Повертати — погана прикмета,

або Чи побачать кримські вкладники власні гроші?

Після подій на Кримському півострові виникла колізія економічних інтересів і правових реалій: депозитні договори все ще діють, але банки необгрунтовано утримують кошти клієнтів, що мають кримську «прописку». Вступивши в діалог з банком щодо можливості повернення депозитів, вкладники стикаються з документальною плутаниною. Аби вибратися з останньої, клієнтам доведеться добровільно відмовитися від частини грошей.

Поспіх заради убезпечення

За даними з відкритих джерел, жителі Криму на момент його переходу під фактичний контроль Російської Федерації зберігали на депозитних рахунках у місцевих банках від 8 млрд до 15 млрд грн. Близько 3 млрд — 4 млрд грн. становили статкові вклади юридичних осіб.

Українські банки, поспішаючи убезпечитися від загрози неповернення мешканцями півострова значних кредитних коштів, скористалися правовою невизначеністю та заблокували депозити кримчан. На хвилі загальної негативної для банків тенденції зняття населенням грошей з рахунків, що з початку року становило майже 60 млрд грн., втратити заощадження жителів Криму банки собі дозволити не могли. Отже, виникла колізія економічних інтересів та правових реалій, в яких до сьогодні депозитні договори все ще діють, але банки необгрунтовано утримують кошти клієнтів.

Одним із можливих варіантів розв’язання проблем кримських вкладників стала можливість звернутися до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» Російської Федерації, що розпочала виплату компенсацій клієнтам українських банків у Криму з 8 травня 2014 р. Відшкодування виплачується фондом за банківськими вкладами, які були розміщені в банках до 1 квітня 2014 р. включно.

Право на отримання компенсацій у розмірі 100% суми вкладів, але не більше еквівалента 700 тис. руб. на одного вкладника в одному банку (близько 250000 грн.) мають фізичні особи, в тому числі й ті, які провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи. Винятком із цього правила є кошти на банківських рахунках адвокатів, нотаріусів та інших осіб, якщо такі рахунки відкриті для передбаченої федеральним законом професійної діяльності, на банківських вкладах на пред’явника, кошти, передані банкам у довірче управління, та електронні гроші.

Щодо отримання коштів, які перевищують максимальний розмір компенсаційної виплати, то вкладник може доручити фонду представляти свої інтереси стосовно стягнення з банку-боржника суми грошей, що перевищує встановлений ліміт, або спробувати отримати ці кошти самостійно.

Право на отримання компенсаційних виплат виникає після прийняття Банком Росії рішення про припинення діяльності структурного підрозділу фінустанови на території Криму. Інформація про таке рішення передається до Фонду захисту вкладників. Своєю чергою фонд протягом 4 робочих днів публікує пропозицію про придбання вимог щодо вкладів для подальших компенсаційних виплат.

Наразі переважна більшість українських банків при вирішенні питання про можливість повернення депозитів вимагає, серед інших документів, довідку про невиплату коштів Фондом захисту вкладників. Така довідка необхідна задля уникнення подвійного отримання вкладниками півострова грошей за одним і тим самим банківським вкладом — через фонд та безпосередньо у фінустанові на «материковій» частині України.

Загадкова довідка й демонстрація віртуозності

На перший погляд, логіка банків не викликає запитань. Але тільки допоки вкладник не звернеться по згадану довідку до фонду та, на свій подив, не дізнається, що останній таких довідок не видає. Банки, які вже майже півроку розробляють складні та незручні для своїх кримських клієнтів порядки, навряд чи не знають про це, бо постійно підтримують зв’язок із фондом.

Без довідки питання про повернення коштів вирішити дуже складно, навіть якщо клієнт надає фінустанові оригінал договору банківського вкладу, який мав би бути переданий до фонду у випадку звернення по компенсацію. Та шляхом виключення банки йти до істини відмовляються, ще більше ускладнюючи життя своїм клієнтам.

Разом з тим вкладники, які вирішили скористатися послугами Фонду гарантування вкладів, потрапляють в іншу колізію. Пакет документів, які вимагає фонд, має містити довідку щодо нарахованих за депозитом відсотків. До речі, виплаті підлягають тільки відсотки, нараховані на вклад до 1 квітня 2014 р. включно.

Проте тут уже українські банки відмовляються видавати таку довідку, посилаючись на те, що не мають (не бачать) такої інформації стосовно рахунків кримчан у зв’язку з тим, що рахунки заблоковано.

Рішення, хоча й неідеальне, було знайдено. Виявилося, що можна не подавати такої довідки, тим самим відмовившись від нарахованих за депозитом відсотків, й отримати від фонду хоча б суму вкладу.

Згідно із законодавством України банки зобов’язані повертати клієнтам гроші на першу вимогу на всій території держави. Фінустанови, розуміючи це, вигадують усе нові засоби відтермінування повернення коштів. Так, нещодавно банківські установи до переліку необхідних документів включили довідку Федеральної міграційної служби РФ про те, що громадянин звертався із заявою про відмову від прийняття російського громадянства. Така довідка необхідна банкові для встановлення резидентності вкладника, бо чинним законодавством України та нормативними документами Націо­нального банку встановлено різний режим роботи з рахунками резидентів та нерезидентів, а також відмінний порядок проведення належної ідентифікації клієнта й установлення його місця проживання. Рахунки таких осіб та режим їх використання є різними. Крім того, може також постати питання про утримання податку на репатріацію для нерезидентів.

Тим часом, поки банки демонструють вражаючу віртуозність у створенні нових складнощів для своїх клієнтів, багато депозитних договорів уже втратили чинність, і зовсім незрозуміло, на яких підставах банк утримує кошти.

Головний регулятор банківської діяльності майже не бере участі у сфері захисту інтересів кримських вкладників, обмежуючись лише наданням рекомендацій фінустановам сприяти в розблокуванні рахунків особам, які переселяються з АР Крим та м.Севастополя на «материкову» частину України та подають до банків відповідне підтвердження про їх нове місце проживання або реєстрації. А як бути тим вкладникам, які продов­жують проживати на півострові та не можуть надати такого підтвердження?

Органи внутрішніх справ та прокуратури, до яких по захист своїх порушених прав на отримання належних їм вкладів звертаються кримчани, які вважають, що керівництво банків протизаконно заволоділо належними їм коштами, також не виявляють бажання займатися розслідуванням. Тож клієнтам банків, котрі мають намір отримати свої гроші в повному обсязі, наразі залишається тільки в судовому порядку вимагати стягнення депозитів з фінансових установ.

Український закон забороняє обмеження прав клієнта на розпорядження коштами на його рахунку, якщо немає відповідного рішення суду, або в інших, передбачених спеціальним законодавством випадках. Отже, якщо банк уводить якісь обмеження на зняття грошей з рахунку, він порушує закон.