
Після приходу Гітлера до влади політичний терор став у Європі звичайним явищем. 29 грудня 1933 року був убитий румунський прем’єр Йон Дука, 30 червня 1934-го — вождь німецьких штурмовиків Ернст Рем, 25 липня — австрійський канцлер Енгельберт Дольфус, 9 жовтня — югославський король Александр і французький міністр закордонних справ Жан-Луї Барту. Чи слід поставити в цей ряд і вбивство члена політбюро, секретаря ЦК і ленінградського обкому ВКП(б) Кірова, що відбулося 1 грудня 1934 року?
«Так, слід», — вважали майже сім десятиріч. Правда, спочатку відповідальність за злочин покладали на Зинов’єва, противника Сталіна. А із середини 1950-х років — увже на самого Сталіна.