В Україні створено модель управління системою державної правової допомоги
9 липня набув чинності закон «Про безоплатну правову допомогу». Цей документ визначив зміст права на таку допомогу, порядок його реалізації, підстави та порядок надання допомоги, а також відповідні державні гарантії забезпечення виконання положень Основного Закону.
До загального знаменника
Як відомо, ст.59 Конституції гарантує кожному можливість отримати правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога має надаватися безоплатно.
Донедавна інститут безоплатної правової допомоги в українському законодавстві був «розпорошений». Відповідні норми, зокрема, викладені у Кримінально-процесуальному кодексі, законах «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», «Про біженців» та деяких інших актах. Так, згідно з стст.45, 47 КПК в окремих випадках держава обов’язково забезпечує підозрюваного, обвинуваченого та підсудного захисником, в тому числі, якщо людина за браком коштів не може дозволити собі оплатити його послуги. Стаття 11 закону про відшкодування шкоди покладає на орган дізнання, слідчого, прокурора або суд обов’язок роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та компенсування завданої шкоди.
З прийняттям закону «Про безоплатну правову допомогу» (текст якого наведений на стор.17—19 цього номера «ЗіБ». — Прим. ред.) зміст цього базового поняття уніфіковано. Безоплатна правова допомога полягає в наданні особам за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел певних (визначених цим законом) правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, їх захист та відновлення в разі порушення.
Наявність переліку правових послуг свідчить про те, що право особи на безоплатну допомогу не є абсолютним. Його межі визначаються видом допомоги, яких усього два: первинна і вторинна.
Що первинне...
До безоплатної первинної правової допомоги належать:
надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (за винятком процесуальних документів);
надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Будь-яка особа, котра перебуває під юрисдикцією України, може безоплатно отримати ці послуги від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спеціалізованих установ, створених органами місцевого самоврядування, та фізичних чи юридичних осіб приватного права, з якими органи місцевого самоврядування уклали відповідні договори.
...а що вторинне
Безоплатна вторинна правова допомога пов’язана із доступом до правосуддя і полягає у:
наданні захисту від обвинувачення;
здійсненні представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування перед іншими особами;
складенні документів процесуального характеру.
Право на таку допомогу мають не всі. Закон, зокрема, дає можливість скористатися безоплатною правовою допомогою різноманітним категоріям соціально незахищених верств населення, особам, до яких застосовано адміністративне затримання або арешт, підозрюваним, обвинуваченим, підсудним та іншим особам, перелік яких наведено у ст.14 закону.
Надаватимуть безоплатну вторинну допомогу спеціальні центри, які ще має утворити Мін’юст при своїх регіональних управліннях, а також адвокати (на постійній чи тимчасовій основі), з якими центри укладатимуть контракти і договори.
Закон також наводить вичерпний перелік підстав, з яких особі можуть відмовити у таких правових послугах (ст.20) або їх надання припиняється (ст.23). Це виняткові випадки, коли людина не належить до кола осіб, котрі мають право на безоплатну вторинну допомогу, або якщо вимоги заявника є неправомірними, або якщо цій людині раніше вже надавалася допомога з одного і того ж питання, або ж особа вже використала всі національні засоби правового захисту у справі. Також вторинну допомогу буде припинено в разі, якщо особа користуватиметься послугами іншого захисника у справі, в якій їй призначено адвоката відповідно до цього закону.
Почнуть з арештів
Оскільки фінансування безоплатної правової допомоги здійснюватиметься за рахунок державного та місцевих бюджетів, впровадження положень закону відбуватиметься поетапно.
Так, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги при регіональних управліннях Мін’юсту почнуть роботу з 2013 року і спочатку забезпечуватимуть надання допомоги лише особам, до яких застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт, а також особам, котрі потребують правової допомоги в рамках кримінального судочинства. До цього часу призначення захисника у кримінальній справі відбуватиметься через адвокатські об’єднання. Для решти категорій осіб безоплатну вторинну правову допомогу центри надаватимуть з 2014-го. У повній мірі модель управління системою вторинної безоплатної правової допомоги запрацює лише з 2017 року.
Що ж стосується надання консультацій, роз’яснень з правових питань, складання документів правового характеру, то законодавчі положення про первинну правову допомогу вже є чинними і на них можна посилатися у спілкуванні із органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 8.04 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!