякого злого наміру завдати шкоди державному бюджету в нього навіть і на думці  не було. За його словами, на лаві підсудних екс-міністр внутрішніх справ опинився через зай­ву довірливість до думок й візувань своїх підлеглих. Це мимоволі нагадало один дитячий мультфільм, в якому ворона-співучасниця стверджувала: «Я наївна й довірлива, мене легко обдурити...».

Так, пояснюючи факт прийому на роботу в МВС свого водія на офіцерську посаду, Ю.Луценко послався на рішення відділу кадрів міністерства. Про те, що його водій не має вищої освіти, міністр нічого не знав. Хоча, за словами самого Леоніда Приступлюка, він досить давно працював з Юрієм Віталійовичем, а тому важко припустити, що питання про альма-матер жодного разу не лунало під час бесіди в дорозі.

Проте, як стверджує екс-міністр, його справа була «маленькою»: всього лише дати вказівку начальникові департаменту кадрової служби прийняти Л.Приступлюка на роботу. «Більше ніяких дій я не робив і ніяких відомостей про це не маю», — підкреслив він. Мовляв, чому кадровики не перевірили наявність документів — це його хвилювати не повинно.

Аналогічно Ю.Луценко пояснив і свої візи на наказах про призначення й нагородження Л.Приступлюка: паперів на стіл потрапляло багато, всіх не прочитаєш. Але якщо документ пройшов всі інстанції, то, як пояснив екс-міністр, «я не мав підстав не підписати підготовлений оперативними службами наказ». Тобто знову ж таки винуватих слід шукати серед тих, хто ставив свої резолюції, ініціював нагородження, перевіряв документи — в будь-якому, крім міністерського, кабінеті. Там же, де й тих, хто «підсунув» на підпис листа на ім’я Прем’єра Юлії Тимошенко про зарахування Л.Приступлюку стажу на вільнонайманих роботах у стаж роботи в органах МВС.

Загалом, за всі ці роки в поїздках Юрій Віталієвич з водієм не спілкувався, його минулим і сьогоденням не цікавився, і за нагороди водій йому не дякував. Інакше б міністр дізнався, що за його спиною хтось «підмазує» в обхід закону його водія, відразу розсердився б і всіх сам покарав. Саме час обвинуваченню задуматися: а чи не підлаштував все це сам водій, домовившись, можливо не безкорисливо, з потрібними людьми у відділі кадрів?

 Бої без війни

 Не дивним був би такий поворот сюжету, враховуючи, що другий обвинувачений — Л.Приступлюк — наполягає на тому, що «мені законно все виписали, в мене були всі документи». Якщо були, то куди зник, наприклад, диплом про вищу освіту? Адже водій міністра зізнався, що не закінчував нічого «вищого», ніж автомобільний технікум.

Ще загадковішою є історія, що розкрила секрети радянського часу, пов’язана з посвідченням учасника бойових дій у Афганістані, яке було видано Л.Приступлюку. «Я звільнився в травні 1979 року. У мене у вкладиші все записано — де я був і що там було», — засвідчив у суді водій. За його словами, незадовго до демобілізації автомобіль зі станцією радіолокації, яку він обслуговував, уночі літаком доставили у Афганістан, де Л.Приступлюк пробув тиждень, обслуговуючи прибуття інших літаків з нашими частинами. При цьому «там йшли бойові дії, нас обстрілювали, частина, в якій я був, брала участь у розмінуванні», — пояснив водій.

Все це могло бути правдою, коли б не одне але: офіційно перші радянські військові частини було введено в Кабул у грудні 1979-го, тобто через півроку після того, як Л.Приступлюк звільнився із служби і спокійнісінько жив у Союзі.

Такий часовий казус додав до переліку обвинувачень, пред’явлених водієві екс-міністра, ще і використання підроблених документів.

 Крен у халатність

 Нагадаємо, що як співучасники Ю.Луценко й Л.Приступлюк обвинувачуються в розкраданні державного майна в особливо великому розмірі (близько 140 тис. грн.), а сам екс-міністр — ще й у перевищенні службових повноважень. Якщо на початку процесу Юрій Віталійович і його адвокати намагалися довести відсутність самого факту злочину, то, виходячи зі свідчень підсудного, зараз робиться ставка на ненавмисність дій.

Як це може допомогти екс-міністрові? Принаймні, захист може вимагати перекваліфікації дій Ю.Луценка — з ч.3 ст.365 на ч.2 ст.367 КК. У такому разі максимальне покарання, яке можуть призначити екс-міністрові за «довірливість», — 5 років позбавлення волі, що у свою чергу дозволить суду призначити умовний строк.

Правда, для цього необхідно ще «відхреститися» від обвинувачень за ч.5 ст.191 КК, де санкція «починається» з 7 років тюрми з конфіскацією майна. Тут, зрозуміло, прокуратурі потрібно буде довести наявність змови між міністром і водієм на заволодіння державними грошима, а також наявність «організованого злочинного угруповання». Чесно кажучи, мало віриться, що зібраних доказів виявиться достатньо для такого вироку. Адже в такому разі на лаві підсудних повинні опинитися й інші чиновники міністерства, котрі візували накази й листи стосовно Л.Приступлюка. А вони поки що перебувають у статусі свідків.

Доля водія, якою мало цікавляться ЗМІ, безпосередньо залежить від вироку міністрові. Якщо останній піде за «груповою» статтею, то разом з ним отримає покарання (очевидно менше) і Л.Приступлюк. Якщо ж дії екс-міністра визнають халатністю, то на водієві «повисне» підроблення посвідчення учасника бойових дій. Як свідчить практика, покарання в цьому випадку може обмежитися штрафом, але за умови відшкодування заподіяних збитків у вигляді зайвих отриманих виплат.

Але головний висновок мають зробити прихильники політизування міністерських посад. Як довела ця справа, якщо на вищій посаді в міністерстві опиняється політик, далекий від профілю установи, і без досвіду роботи, неминучі хай ненавмисні, але помилки, якими з наміром можуть скористатися навчені досвідом підлеглі. Від міністра, що підписує не читаючи накази, не слід чекати нічого доброго. Проте на самого міністра після відставки вони чатуватимуть за кожною візою...