Отбор «отборщиков»

На какие неудобные вопросы отвечали претенденты, не делегированные в ЭР

Судья Высшего антикоррупционного суда получил служебное жилье, потому что всем раздавали, и совсем не интересуется личностями. Кто-то решил рассказать инсайдерскую информацию о Высшей раде правосудия. Руководителя Рады судей упрекали за неуместные вопросы, а кому-то пришлось реабилитировать Конституцию.

Усе вирішать документи

Передостанній тиждень жовтня виявився досить насиченим для судової влади — на засідання, вибори. Не встигли в найвищому суді країни обрати нового Голову, як уже й «самоврядники» зібрались у стінах Державної судової адміністрації, аби врешті провести співбесіди, і обрати кандидатів до складу етичної ради за квотою Ради суддів.

Переважна більшість претендентів прибули особисто, хтось долучався онлайн. Таким чином, на публічні співбесіди, які від початку пропонували пройти за бажанням, погодились усі 8 кандидатів до ЕР. Причому, схоже, вони подались у «відбирачі» нового складу та наглядачів чинної ВРП тільки в останні дні. Адже тривалий час не було охочих грати роль весільних генералів для іноземних експертів.

Першою себе представила Ганна Вронська з Касаційного господарського суду.

«Як юрист-міжнародник я вільно володію англійською мовою, тож можу одразу комунікувати з експертами щодо ключових принципів роботи. Закон дійсно наділяє міжнародників переважним правом голосу. Але з ними можна домовитися про наші принципи роботи», — зазначала Г.Вронська.

«Як ви бачите послідовність роботи ЕР? Чи мають спочатку бути оцінені діючі члени Ради, чи передусім варто наповнити вакансіями ВРП?» — озвучив єдиний блок запитань для кандидатів голова РСУ Богдан Моніч. Причому частина з них, як він зазначав на початку засідання, була не від нього, а від колег.

«ЕР не має працювати в такий спосіб, аби заблокувати або повністю зупинити роботу ВРП», — розвіяла перестороги судової влади Г.Вронська. «А якщо бачення міжнародних партнерів відрізнятиметься від вашого, зокрема щодо оцінки окремих осіб за критерієм доброчесності? Що ви тоді зробите, який вихід убачаєте?» — цікавився Б.Моніч.

«Варто обговорити принципи діяльності від початку. Міжнародні експерти — також фахівці судової системи, то ж ми зможемо їм пояснити, чому не можна зупиняти роботу ВРП. А оцінка конкретного кандидата вже залежатиме від наявних щодо нього документів. Адже важко буде переконати експерта в чесності кандидата, документи якого будуть свідчити протилежне. Або навпаки», — з певним оптимізмом відповідала суддя.

Винагорода, ще й житло

Несподівано одним з ключових для РСУ стало й питання щодо службового житла для суддів. Квартирне питання буквально напередодні увірвалось як частина чи то нав’язаної «верховниками», чи то такої бажаної програми для нового очільника ВС. Проте Б.Моніч формулював його вже з дещо іншим акцентом, нібито дискутуючи з тими, хто бідкався, що 4 роки мешкає в службовому помешканні. Мовляв, чи варто надавати суддям службове житло з огляду на їхні доходи?

Та, схоже, судді ВС, і кияни, і ті, що орендують житло, і що таке житло вже придбали, з новим Головою Суду отримали другий шанс вирішити це завжди актуальне для них питання, і тримаються спільно, як ніколи. От і Г.Вронська зазначала, що надати суддям службове житло можна було ще 4 роки тому, від початку роботи ВС: «Нині ті судді, яким доводиться винаймати житло в столиці, на відміну від киян, утрачають більше грошей», — пояснила несправедливість кандидат до ЕР.

Тепер, після співбесід у РСУ, уже можна сказати: Г.Вронській її слів на одному із засідань Пленуму ВС щодо начебто пріоритетності меморандуму з Міжнародним валютним фондом перед Конституцією не пригадав тільки лінивий.

«Що ви мали на увазі?» — цікавився очільник РСУ. «Я просто звернула увагу Пленуму на те, що меморандум був підписаний, тож слід зважати на наявність цього факту. Я не стверджувала, що він понад Конституцію, і не закликала колег голосувати проти звернення до КС», — пояснила суддя. Утім, її позицію зрозуміли та підтримали лише два члени ради.

У ВРП написали заяви

«Я майже щомісяця пишу пояснення для ВРП. На мене є десятки скарг. За однією з них порушене дисциплінарне провадження», — співбесіда з суддею Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Віктором Панкуличем також виявилася жвавою. Відповідаючи на запитання щодо дисциплінарних проваджень, представник ВАКС намагався пояснити, що скарги на законників — то природний процес.

Та «самоврядники» воліли знати, чи не вплине наявність дисциплінарного провадження на роботу такого імовірного представника в ЕР. «Чи будете ви добросовісно ставитися до своєї роботи? Тільки це поясніть», — уточнив Б.Моніч.

«Я не знаю жодного члена ВРП ані в обличчя, ані його біографію, і не хочу знати. Узагалі не цікавлюся особистостями. Я буду здійснювати свої повноваження відповідно до закону і завдань», — зазначав кандидат.

«Ви вже мали житло у Києві, коли стали суддею ВАКС. Яка була потреба подавати заяву, аби отримати ще й службове? Ви іногородній?» — запитував очільник «самоврядників» В.Панкулича.

«Давайте будемо щирими і відвертими. Хтось із членів РСУ вже зробив зауваження, що не варто ставити це питання. Я не лізу в ті запитання, що не стосуються моєї компетентності. І взагалі не розумію, треба житло чи не треба. Я цим не займаюсь. Я суддя і здійснюю судочинство. А питання щодо житла має вирішуватися на розсуд законодавця. Я як суддя відповідати на це питання не хочу. Так, було рішення зборів, і мені надали службове житло, однокімнатну квартиру. У порядку, передбаченому законом. Також в мене є заміський будинок, як і у всіх суддів. Але всім членам ВАКС надали службове житло. От і я отримав, і не бачу в цьому нічого протиправного», — зазначав кандидат.

До того ж з’ясувалося, що його донька працює помічником у його ж колеги. «Чи нормально, якщо в одній колегії працюють родичі?» — цікавилися в РСУ.

Урешті виявилося, що до того, як узяти в штат доньку, суддя звертався з даним запитанням до РСУ, мовляв, там погодили. Тож рада зголосилася, що насправді не бачить у таких кадрових стосунках конфлікту інтересів, а от чи буде це виглядати доброчесно в очах ЕР, поки питання відкрите. Та, схоже, сумарна кількість саме відкритих питань завадила членам ради підтримати В.Панкулича: суддю підтримали лише одним голосом.

Натомість до рейтингу кандидатів до ЕР від РСУ потрапили Лев Кишакевич (Касаційний кримінальний суд — 26 голосів), Юрій Трясун (Київський апеляційний суд — 24 голоси), Володимир Сіверін (суддя Східного апеляційного господарського суду у відставці — 20 голосів) й Тетяна Чумаченко (Касаційний адміністративний суд — 17 голосів).

Та публічна співбесіда також стала місцем, де можна було почути й ексклюзивні новини: «Я знаю, це інсайдерська інформація, що деякі члени ВРП уже написали заяви, й чекають. Як тільки почне працювати ЕР, вони збираються йти з посад. Нам треба зробити так, щоб люди могли спокійно працювати, не допустити блокування роботи ВРП», — закликав Сергій Сотніков з Північного апеляційного господарського суду, якого, як і попереднього кандидата, підтримали одним голосом.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Богдан МОНІЧ,
голова Ради суддів України:

«Із тих кандидатів, які все ж долучилися до участі, ми обрали найбільш гідних»

РСУ провела співбесіди й обрала чотирьох кандидатів до етичної ради за власною квотою. Про деталі процесу й подальші кроки «ЗіБ» поспілкувався із очільником «самоврядників» Богданом МОНІЧЕМ.

— Богдане Сильвестровичу, РСУ врешті обрала кандидатів до ЕР. Як пройшло засідання? Чи вважаєте ви кількість кандидатів достатньою?

— На жаль, та кількість кандидатів, що урешті виявили бажання позмагатися за членство в етичній раді, вкотре підкреслює той факт, що закон усе ж потребує унесення змін, що він не ідеальний. І що та роль, яка відведена саме українській частині ради, носить більш формальний характер.

Думаю, саме це і стало причиною того, що охочих долучитися було так небагато. І це навіть при тому, що і термін на подання документів був достатнім, і наша процедура була максимально відкритою, хай би там хто і що не казав, у порівнянні з тими ж міжнародними партнерами, зокрема тим, як вони делегували своїх представників.

Податися мали змогу абсолютно всі бажаючі. Не зважаючи на це, охочих кандидуватися до ЕР, виявилося лише 8. Тим часом до Вищої ради правосуддя за квотою парламенту на два місця претендує більш як 20 осіб. Цифри самі по собі досить красномовні. Проте на нашу думку, з тих кандидатів, які усе ж долучилися до участі, ми обрали найбільш гідних.

— Проте до деяких кандидатів у Ради все ж виникли певні питання…

— Так, була певна інформація негативного характеру стосовно окремих кандидатів, яка перед самим засіданням почала з᾽являтися у ЗМІ. Але хотілося б зазначити, що це була одностороння інформація. Не можна сказати, що вона збиралася щодо усіх кандидатів та висвітлювалася з дотриманням балансу думок. Адже до співбесіди, ми знайшли суперечливі факти стосовно судді Вищого антикорупційного суду, котрий на той час, як стати суддею ВАКС, уже мав власне житло під Києвом, проте все одно подав документи для отримання службового житла. Так, це не суперечить законодавству, але виникає питання чи це доброчесно.

Іще одну претензією щодо доброчесності, яку, наприклад, пред᾽являли на тому ж конкурсі до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до одного з народних депутатів, було те, що його близький родич працює помічником у іншого народного депутата. Так от у нас виникла схожа ситуація. Виявилося, що донька одного з кандидатів працює не лише в тому ж самому суді, а є помічником у колеги з однієї з ним колегії суддів. Цю інформацію громадські активісти чомусь не знайшли.

Це не суперечить закону, але чи відповідає очікуванням суспільства щодо доброчесності?

Проте, після обрання нами кандидатів до етичної ради ми закликаємо не шукати когось гіршого з них, а поважати наш вибір так само, як ми поважаємо вибір міжнародних експертів. І ми розраховуємо на те, що і ЕР, і конкурсна комісія працюватимуть на рівних та партнерських умовах. А до наших кандидатів ставитимуться з такою ж повагою, як і ми ставимося до наших міжнародних партнерів.

— Яких кроків варто чекати в подальшій комунікації РСУ з іншими учасниками процесу?

— Безумовно, ми розраховуємо на відновлення консультацій в Офісі Президента після обрання нами членів етичної ради. Адже раніше ми домовилися про те, що мова про удосконалення прийнятого закону може іти лише після того, як ми оберем кандидатів за нашою квотою.

У той же час частину з наших пропозицій могла б врахувати сама етична рада. Регламентом роботи можна визначити черговість її роботи з тим, щоб не заблокувати роботу ВРП. Ним же можна врегулювати й те, що перевірка діючих членів ВРП проводиться лише за їх згодою, а у разі незгоди пройти перевірку, член Ради залишає свою посаду.

У той же час без змін до закону не обійтися.

Адже зараз, навіть щоб скласти повноваження, ВРП має проголосувати за таку заяву. Проте, якщо Раду залишать хоча б двоє, то інші вже не матимуть змоги залишити свої посади, а перебуватимуть у своєрідному юридичному капкані. Тому з цього приводу ми пропонуємо, аби члена ВРП, котрий хоче піти, могли відрахувати зі штату автоматично, скажімо, наступного дня після того, як він подав заяву. Аби ця процедура не потребувала голосування. Це потребує змін в закон.

Також ми будемо наполягати на тому, щоб була переглянута процедура голосування і кворуму у ЕР. Загалом рішення мали б прийматися більшістю голосів, але прийнятним було б і запровадження такої процедури кворуму і голосування, як це передбачено для роботи конкурсної комісії.

Подивимося, чи буде досягнута згода з цих питань. Решта наших зауважень щодо роботи етичної ради уже не настільки критичні.

У той же час існують інші речі, які викликають наше занепокоєння. Так, під час однієї із останніх зустрічей, яка відбувалася у Офісі Президента, повідомлялось, що члени конкурсної комісії, яка формуватиме Вищу кваліфікаційну комісію суддів, від іноземних партнерів вийдуть на зв᾽язок з ВРП після 5 жовтня. Потім, наскільки мені відомо, ВРП намагалася зв᾽язатися із ними перед Покровою, і розглядалося три дати для проведення зустрічі усіх членів конкурсної комісії — 11—13 жовтня. У результаті зупинилися на 12-му жовтня. За моєю інформацією саме ця дата задовольняла членів комісії від міжнародної спільноти.

Проте на засідання вони так і не з᾽явилися. Далі було озвучено, що зустріч з членами конкурсної комісії взагалі не планувалась, а це ніби то була якась робоча зустріч. Після цього ВРП, вже на цьому тижні, у понеділок 25 жовтня, призначила ще одну зустріч. На ній уже був присутнім і я. Але чомусь і туди ніхто із членів конкурсної комісії від міжнародної спільноти не завітав.

Як повідомив під час засідання в.о. голови ВРП Олексій Маловацький, лише у суботу, 23 жовтня, до ВРП були передані емейли. Чесно кажучи, для мене особисто, це дуже великий сигнал тривоги, тому що в XXI ст., як на мене, вже давно можна було обмінятися телефонами, і вести комунікацію в одному з месенджерів — «Вайбер», «Ватсап», «Телеграм». Кому як зручно. І таким чином члени конкурсної комісії могли б уже самі вийти на зв᾽язок одне з одним і визначитися як вони працюватимуть далі.

Крім того, на ці зустрічі чомусь продовжують ходити представники суб᾽єктів делегування. У мене цей факт також викликає занепокоєння з точки зору незалежності членів конкурсної комісії. Адже ми зі свого боку обрали своїх представників, і на цьому крапка. Далі ми жодним чином не впливаємо на обраних нами людей. Ми розуміємо, що це незалежні особи, і вони самі повинні визначатися і з тим, як має працювати конкурсна комісія.

Окрім нагальних питань щодо запуску конкурсу до ВККС робота конкурсної комісії є важливою і з тієї точки зору, що вона могла би вже продемонструвати те, як мала б працювати етична рада. Наші очікування, що це буде командна і злагоджена робота на рівних партнерських засадах.

Але якщо вже на цій стадії в конкурсній комісії виникає таке непорозуміння, це наштовхує на великі сумніви з подальшої роботи, а також і з приводу того, що міжнародні партнери розуміють мету, яка на них покладена, і ті величезні кадрові проблеми, з якими зіткнулась судова гілка влади. Адже роботу ВККС варто відновити в найкоротші строки, але цього ніяк не відбувається.