Дорожнє відео 2.0
ВР повернула камери на автошляхи та штрафні листи для порушників ПДД
Нардепи ухвалили закон, який має знову запровадити автоматичну відеофіксацію порушень Правил дорожнього руху. Схоже, парламентарі проаналізували попередні подібні норми, які Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Основному Закону, та зробили роботу над помилками. Проте залишається головне запитання: чи можна притягати до відповідальності особу, на яку зареєстровано автомобіль, але яка не була за його кермом?
КС став на заваді
Першу спробу запровадити відеоконтроль на дорогах нардепи здійснили ще у 2008 р. Тоді було ухвалено закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (№586-VI). Унаслідок цього в Кодексі про адміністративні правопорушення з’явилась ст.141. Нею передбачалося, що «до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами (...) притягаються власники (співвласники) транспортних засобів».
Ця норма відразу ж викликала критику автолюбителів. Так, указувалося на те, що власником автомобіля може бути юридична особа, а перевищує швидкість на дорозі не підприємство, а конкретний його працівник. До того ж поширення в Україні набула практика продажу автомобілів «за довіреністю», а «листи щастя» відповідно до закону надходили саме формальному, а не реальному власникові.
Як наслідок, норма протрималася недовго. Своїм рішенням від 22.12.2010 №23-рп КС визнав ст.141 КпАП неконституційною. У мотивувальній частині рішення судді наголошували: «Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника».
Нова спроба
Разом з тим сьогоднішня ситуація на дорогах вимагає вдосконалення контролю за дотриманням ПДР. За офіційною статистикою, щорічно в ДТП в Україні гине понад 4 тис. людей. До того ж ускладнює ситуацію поширення корупції — багатьом порушникам удається відкупитися.
Тому у ВР вирішили повернути вже випробуваний вид нагляду. Народні депутати Володимир Пилипенко та Валерій Писаренко підготували проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» (№3855).
Відповідно до нього пропонується запровадити автоматичну фото- та відеофіксацію таких правопорушень:
• перевищення обмежень швидкості руху;
• проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху;
• порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;
• виїзд на смугу зустрічного руху;
• порушення правил руху через залізничні переїзди.
Передбачається, що в разі притягнення до відповідальності водія, дії якого зафіксувала камера, до нього застосовуватиметься мінімальний розмір штрафу, передбаченого за таке порушення. Тож ніхто не зможе сказати, що до нього поставились упереджено й використали більш суворі санкції, ніж до когось іншого.
Як відзначається в пояснювальній записці, під час розроблення документа було враховано позицію КС. Так, ст.142, якою пропонується доповнити КпАП, передбачає, що відповідальність за зафіксовані камерою порушення ПДР несе особа, на яку зареєстровано транспортний засіб. У цій же статті зазначається, що, якщо «транспортний засіб зареєстровано за підприємством, установою, організацією, до адміністративної відповідальності притягається особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення адміністративного правопорушення». Її ім’я доведеться назвати керівникові юрособи.
Крім цього, пропонується встановити, що особи не підлягають відповідальності, якщо доведуть, що транспортний засіб вибув з їх володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або що в момент учинення правопорушення ним керувала інша особа. На відповідне оскарження відводиться 10 днів.
Поки що важко сказати, як запровадження такої презумпції відповідальності оцінить КС, якщо до нього оскаржуватимуть це положення. Разом з тим нардепи вже озброїлися рішеннями Європейського суду з прав людини («Фальк проти Нідерландів», «О’Галлоран та Френсіс проти Сполученого Королівства»), в яких ця установа визнала правомірною відповідальність саме власників транспортних засобів. До того ж подібні правила контролю діють у багатьох країнах світу: Франції, Німеччині, Великій Британії, Італії, Росії, Китаї та інших.
Гроші будуть?
Очевидно, що фото- та відеофіксація вимагатиме додаткових бюджетних витрат, але навряд чи варто турбуватися з приводу того, що це створить дірку в бюджеті. Швидше нове обладнання ефективно працюватиме на його наповнення.
За офіційною інформацією ДАІ, 1 жовтня 2013 року в Києві тільки одна така система за годину зафіксувала: 89 порушень швидкісного режиму руху (мінімальний штраф — 255 грн.); 9 порушень правил зупинки чи стоянки (255 грн.); 6 проїздів на червоний сигнал світлофора (425 грн.); 31 випадок недотримання правил руху та правил проїзду перехресть (425 грн.). Якби в цей час діяв запропонований закон, лише за годину камера спостереження поповнила б кошторис на 40 тис. грн.
До того ж таку кількість порушень можна вважати ще одним аргументом на користь змін. Адже відеонагляд сприятиме не лише тому, що порушникам доведеться відповідати за свої дії. Якщо водії знатимуть про всевидяче око камер, їм доведеться більш серйозно ставитись до дотримання ПДР.
Більшість нардепів не висловили заперечень щодо можливого повернення відеонагляду на українські дороги. 16 січня парламент проголосував за ухвалення змін. Для запровадження нововведень бракує лише підпису Президента — закон набуде чинності через місяць після його опублікування.
ПРЯМА МОВА
«Автоматична фіксація порушень ПДР підвищить безпеку на наших дорогах»
ВОЛОДИМИР ПИЛИПЕНКО, народний депутат України:
— Володимире Пилиповичу, яка мета цього проекту? Чого намагаєтеся досягти, запроваджуючи автоматичну фіксацію порушень Правил дорожнього руху?
— Ухваливши такий закон, ми насамперед значно зменшимо корупційну складову у відносинах учасників дорожнього руху. Адже фіксація порушень відбуватиметься в автоматичному режимі. Відповідно, у водія буде відсутня спокуса запропонувати хабар працівникові дорожньої інспекції, а в останнього не буде спокуси його отримати.
Крім цього, зменшимо ризики для інших водіїв і пішоходів з боку мажорів, які порушують ПДР, зокрема пролітають перехрестя на червоне світло. Адже відомо, що значна кількість порушень учиняється особами, які вважають, що мають більше прав на дорозі, ніж інші. Тож думаю, автоматична фіксація порушень ПДР підвищить безпеку на наших дорогах.
— Проект передбачає фактично презумпцію винуватості власника автотранспортного засобу, на ім’я якого спочатку складатиметься адмінпротокол на підставі даних автоматичної фіксації порушень. Як це узгоджується з гарантіями індивідуалізації відповідальності?
— На мою думку, точніше говорити про презумпцію відповідальності особи, на яку зареєстрований транспортний засіб. Ми вивчили практику Європейського Союзу. Майже в кожній країні ЄС відповідальність за порушення ПДР, які зафіксовані в автоматичному режимі, покладається на власника транспортного засобу. Оскільки в Україні дозволяється, щоб автомобіль був у власності одного або більше осіб, то в даному законопроекті ми запропонували спосіб вирішення цього питання — запровадження презумпції відповідальності особи, на яку зареєстрований транспортний засіб. Адже така особа — лише одна.
Разом з тим у законопроекті передбачається: якщо особа не згодна з тим, що на неї накладене адміністративне стягнення, оскільки автомобілем на момент учинення правопорушення керував хтось інший, власник матиме право оскаржити постанову до суду. Відповідно, такій особі надаються всі процесуальні гарантії та можливість довести свою непричетність до скоєння правопорушення в судовому порядку. Таким чином, презумпція невинуватості зберігається.
Також зауважу: численними рішеннями Європейського суду з прав людини встановлено, що держава в таких випадках правомірно покладає відповідальність саме на володільця автомобіля. Передавши авто в правомірне користування іншим особам, власник повинен усвідомлювати, що його автомобіль потрапляє в зону небезпеки й потенційно стає знаряддям порушень ПДР, що може потягти за собою тяжкі наслідки.
Установивши презумпцію відповідальності особи, на яку зареєстрований транспортний засіб, ми не позбавляємо її права на судовий захист.
— Як ви дивитеся на перспективи впровадження цього документа в разі ухвалення його парламентом?
— З оптимізмом. Звичайно, система буде впроваджуватися поступово, поетапно. Переконаний: вона запрацює та сама себе окупить за рахунок штрафів, які будуть сплачуватися порушниками ПДР.
До того ж зверніть увагу, що штрафи, які стягуватимуться на підставі даних системи автоматизованої фіксації, будуть мінімальними для кожного виду порушень, а в разі, якщо особа добровільно й оперативно їх сплатить, їх розмір буде автоматично зменшуватися вдвічі.
Записала Юлія ГАЙДІНА