Зобов’язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.
На це звернула увагу Велика палата ВС, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій у справі №910/3831/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі відповідач повернув позивачеві кошти в сумі майже 18,5 млн грн. лише після набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції. Натомість стверджував, що початком нарахування прострочення виконання зазначеного зобов’язання має важатися дата набрання законної сили постановою апеляційного госпсуду, якою встановлено факт безпідставності отримання майна.
ВП ВС зазначила, що передбачений ч.2 ст.625 ЦК обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних виникає з моменту безпідставного одержання відповідачем коштів позивача.
При цьому таке зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Тож зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна. Норма ч.2 ст.530 ЦК до недоговірних зобов’язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст.1212 ЦК не застосовується.
З огляду на це, ВП ВС відступила від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18.
До дайджесту практики ВП ВС за січень—березень 2024 року включені також інші. Зокрема, щодо:
порядку захисту порушеного права держави на землі, на яких розташовані пам’ятки археології;
критеріїв суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни);
юрисдикції справ про встановлення факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем;
порядку збільшення ціни товару за договором, укладеним за результатами проведення публічної закупівлі, в разі зростання ціни товару на ринку.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!