Пенсійна залежність

КС вирішить, чи мали нардепи право обмежувати виплати суддям у відставці

Верховний Суд вирішив з’ясувати, чи правомірно нардепи встановили верхню планку пенсій та утримання для суддів у відставці. Відповідне звернення розгляне Конституційний Суд, який уже вирішував подібні справи. Щоправда, цього разу можна очікувати несподіванки.

Всупереч гарантіям

 Звернутися до єдиного органу конституційної юрисдикції суддів ВС спонукав закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»(№3668-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до ст.138 закону «Про судоустрій і статус суддів» (№2453-VI).

На думку членів Пленуму ВС, який відбувся 15 лютого, законодавчі новації суттєво погіршили умови пенсійного забезпечення й виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, значно збільшено вік, після досягнення якого законники мають можливість обрати між пенсією, передбаченою законом «Про державну службу», і щомісячним довічним грошовим утриманням: для чоловіків — з 60 до 62 років, а для жінок — з 55 до 60 років. Щоправда, для суддів, які вже наближалися до пенсійного віку, було встановлено перехідний період.

Невдоволення ВС викликає й норма щодо максимального розміру щомісячного довічного утримання для суддів у відставці — 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, котрі втратили працездатність (на сьогодні це 8220 грн.). Якщо ж суддям до 1 жовтня минулого року вже було призначено пенсію або довічне утримання і воно перевищує встановлений максимум, то скорочувати його не будуть. Разом з тим не застосовуватимуться індексація та інші перерахунки до того часу, доки виплати не зменшаться до розміру тих же 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.

Ці та деякі інші обмеження, на думку суддів, не узгоджуються з рядом положень Основного Закону. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім цього, Конституцією передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для діяльності суддів, а також гарантує незалежність і недоторканність людей у мантіях.

«Ми вважаємо, що рівень оплати праці суддів і їх пенсійного забезпечення є елементом незалежності, а закон ці гарантії порушує», — пояснив позицію Пленуму Перший заступник Голови ВС Ярослав Романюк. При цьому, за його словами, незалежність потрібна не самим законникам, а пересічним громадянам для того, щоб діяв справедливий суд.

 Історичний дуалізм

 Звертаючись до КС, судді можуть спиратися на попередні рішення єдиного органу конституційної юрисдикції. Так, у рішенні №8-рп/2005, оголошеному в жовтні 2005 р., КС указав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя, наголошували на вул. Жилянській.

Можна поглянути й на рішення №4-рп/2007 від 18.06.2007, де КС указав, що, обмеживши держбюджетом пенсії та довічне грошове утримання, Верховна Рада діяла всупереч закріпленому в ч.3 ст.22 Конституції принципу недопустимості звуження існуючих прав і свобод.

Здавалося б очевидно, яким виявиться рішення КС, і питання лише в тому, коли його буде винесено. Однак, на противагу позиціям минулих років, можна навести останні рішення. Так, мало хто очікував, що КС визнає конституційними норми «Прикінцевих положень» закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік», за якими Уряд отримав право на власний розсуд визначати (а фактично — зменшувати) розміри соціальних виплат. При цьому нардепи, які зверталися до КС, так само як і Пленум ВС, наголошували на невідповідності норм ч.3 ст.22 Конституції та вказували на ряд схожих рішень у минулому. Однак наприкінці 2011 року єдиний орган конституційної юрисдикції визначив, що механізм реалізації прав на соцвиплати може бути змінено. Зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення. Зменшити пенсії влада вирішила саме через відсутність коштів.

Таким чином, ніхто не може сказати напевне, яке рішення прийме КС — спиратиметься на попередню практику чи створить нову.