У Росії збираються легалізувати інститут стукачів
Поліція РФ направила в уряд лист з проханням щорічно виділяти відомству $10 млн для фінансування «конфіденційної співпраці з громадянами».
Поліція обіцяє прозорість
Раніше співпраця громадян із правоохоронними органами регламентувалася тільки в частині роботи негласних інформаторів. Але це були певною мірою постійні співробітники. В даному ж випадку йдеться про інституалізацію системи, тобто будь-яка людина, котра володіє необхідною поліції інформацією, вважає, що ця інформація важлива, може розраховувати на матеріальну компенсацію. Правоохоронці пропонують платити навіть випадковим свідкам, які не хочуть повідомляти те, що вони знають, без матеріальної винагороди.
Звичайно, відразу виникло питання: чи не є прохання про виділення такої величезної суми спробою поживитися за рахунок держскарбниці? Адже можна оголосити нагороду за «нісенітницю», а родичі самих поліцейських «несподівано» знаходитимуть цінну інформацію й отримуватимуть за неї гроші. Але правоохоронці заявляють, що все буде абсолютно відкрито і прозоро. Середня виплата у гучних резонансних справах зазвичай не менш ніж $10 тис. — за меншу суму кримінальних односправців не здають. А гучні справи інколи можуть бути розкриті тільки тоді, коли пропонована винагорода «перекриває» страх перед розправою.
Звичайно, гроші платять і тепер. Але поліція неофіційно просить гроші у громадських організацій чи бізнес-структур, зацікавлених у розкритті злочину. Тепер же це робитимуть абсолютно легально.
У свою чергу противники цієї ініціативи запевняють, що більшість резонансних злочинів удається розкрити і без послуг інформаторів. Так, було розкрито гучну справу про пограбування інкасаторів Ощадбанку в Пермі влітку 2009 року. Якогось Олександра Шурмана, котрий викрав майже $9 млн, обчислили, організувавши прослушку його переговорів по мобільному телефону. Тоді пермські власті з бюджету міста призначали нагороду розміром в $10 тис. за допомогу у cпійманні злочинця, проте додаткова інформація не знадобилась. О.Шурмана затримали через кілька днів.
Плюси і мінуси — чого більше?
Вцілому, критикують подібне нововведення активно і підстави для цього є. По-перше, поліцейські можуть самі організувати дрібні злочини, призначити нагороду і через підставних осіб самі ж її отримати. По-друге, вважається, що може мати місце система «відкатів», коли з нагороди $10 тис. інформатор одержує $3 тис., а інші віддасть поліцейським. І ця людина мовчатиме, тому що все ж таки щось отримала і, крім того, не захоче сваритися з поліцією: адже з інформатора можна швидко перетворитися на в’язня. Так чи інакше, але критики побоюються масового розквіту шахрайства, тому що «пиріг» в $10 млн — це дуже велика спокуса.
Проте є й суттєвіші аргументи. Вся територія колишнього СРСР — це територія стукацтва. Традиції не втрачені, вважають незадоволені ініціативою правоохоронців, а це означає, що почнеться масовий психоз «щось виявити й отримати за це гроші». І незабаром поліція виявиться заваленою «сигналами», за які «пильні» громадяни намагатимуться розжитися у держави кількома купюрами для добавки до пенсії. Будь-який бомж буде терористом, а доноси на сусідів, в кожному з яких увижатиметься американський шпигун, набудуть фантастичних масштабів.
Проте прихильники бюджетного фінансування стукацтва запевняють, що громадян-хабарників можна буде виявити, а сама справа варта заходу і згадують історію зі знищенням лідера чеченських сепаратистів.
Джохара Дудаєва вважали «Невловимим Джо», у нього було просто звірине чуття. Оголосили внутрішній конкурс на його вбивство — снайперам обіцяли ордени і навіть Золоту Зірку за його знищення, але тривалий час Дж.Дудаєв залишався невразливим. У результаті спецназівці за допомогою місцевих інформаторів засікли, що Дж.Дудаєв приблизно з одного і того ж місця на пустирі говорив по телефону. Інформаторів довелося купити, заплативши за їх послуги $1 млн, причому торгівлю почали з $2 млн. До речі, такі гроші віддав багатій, який за перемогу Бориса Єльцина готовий був заплатити і набагато більшу суму.
Поліцейське керівництво вважає, що пропозиція досить великої винагороди здатна зрушити з місця навіть ті справи, на які всі махнули рукою: наприклад, убивство Влада Лістьєва, Галини Старовойтової або журналістів Юрія Щекочихіна і Ганни Політковської. Мабуть, великі гроші — це наймогутніший «пошукач» правди, причому міжнаціональний.
Так чи інакше, але колишні країни СРСР поступово починають використовувати методи Заходу. І тут можна сперечатися — чи чужі вони нашій ментальності або ж, навпаки, до болю знайомі. Головне — чи будуть вони дієвими?
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 8.38 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!