або Як раду обирали та відсутніх у кандидати висували
Нарешті сталося: відбулася V конференція суддів загальних судів. Попри організаційні вади, порядок денний вичерпано. З’їзд суддів отримав своїх делегатів, а суддівська спільнота — новий склад органу самоврядування. Захід, проведений на базі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, укотре довів, що оновлення судової системи має розпочинатися не із законодавця, а з усвідомлення кожним суддею відповідальності за свою роботу.
Голови — в опалі
Усі звикли до того, що конференція, як захід відповідальний, повинна мати офіційний характер, а запрошені та учасники мають поводитися гречно та виважено. Однак 11 квітня обійшлися без зайвих урочистостей. Може, наближення з’їзду суддів змусило поквапитися або ж новели законодавства для багатьох ще є прогалинами, та сама конференція пройшла дещо сумбурно. Не було й традиційного відкриття під акорди Державного Гімну (як пояснив голова Ради суддів загальних судів Павло Гвоздик, через технічну необладнаність нового приміщення).
Після стриманого привітання П.Гвоздик проінформував, що для участі в конференції зареєструвалися 58 делегатів, 55 з яких присутні на заході. Оскільки конференція була відкритою, її відвідали й почесні гості, а саме: голова ВСС Борис Гулько та очільник Апеляційного суду м.Києва Антон Чернушенко. Не оминула захід увагою й Державна судова адміністрація в особі її керівника Зеновія Холоднюка.
Особливу гостинність учасники конференції виявили до Голови Верховного Суду Ярослава Романюка. Його промова, яка була досить змістовною, змусила багатьох суддів замислитися над власним майбутнім та перспективами розвитку судової ланки загалом. Та не забігатимемо наперед.
На обговорення делегатів було винесено два головні питання — про обрання делегатів на майбутній з’їзд суддів та дообрання складу ради. Та розпочати їх розгляд виявилося завданням не з легких. Тривалий час учасники не могли проголосувати за порядок денний і затвердити регламент. І все — через неоднозначне розуміння законодавчих положень.
Першим каменем спотикання стало обрання робочих органів конференції, а точніше — спроба їх обрати. Очевидно, багато хто з присутніх суддів неабияке значення надавав персональній складовій. Так, пропонувалося, наприклад, до складу лічильної комісії обрати голову Апеляційного суду Чернівецької області Миколу Олійника. Однак такий намір породив шквал негативу. «Навіщо ми обираємо голів до складу органів? Як вони взагалі потрапили на конференцію? Закон це забороняє!» — лунало в залі. Вгамувати обурення колег спробував А.Чернушенко: «Я не розумію вашої логіки. Ви голосуєте проти судді лише тому, що він обіймає адмінпосаду? То, може, усім головам зараз треба вийти із зали та звільнити стільці?!»
Насправді ж закон дозволяє суддям, які займають адмінпосади, бути делегатами конференції, але забороняє ставати делегатами з’їзду. Коли це з’ясувалося, напруження трохи зменшилося, але, як зауважила суддя ВСС Олена Кадетова, «більше відповідатиме духу закону» призначення до складу робочих органів звичайних суддів.
Не погодився з колегою П.Гводик, якого, до речі, без жодних зауважень обрали головуючим на конференції. «Якщо ми ставитимемо питання таким чином, то це свідчить про висловлення недовіри тим суддям, яких ми власноруч обрали на адмінпосади. А таке ставлення є неприйнятним у середовищі, де голову суду повинні сприймати як першого серед рівних. Ось що відповідає духу закону!» — наголосив він.
ВС б’є на сполох
Урешті-решт до складу робочих органів конференції ввійшли прості судді, як цього вимагала більшість. Затвердили й регламент. Після чого П.Гвоздик, користуючись нагодою, вирішив надати слово Голові ВС Я.Романюку, аби той окреслив основні напрями роботи не тільки конференції та з’їзду, а й судової системи в цілому.
Голова ВС підкреслив, що конференції суддів кожної юрисдикції (які цього разу проводилися в один день. — Прим. ред.) мають для суддівського середовища надзвичайне значення. На його думку, законодавець, маючи добрі наміри, ухвалив люстраційний закон, що може призвести до свавілля й необ’єктивного покарання суддів, «перетворитися на інквізицію». Він нагадав, з яким обуренням засуджувало суспільство переобрання на адмінпосади колишніх голів. «Виявляється, що довіра до попереднього очільника та його авторитет серед колег уже не мають значення? Чому переобрання голів має свідчити про законсервованість і нездатність судової системи до оновлення?» — обурювався Я.Романюк. За його словами, такі гасла не повинні лунати в правовій державі, адже саме його ми й намагаємося побудувати.
Голова ВС переконаний, що сліпо слідувати європейським стандартам недоречно й необачно. «Ми повинні розуміти логіку закону, його суть і наміри. Безпідставне копіювання євростандартів результатів не дасть», — наголосив він. Насамперед, на думку Я.Романюка, це стосується обмеження голів судів у їхньому праві бути учасниками з’їзду. «Я розумію, що в Європі з’їзд суддів вирішує багато кадрових питань: призначення, переведення суддів тощо. Тому, аби уникнути лобіювання інтересів конкретних суддів, голови й не беруть участі в з’їзді. Але ж наш з’їзд таких повноважень не має. Навіщо нам ця норма?» — поставив риторичне запитання Я.Романюк.
Певною мірою не задоволений очільник ВС і роллю органів суддівського самоврядування, яке тепер власне самоврядуванням і не займається: все прибрав до своїх рук законодавець. Завершив Я.Романюк свій виступ сподіванням, що в країні таки буде встановлено верховенство права, що «є поняттям значно ширшим, ніж верховенство закону».
«Агресивне» обрання
Грунтовна доповідь Я.Романюка про засади, принципи й завдання функціонування судової системи, судячи з реакції деяких делегатів, справила враження на присутніх. Тож вони з натхненням перейшли до основного питання.
Голова ради П.Гвоздик нагадав присутнім про те, що недавно суддівську спільноту спіткала трагедія: пішов з життя член РСЗС, заступник голови Апеляційного суду Рівненської області Юрій Мельник. П.Гвоздик запропонував присутнім ушанувати його пам’ять хвилиною мовчання, після чого повідомив, що за останні кілька місяців склад ради поменшав. А отже, виникла необхідність заповнити вакансії.
Проте, як уже стало традиційним на цій конференції, обговорення питання щодо обрання нових членів супроводжувалося гамором та обуренням. «Нам пропонують обрати конкретних людей! Викиньте списки, які вам нав’язали! Давайте самостійно висувати кандидатів!» — вигукнув один з делегатів. «А в мене взагалі немає списків. Чому мені не дали?» — почулося праворуч. «Звідки ми маємо знати, хто делегат, а хто — гість? Може, гості теж голосуватимуть, а ми й гадки не матимемо?!» — відчувалося хвилювання серед учасників.
Побачивши, що ситуація погіршується, головуючий оголосив технічну перерву, мотивуючи це необхідністю роздрукувати відповідні матеріали. Через півгодини делегати вже ретельно вивчали списки. Втім, не всі присутні зрозуміли, кого можна висувати. Провели переклик — і деякі кандидати виявилися відсутніми. Як з’ясувалося, дехто висував кандидатів із числа делегатів на з’їзд, а дехто взагалі хотів бачити в новому складі ради колег зі свого суду, які не були делегатами жодного із заходів. Тож лічильна комісія нарахувала 20 претендентів на 11 місць у раді.
Кожний кандидат на вимогу присутніх делегатів надавав стислу біографічну довідку. Після чого в делегатів виникло бажання голосувати таємно. «Ми з вами затвердили регламент, згідно з яким голосування проводитиметься відкрито», — закликав до порядку П.Гвоздик. Голосувати довелося бейджами, щоб не витрачатися на мандати.
За результатами голосування, які оприлюднила лічильна комісія, у складі РСЗС залишилися: Павло Гвоздик, судді Апеляційного суду Запорізької області Олександр Симонець, Апеляційного суду Одеської області Анатолій Бабій, Апеляційного суду Дніпропетровської області Микола Волошин. Отримала рада й 7 нових членів. ВСС представлятимуть Олена Кадетова та Володимир Мартинюк, Ужгородський міськрайонний суд — Ігор Семерак, Калінінський райсуд м.Донецька — Олександр Домарєв, Київський райсуд м.Полтави — Оксана Самсонова. Від апеляційних судів до РСЗС обрано Олександра Ткача (Тернопільська область) та Тетяну Мініч (Житомирська область).
До речі, члена колишньої РСЗС Юрія Фурика також було висунуто кандидатом, він набрав 29 голосів. Однак цієї кількості забракло для того, щоб увійти до складу ради. Не побачимо в новій раді й Олени Запорожченко, Олександра Пазюка й Валентини Висоцької.
Наскільки плідною буде співпраця новообраних членів та чи піде на користь суддівському самоврядуванню таке оновлення складу його органу, побачимо вже незабаром.
ПРЯМА МОВА
Олександр Симонець, заступник голови Ради суддів загальних судів:
— Ми всі чули, як Голова ВС змістовно та доступно виклав програму, яку має виконати з’їзд. Щось додати тут важко. Особисто я сподіваюся на те, що врешті-решт будуть сформовані органи суддівського самоврядування. Та найголовніше, ми повинні порозумітися стосовно того, в який бік рухатиметься судова система, стане вона 3-ланковою чи залишиться такою, як є. Я також переконаний, що суддівська спільнота повинна висловити позицію стосовно люстраційного закону. Оновлення, безперечно, відбудеться, але треба прискіпливо поставитися до тих осіб, які ввійдуть до тимчасової комісії. Головне, щоб туди ввійшли досвідчені та авторитетні судді, які грамотно спрямовуватимуть дії комісії, аби політичні горлохвати, які також увійдуть до її складу, не змогли дискредитувати мету, яку мав законодавець, ухвалюючи цей акт.
Тепер П.Гвоздику необхідно в найкоротший строк налагодити плідні відносини з новими членами ради.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!