Накладення арешту на частку в статутному капіталі підприємства та на належне підприємству нерухоме майно жодним чином не вплине на поточну господарську діяльність підприємства.
Такий висновок зробив Касаційний господарський суд, залишаючи без задоволення касаційну скаргу Міністерства юстиції у справі №910/9426/23, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі товариство звернулося до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ПП, що становить 100% статутного капіталу та належить учаснику; заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії тощо.
Господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, заяву ТОВ задовольнив частково.
Мін’юст звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ці рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
КГС зазначив, що частка в статутному капіталі сама собою не має вартості. Її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості, тоді як з перебігом часу ця цифра стає «історичною», а ринкова вартість частки може суттєво зрости, якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність).
Отже, у випадку реалізації належного ПП нерухомого майна, вартість частки у статутному капіталі беззаперечно зменшиться та не буде становити економічного інтересу для особи, яка звернулася з позовом про стягнення (витребування з володіння) такої частки.
Тому КГС погодився, що існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача, по захист яких він звернувся до суду, у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є відновлення права власності на придбану частку.
Крім цієї справи, в огляді практики КГС за березень 2024 року висвітлено низку інших правових позицій.
Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:
можливості визнання недійсним трудового контракту, який містить ознаки фраудаторності за позовом ліквідатора на підставі положень ст.42 КзПБ;
відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності декількох заяв різних кредиторів про відкриття провадження у справах про банкрутство боржника з різною територіальною підсудністю.
У справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав звернуто увагу на обрання неефективного способу захисту шляхом оскарження акціонером рішень, які стали підставою для виникнення в нього права на обовʼязковий викуп належних йому акцій.
У справі щодо земельних відносин викладено правовий висновок про визначення належного відповідача за позовом власника землі про знесення об’єкта самочинного будівництва.
Також зроблено висновок про юрисдикцію спорів щодо реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану та про повноваження обласних військових адміністрацій на ухвалення рішень про реквізицію.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!