Нардепи погодились змінити статус працівників апарату ВС

Народні депутати підтримують прийняття законопроекту, згідно із яким посади працівників апарату Верховного Суду України буде віднесено до відповідних підгруп посад державної служби, затверджених законом про держслужбу, що набуває чинності з 2014 року.

Комітет з питань верховенства права та правосуддя рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо правового статусу працівників апарату Верховного Суду України).

На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект спрямований на врегулювання питань щодо правового статусу та матеріального забезпечення працівників апарату Верховного Суду. Відповідні зміни пропонується внести зміни до частини п'ятої статті 149 Закону "Про судоустрій і статус суддів", а також до статі 6 та частини п'ятої статті 46 Закону "Про державну службу", який набирає чинності 1 січня 2014 року.

Під час обговорення члени Комітету наголошували, що новий Закон "Про державну службу" не містить положень щодо віднесення посад працівників апаратів Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, апеляційних судів та судів першої інстанції до відповідних підгруп державних службовців.

Водночас, парламентарії підкреслювали, що до парламенту вже внесені законопроекти, крім зазначеного, які мають усунути вказану прогалину щодо всіх категорій посад у судах усіх рівнів, так само як і для посад в інших органах судової влади.

Народні депутати звертали увагу на те, що законопроектом вносяться зміни до статей 6 та 46 Закону "Про державну службу", якими передбачається врегулювати питання класифікації посад в апараті Верховного Суду відносно класифікації посад державних службовців та пропонуються конкретні пропозиції щодо віднесення певних категорій працівників апарату суду до відповідних підгруп посад державних службовців.

На думку народних депутатів, прийняття законопроекту дозволить удосконалити законодавче забезпечення правового статусу працівників апарату Верховного Суду та забезпечить виконання основних конституційних принципів щодо неможливості звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів.