Цієї неділі ми відзначаємо одне з дванаде- сятих церковних свят — Трійцю. Свято Святої Трійці незвичайне тим, що на Русі воно встановлене не в часи її хрещення, а через три століття, у самий розквіт російського право-слав’я, після дня зішестя до апостолів Святого Духа.
В історії сучасної України тільки наприкінці 80-х церква перестала бути «опіумом для народу» і парафіяни вже не боялися відкрито заявляти про свої релігійні переконання. Але атеїзм, на якому виховувалося не одне покоління радянських громадян, міцно вкоренився у свідомості. І для кожної людини повернення до Бога мало свої причини.
Наш кореспондент поцікавився, яким був цей шлях у лідера Християнсько-ліберальної партії України, народного депутата Леоніда ЧЕРНОВЕЦЬКОГО.
Становлення України як правової, демократичної держави вимагає перетворення судової гілки влади на реально незалежну і самостійну. Забезпечення належного її статусу можливе лише за умови здійснення судово-правової реформи, завданням якої є утвердження судової влади як системи захисту прав і свобод людини. 
Прецедентну справу розглянули народні депутати на засіданні Комітету ВР з питань правової політики, яке відбулося 19 травня. Зокрема, до кандидатури судді із Закарпаття В.Леска комітет повертається вже вчетверте (див. «ЗіБ» №45/2003).
Тепер глава держави знає, у яких випадках може оголосити про розпуск Верховної Ради. Але і народні депутати здатні подбати про те, щоб не дати йому для цього приводу, якщо уважно ознайомляться з рішенням Конституційного Суду від 19.05.2004 у справі про умови дострокового припинення повноважень Верховної Ради, яке оприлюднене 25 травня. Утім, для чинного Президента це офіційне тлумачення своїх повноважень має вже хіба що суто пізнавальний характер.
У СРСР найважливішим з мистецтв було кінематографічне, а не образотворче. А художників, на відміну від письменників, не величали «інженерами людських душ». Але це анітрохи не заважало багатьом з них процвітати. Взаємовигідні відносини художників з партією й урядом досліджував оглядач «Власти» Євген Жирнов.