Имеет ли значение, когда сторона фактически получила письмо из а/я — позиция ВС

Пропуск срока обращения в суд через пассивное поведение жалобщика по реализации процессуальных прав и нежелание их реализовать в полной мере не является уважительной причиной пропуска такого срока.

На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, залишивши без змін ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №560/14349/23, інформує «Закон і Бізнес».

Як повідомили у відділі узагальнення судової практики Сьомого ААС, Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області звернулось до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій.

Проте ухвалою Хмельницького ОАС від 06.10.2023, що залишена без змін постановою Сьомого ААС від 11.12.2023, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві, а позовну заяву залишено без розгляду.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що датою вручення оскаржуваної постанови вважається дата вкладення поштової кореспонденції до скриньки — 19.07.2023. Таким чином, на думку судів обох інстанцій, самостійне зазначення відповідачем у накладній №3 дати одержання поштових відправлень — 26.07.2023, не свідчить, що оскаржувана постанова отримана саме 26.07.2023.

У процесі розгляду справи на виконання ухвали суду АТ «Укрпошта» листом від 02.10.2023 повідомила, що згідно з п.94 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки, згідно з укладеним договором, датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Крім того, у листі АТ «Укрпошта» вказує, що рекомендований лист від 11.07.2023 на адресу ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшов до відділення поштового зв’язку 18.07.2023 і був доставлений листоношею в абонентську скриньку, що розміщена на першому поверсі приміщення управління, 19.07.2023 з накладною №3, згідно із заявою від 02.01.2023 №195, якою узгоджений порядок доставки кореспонденції між управлінням та «Укрпоштою».

З посиланням на правову позицію, висловлену Великою палатою ВС у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, суди зазначили, що пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску такого строку.

Оцінивши наведені обставини та врахувавши відомості, надані АТ «Укрпошта», суди констатували, що датою вручення оскаржуваної постанови у цьому випадку вважається дата вкладення до скриньки накладної №3 із поштовими відправленнями, а це 19.07.2023. Водночас, за оцінкою судів, самостійне зазначення Управлінням у накладній №3 дати одержання документу — 26.07.2023 є безпідставним. До того ж 26.07.2023 відділення поштового зв’язку №29013 у м.Хмельницький було зачинене, і доставка поштової кореспонденції не здійснювалася.

Таким чином, суди дійшли висновку, що десятиденний строк звернення до суду розпочався з 20.07.2023 та завершився 31.07.2023, а позовну заяву було направлено до суду лише 04.08.2023.

У підсумку суди зазначили, що позивач не навів змістовних і вагомих аргументів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб’єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.

З наведених мотивів та беручи до уваги положення Правил надання поштового зв’язку й правову позицію ВП ВС суди вказали, що підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, а тому відповідна заява задоволенню не підлягає, і  відповідно до ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об’єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

ВП ВС у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 зазначила, що пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску такого строку.

А у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 ВП ВС дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб’єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв’язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб’єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов’язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У рішенні КАС від 20.03.2024 у справі №560/14349/23 зазначено, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об’єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Закон і Бізнес