Як Україні розібратися з історичним боргом за рішеннями ЄСПЛ — думка

Всі рішення ЄСПЛ, які ми маємо, та за якими держава повинна сплатити заявникам певні суми, — першочергово потрібно провести розрахунки, щоб зрозуміти, про що йтиме мова.

Про це зазначила уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко в рамках міжнародної конференції «Роль судової влади у подоланні викликів війни», інформує «Закон і Бізнес».

Зокрема, під час тематичної панелі «Ефективне виконання рішень Європейського суду з прав людини проти України»учасники обговорили останні події в практиці Комітету міністрів Ради Європи у справах проти України, виконання рішень, що стосуються групи справ ЄСПЛ «Жовнер/ Юрій Миколайович Іванов проти України», «Бурмич та інші проти України». Окрему увагу було приділено проблематиці розробки законодавства України щодо виконання рішень ЄСПЛ в умовах повномасштабної війни.

За словами уповноваженої, належне виконання рішень ЄСПЛ  щодо окресленої групи справ є одним з найбільших викликів для України протягом тривалого часу. І для подолання системної проблеми такого масштабу потрібні дії не одного відомства, наприклад, Міністерства юстиції чи Міністерства соціальної політики, — необхідно докладати спільних зусиль.

«Це є структурною проблемою, вирішення якої потребує з’ясування причин, які призводять до того, що наші громадяни звертаються до ЄСПЛ», зауважила М.Сокоренко.

Цю проблему Україна свого часу намагалася вирішити через схвалення Стратегії розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація. Й, за словами доповідача, у ній «закладено відповідні заходи, які, ми вважаємо, вирішать ключові проблеми».

Ця стратегія передбачає ключове завдання — це розібратися з історичним боргом. «В умовах воєнного стану ми стикаємося з недостатнім фінансуванням. Так, Стратегія передбачає не просто належне фінансування видатків на погашення заборгованості, але й пошук ефективних механізмів для вирішення проблеми».

Уповноважена зазначила, що переважна більшість звернень до ЄСПЛ в межах групи справ Бурмич/Іванов була спричинена суперечностями в соціальному законодавстві. Й наразі одним із напрямів реалізації Національної стратегії розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2025 року передбачено перегляд соціального законодавства з урахуванням можливості бюджетного фінансування та створення ефективного контролю за дотриманням балансу між наявними соціальними гарантіями та можливістю їх фінансування.

«Коли мова йде про те, що держава зобов’язалася виконувати рішення ЄСПЛ, це стосується не лише однієї зі справ. У нас є закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 2006 року. Так, про кожне рішення, ми інформуємо всі гілки державної влади — законодавчу, виконавчу та судову, що є така-то проблема, є певні висновки Суду, які потрібно в перспективі враховувати у роботі», — наголосила М.Сокоренко.

На завершення вона додала, що Україна не єдина країна, де виникала потреба у перегляді соціального законодавства, «і в принципі позиція ЄСПЛ щодо інших країн така, що Суд із розумінням сприймає дії держави, коли вона перебуває в умовах економічної кризи». Водночас, уповноважена запевнила, що «ми не залишимо постраждалих від війни сам-на-сам із їхніми проблемами. У підході до шляхів вирішення має бути збережений баланс, до якого, я вважаю, ми маємо дійти спільними зусиллями».

Захід було організовано Верховним Судом спільно з Українським католицьким університетом, відділом програм співробітництва Ради Європи, а також програмою підтримки ОБСЄ для України.

Закон і Бізнес