«Зручна» постанова

Суддя не наполягав на винесенні обвинувального вироку й залишився у відставці

Прокурор Київської області звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, аби та припинила відставку володаря мантії Володимира Очківського, який обвинувачувався в скоєнні злочину проти правосуддя. ВККС прохання не задовольнила.

Амністований суддя

 13 лютого «кваліфікаційники» розглянули питання щодо припинення відставки судді В.Очківського. Останній розпочав кар’єру в 1993 році у Васильківському міськсуді Київської області, у 2004-му був переведений до Васильківського міськрайсуду того ж регіону. У липні 2011-го В.Очківський написав заяву про відставку. Постановою Верховної Ради від 22.09.2011 володаря мантії звільнили.

На початку 2011 року було порушено кримінальну справу за обвинуваченням В.Очківського в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.375 КК (постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали та рішення). До речі, В.Очківського від посади відсторонено не було.

Він оскаржував до суду постанову про порушення справи, але його скарга була залишена без задоволення. У травні того ж року досудове слідство завершилось, і за розгляд справи взявся Голосіївський райсуд м.Києва. До початку судового слідства В.Очківський заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за амністією.

10 жовтня 2011-го справу закрили.

 Нереабілітуюча підстава

 Прокурор Київської області звернувся до ВККС, аби та вирішила питання щодо припинення відставки законника. «Відповідно до статті 139 закону «Про судоустрій і статус суддів» відставка судді припиняється у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину. А стосовно В.Очківського обвинувального вироку немає», — підкреслив «кваліфікаційник» Віктор Мікулін.

Представниця прокуратури погодилася з ним, але й навела свої аргументи. «Стаття 6 закону «Про амністію у 2011 році» передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності без винесення вироку в цій справі», — зазначила жінка. За її словами, відповідно до вимог ст.282 КПК суд закрив справу з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.6 КПК: закриття справи на підставі акту амністії.

«У червні 2011-го парламент прийняв закон «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» та інших законодавчих актів України». Ним, зокрема, п.4 ч.1. ст.6 КПК був виключений. Але ж цей закон набрав чинності 1 січня 2012-го, а постанову суду винесено 10 жовтня 2011-го», — повідомила представниця прокуратури.

За її словами, застосування амністії не є реабілітуючою підставою (це підстави, які звільняють від кримінальної відповідальності та покарання особу, визнану винною у вчиненні злочину). А В.Очківський на винесенні обвинувального вироку не наполягав.

«Хочу звернути увагу: грошові виплати судді здійснюються за рахунок бюджетних надходжень. Тому прокуратура доводить до відома комісії, що В.Очківський притягувався до кримінальної відповідальності. У цій ситуації суд не міг винести вирок, відтак виніс постанову про звільнення від кримінальної відповідальності. Я вивчала практику ВСС: якби суд виніс обвинувальний вирок та звільнив засудженого від покарання, то порушив би вимоги КПК і закону «Про амністію у 2011 році», — пояснила прокурорський «посланець».

Постанова без наслідків

 У членів комісії ця історія викликала чимало запитань. З’ясувалося, що васильківський законник винним себе не визнав. «Хіба можна застосовувати амністію до особи, яка не визнає себе винною?» — поцікавилася представниця ВККС Ніна Фадєєва. Та, швидше за все, це було риторичне запитання, адже кожному юристу відомо, що амністія — це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у скоєнні злочину.

До того ж постанова Голосіївського райсуду м.Києва оскаржена не була, а на засіданні прокурор не заперечував проти закриття справи та звільнення В.Очківського від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

«Ви розуміли, що постанова суду, на відміну від обвинувального вироку, не позбавить вас виплати щомісячного довічного грошового утримання?» — поцікавився В.Мікулін. «Так», — не заперечував В.Очківський. «Зрозуміло. Тому ви і не наполягали на винесенні вироку. Постанова для вас не мала наслідків», — поставив крапку в розплутуванні «детективної історії» В.Мікулін.

Порадившись за зачиненими дверима, ВККС оголосила «вердикт»: повідомлення прокурора Київської області залишити без задоволення. «Потрібно було привести до ладу процесуальні рішення, а потім йти в комісію», — зауважив заступник голови комісії Микола Пінчук. «Тепер потрібно заявляти протест прокурора, поновлювати строки на оскарження постанови Голосіївського райсуду», — «кваліфікаційники» радили прокурорам, як виправити допущені помилки. «Не підказуйте їм», — сказав хтось із членів комісії.

 Без «бойового хрещення»

 Також з легкої руки постійно діючого органу 10 законників отримали «перевідні перепустки» до обитель Феміди того ж рівня і юрисдикції. Лише двоє з них переходили до іншого суду, аби «підвищити кваліфікацію, збільшити навантаження та розглядати складніші справи». Решта хотіла працювати ближче до дому.

До речі, 4 з цих 10 володарів мантій отримали рекомендацію для переведення, навіть не склавши суддівську присягу. Нагадаємо: відповідно до ст.55 закону «Про судоустрій і статус суддів» особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень після складення присяги. Так, указом Президента від 23.01.2012 Віту Бондарчук було призначено на посаду до Господарського суду Дніпропетровської області, Віталія Літвінова — до Вишгородського райсуду Київської області, Віктора Шулежка та Віктора Данилишина — до Житомирського окружного адмінсуду.

Не пройшовши «бойове хрещення», вони отримали рекомендації для переведення до столичних обителей Феміди: В.Бондарчук — до Господарського суду м.Києва, В.Літвінов — до Оболонського райсуду м.Києва, В.Шулежко та В.Данилишин — до Окружного адмінсуду м.Києва.

П’ятеро володарів мантій мали намір змінити спеціалізацію, тому їм довелося складати кваліфіспит. «Випробування» пройшли лише Богдан Моніч з Черняхівського райсуду Житомирської області (працюватиме в Житомирському апеляційному адмінсуді) та Тетяна Танасогло з Арцизького райсуду Одеської області (перейде до Одеського апеляційного адмінсуду). Чотирьом законникам пощастило піднятися на одну кар’єрну сходинку вище: кваліфкомісія благословила їх на переведення з місцевих до апеляційних судів. А ще троє суддів отримали безстрокові «перепустки».